Фаховец за неуронауку

автор м. зазуляк гарди
459 Опатрене

Нє лєгко закончиц нїяки факултет, а окреме нє у иножемстве, на новим язику, у цалком новим штредку, по новей системи. То нє було препреченє за Себастиана Павловича, родом з Руского Керестура, же би ше нєодлуга по преселєню до иножемства уписал на єден канадски универзитет и о даскельо роки постал фаховец у обласци неуронауки.

Себастиан до Канади пошол як тинейджер и там закончел остатню класу штреднєй школи. Ище ше цалком анї нє звикнул на нови живот, а уж ше мушел опредзелїц цо будзе його животна професия. Перше думал же то буду нови медиї, цо и започал студирац, док нє похопел же го неуронаука баржей прицагує.

– На 17–18 роки, после лєм рока як зме ше преселєли до Канади, нє знал сом нїч о факултетох ту, о тим дзе и цо сцем, нє познал сом теди ище анї ґеоґрафию держави. Оцени сом мал добри, могол сом „упаднуц” гоч дзе, лєм сом єдноставно ище нє бул информовани и мушел сом ше знаходзиц сам. Уписал сом ше на Универзитет Летбридж у провинциї Алберта. Кед бим тераз виберал, думам же бим пошол до Монтреалу, лєбо до Торонта, Ванкуверу, углавним, до даєдного векшого городу. Факултети у Канади релативно драги. Медзитим, ту звичайне же би себе студенти сами плацели студиї, так же вежню кредит од влади, а по законченю факултета го врацаю. Кед ше положи испити и ма добри оцени, одписує ше часц кредиту. Гоч, то нє тривиялни пенєж и нє шицко єдно мац таке длуство, кед вежнєме до огляду же тераз, наприклад, лєм школарина кошта коло дзешец тисячи долари рочнє, а ище ту треба ураховац и квартель, єдзенє итд. З другого боку, тоти хтори одросли у Канади часто маю зашпоровани пенєж за студиї – толкує Себастиан як у Канади функционує високе образованє и додава же под час студийох и робел, а єдна з тих роботох була и як виглєдовацки асистент у лабораториї за коґнитивну неуронауку.

РОБОТА У ОПЕРАЦИЙНЕЙ САЛИ

Кед закончовал основни студиї, двоєл ше чи ше уписац и на мастер. Медзитим, одлучел же перше будзе конкуровац за вецей роботни места у своїм фаху. Прияти є до єдного шпиталю у Едмонтону, аж и пред тим як дипломовал. 

– На моїм Универзитету сом робел зоз ЕЕҐ технолоґию (електроенцефалоґрафию) у виглєдовацким сектору. У єдним едмонтонским шпиталю видзели же сом апликовал за тото, алє ми гварели же глєдаю особу за подобну роботу, хтору жадаю обучиц, а я им бул добри кандидат. Прилапел сом, усовершовал сом ше, учел и там сом бул даскельо роки. Робел сом интраоперативни мониторинґ, односно надпатранє нервней системи под час даяких операцийох, наприклад, похребцини, лєбо мозґу. То значи же под час даякей ризичней операциї, ми тоти хтори надпатраме нервну систему док пациєнт успани. Покладзе ше електроди на главу и мали електроди, игли до мускулох, налїпки за стимулацию, та док гирурґ роби, ми надпатраме цо ше случує зоз нервами. За тот час зме у операцийней сали, цихо зме, а нїхто, у ствари, анї нє сце же бизме бешедовали, бо вец знаш же цошка нє у шоре – през франту приповеда Себастиан яки му були задлуженя на першей роботи.

„БАВИСКО” ЗОЗ НЕРВАМИ

Тераз роби на новей позициї, як технолоґ неуродияґностики, тиж у єдним шпиталю у Едмонтону, алє у лабораториї, хтору и водзи.

– Найвецей робим ЕЕҐ. Поведзме, провадзиме за кельо секунди приходзи сиґнал од єдного до другого нерва, лєбо стимулуєме нерв на руки, патриме чи дойдзе до мозґу, кед пациєнт, наприклад, у коми. Робиме шицко цо ма вязи зоз електронеуродияґностику. Робим як технолоґ, нє правим медицински одлуки. Неуролоґ, лєбо неурогирурґ интерпретує тото цо им повеме. Мойо польо специфичне и нє таке познате. На тей функциї сом на найвисшим уровню одвичательносци. Можем напредовац у своїм знаню, алє на позициї нє. Прето тераз закончуєм и мастер студиї, хтори у обласци явного здравства. Берем курси од епидемиолоґиї, биостатистики по менаджмент, здравствену систему. Позициї на хторих бим могол робиц по законченю би були вельо иншаки – гвари на концу Павлович и припознава же после шеснац рокох у Канади нє роздумує о тим чи була добра одлука преселїц ше, анї цо би було – кед би було.

АВТОР ПЕРШОГО ПОДКАСТУ ПО РУСКИ

У Едмонтону, дзе Себастиан жиє зоз заручнїцу, нєт вельо Руснацох, та по руски ма нагоду бешедовац найчастейше зоз родичами, хтори жию у другим месце у Канади. Пред двома роками, вєдно зоз братняком Деяном Павловичом з Руского Керестура, пришли на идею порушац перши подкаст по руски, хтори наволали „Коло казаня”.

– Сцели зме робиц дацо вязане за Руснацох. Пришол ми на розум подкаст по руски, бо ми то наисце интересантни формат. Бешедовали зме з людзми хтори нам були интересантни, поробени и обявени даскельо розгварки, медзитим, уж длугши час зме нїч нє обявели. Обидвоме робиме, студираме, нє жиєме у истей держави, а маме, розуми ше, и други обовязки, та нє лєгко ускладзиц и найсц часу. Медзитим, приповедали зме же бизме могли дакус пременїц концепт и почац робиц розгварки зоз особами о даяких конкретних темох, а нє о нїх самих – гвари Себастиан.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ