У прекрасним швеце иконох

автор л. кухар 7. фебруар 2021

Як дзецко зоз священїцкей фамелиї, о. Михаил од свойого дзецинства бул окружени зоз иконами, образами зоз чию красоту од вше бул фасциновани. Попри иконох вельку увагу му прицаговала и фахова литература о византийних иконох ширцом швета, та так шицко и почало.

– Понеже сом одроснул у паноцовскей фамелиї зоз широким и просторним шветом иконох сом ше стретал, так повесц, ище у дзецинстве и тот прекрасни швет образох з часом постал часц моєй особней подсвидомосци. Нє лєм у церквох у хторих служел мой оцец, а хтори сом поряднє нащивйовал и з интересом и осторожносцу розпатрал, алє и у доме у хторим зме жили вшадзи на мурох були икони, а на полїчкох нашей фамелиярней библиотеки лєжала фахова литература о византийних иконох зоз илустрациями найзначнєйших досягох з того, мнє маґнетно прицагуюцого швета – приповеда о. Михаил.

Михаил  вчас почал самостойно рисовац зоз клайбасом и крейдочками образи святих и даєдну єдноставнєйшу библийну композицию. Кажди початок чежки, а о. Михаил нам виприповедал як випатрали його перши крочаї.

– Перши два написани икони зоз олєйовима фарбами, розуми ше, барз самоуко и зоз подполним нєпознаваньом технїки иконоґрафиї, паметам добре, настали у моїм штредньошколским возросту, а зробени за дарунок двом монахом зоз Шевтоню у Белґиї, хтори були у нащиви нашей фамелиї у цалим єдним Страсним тижню и за Пасху. Мой шлїдуюци векши крочай, кед иконописанє у питаню, бул по законченей штреднєй школи кед ме того истого лєта єден священїк анґлийского походзеня, арабиста Андрей Веид, официйно поволал же бим за їх парохиялну церкву намальовал векшу икону Богоявлєня. Розуми ше то було подобне нєреалносци – праве дожице за мнє. За мешац и пол сом закончел писанє икони – гвари о. Михаил.

УСОВЕРШОВАНЄ У ГРЕЧЕСКЕЙ

– Аж кед сом по препоруки голандского монаха редемптористи Йогана Маєра, мал можлївосц скоро штири роки пребувац у Греческей – Солуну и Атини; там провадзиц годзини Византийного художества и иконописаня на оддзелєню за спомнути напрям при Подобовей академиї у Атини; а окреме практикованє секо-фрескопису єдного приватного фамелийного ателєа „Батас”, оца Панаґиотиса и сина Алексиса, котри фрескописали даскельо вельки церкви у самей Атини и єй блїзшим окруженю, дали ми твардейшу основу под ногами, и витрасирали драгу мойому ходу по, тераз вельо прегляднєйшому, розширеншому пространству Византийного живопису – виприповедал нам о. Михаил Холошняй.

У даскелїх шлїдуюцих рокох од 1986. по 1989. хтори о. Михаил препровадзел у Дюрдьове, по його думаню, а у смислу його иконописней творчосци, були найплоднєйши и у тим периодзе настали даскельо икони, од хторих ше нїзач нє жадал розлучиц и чува их ище и нєшка: то икона св. Димитрия Мироточца и чудотворца, зоз деисисним изображеньом двох вибраних святих, Николая Мир-Ликийского архиепископа и Преподобного Фтеодосия Печерского.  И друга, – Преподобного отца Амврозия Оптинского, старца ґу хторому за духовнима совитами ишол и сам преславени велькоруски писатель Достоєвски.

Свойо иконописанє о. Михаил усовершовал и у Русиї 1991. року, а после пребуваня у нєй його животне странствованє го одведло до Нємецкей до єдного бенедиктинского манастира Мариенштат при Майнцу хтори, медзи иншим, мал и ателє за иконописанє, и у нїм  ше Михаил у велькей шлєбоди и без  даяких прицискох мог просто зачириц до виглєдованьох глїбинох огромного океану иконописаня. Голєм єдна икона св. Венедикта Нурсийского напевно заквачена ище и нєшка на даєдним муре лавиринтних конкох манастира – приповеда о. Михаил.

Женїдба зоз Наташу Ґалускову з Руского Керестура му дала нове змоцнєнє. Пребуваюци у Руским Керестуре написал голєм два, шерцу мили образи, св. Серафима Саровского  и композицийни приказ „Сошествия во ад” Воскреснутого  Христа, котри ше тиж находза у його особней колекциї.

Уписованє на Висшу теолоґийну школу у Хуру у Швайцарскей хтора тирвала пейц роки (1996 – 2001), загамовала и так досц спомалшени ход моєй иконописней творчосци. У тим периодзе спод моєй щеточки винїдрели вишли ше лєм два-три икони менших розмирох, а предати су приватним особом, же би у наших, з Наташу штирох постояно празних, студентских кишенкох черкнул голєм даєден дробни динарчок за даєдну нову кнїжку пошвецену иконоґрафиї.

ОБНОВА ИКОНОСТАСУ

Интензивнєйше пошвецованє иконописней дїялносци одбуло ше зо мну, аж кед сом рукоположени за священїка и кед сом закончел свойо капеланске служенє у Дюрдьове, а окреме зоз вибухнуцом огня у олтарскей часци нашей парохиялней церкви и зоз згорйованьом даскелїх образох и очкодованьом истого у цалосци. Приял сом ше  инициятиви фундаменталней обнови иконостасу 2006. року, а вона тирва и по нєшка. А обсяжна є: перше требало направиц подполни идейни диґитализовани рисунок обнови и збогаценя иконостасу. Древовидлобани числени нови апликациї у єдним тутейшим тительским ателєу, хтори ше потим пририхтовали за такволану полиментну позлатарску роботу. У тих пририхтуюцих роботох позберал сом цалу чету сотруднїкох: власну панїматку Наташу, Ваню Стрибера, Антонию и Катарину Барнових, Ивана Киша, Арсения и Теодору Вуйовичових, а єдного лєта зорґанизовани роботни камп младих зоз швета, коло 25 особи, хтори уложели часточку себе до обнови нашого дюрдьовского иконостасу.

О дальших роботох и плану випатрунку будуцого иконостасу, о. Михаил предлужує꞉

Закончуюци роботи представяю позлацованє шицких порихтаних резбарених часцох зоз правим 24-каратним златом у фурми ценюндих лїсткох, котри ше зоз кляпчистима щеточками кладзе на, зоз алкохолом розмочену полиментну подлогу, а после єдногодзинового висушованя, злато ше вигладкує до найвисшого ступня блїщаня. Кед Господь дошлєбодзи, и кед ме ище пожиє и подарує добре здравє, обнова иконостасу би мала буц закончена 2022. року кед ше наполня точно 110 роки од першобутного подзвигованя иконостасу у нашей 1900-того року збудованей парохиялней церкви. У истей, пред трома роками збудовани и два бочни олтари хтори би тиж так позлациц и написац два икони, св. Кирила и Мефтодия з лївого боку з уходу и св. пророка Йоанна Крестителя з правого боку. Заплановане же тоти икони буду написани у византийно-славянски стилу, а то значи нє зоз олєйовима фарбами на платну, алє зоз технїку жовчковей темпери на лєвкасу (билей подлоги хтора ше пририхтує зоз мишаньом природних билих крейдох у праху и косцово-скоряним клийом як вязацим медиюмом), а потим ше тоту мачанкообразну чечносц у вецей пасмох наноши на дескову плочу прекриту зоз залїпеним на ню лєновим платном – приповеда о. Михаил Холошняй.

ТЕХНЇКА ИКОНОПИСАНЯ

Сама икона ше пише зоз пиґментами, хтори представяю фарби у праху хтори ше вицагую зоз нїдрох жеми у грудох, котри ше мелє и вимива зоз воду и достава ше прах – пиґмент хтори основа за правенє гоч якей файти фарби. Кед ше го помиша зоз олївковим олєйом доставаме олєйово фарби за живописанє на платнє, кед пиґмент помишаме зоз жовчком розводнєтим зоз винским есенцом доставаме вайцову темперу.

Таки осторожни и до подробносцох розробени процес витворйованя готового продукту – икони (образу), вшелїяк ма за циль длуготирвацосц икони, хтору мож, условно поведзено овиковичиц, кед ше ю допатра, трима у одвитуюцих атмосферских условийох, дзе вше константна температура и одвитуюца шветлосц. Церковни будинок, розуми ше, таки луксуз совершених условийох, иконом нє може дац. Но, у цалосци за Церкву при икони нє примарне тото же вона представя художествене витворенє и евентуално културне добро, алє ше на образ патри як на колективне дїло велїх ґенерацийох чий першорядни задаток прицагнуц веряцих на молитву и отвориц ше пред очми модлїтельох як двокридлово очко и препущиц погляд до видзеня Праобразу, Господа котрому довирюєме. Прето Церква допущує и преробок и доробок иконох, їх усовершованє, же би вони мали точни богословски порученя и правовирни теолоґийни вислов – потолковал о. Михаил Холошняй. 

(Опатрене 108 раз, нєшка 1)