Фодбал, голуби и Коцур – нєпреповедзени любови

автор ол. русковски 28. фебруар 2022

Живот чудо, нєповторююца приповедка, дар и привилеґия, нагода за щесце. Живот нїтка на котру ше складаю перли рижних приповедкох и дожицох, а єдна з найблїщацших перлох то памятки на тоти часи. До ладички здогадованьох чловек треба же би ґу верху складал красни памятки, же би з часу на час могол закукнуц и зобудзиц стари емоциї, хвильки, днї… Прешпиртуюци по своїх памяткох, наш собешеднїк Виктор Ґрешак з Коцура нас „прешпацирал” през свой живот, виполнєни з богатством у фамелиї, алє и з трома нєпреповедзенима любовами – фодбалом, голубами и родним валалом.

Дзецинство, перши памятки, вяжу го за друженє з товаришами, з братняками, за нєсташносци по нєпреглядних валалских улїчкох, беганє за лабду по пажици, алє и закукованя до голубнїкох теди познатих коцурских голубарох и мрию о своїх власних голубох.

– Народзени сом у Коцуре, и гоч сом нащивел велї городи и жил у велїх жемох швета, вше повем же сом зоз Коцура, и лєм зоз Коцура. Одмалючка сом бул у спорту нєпреривно, окружени зоз фодбалом, алє и з голубами. Мой оцец тримал голуби, як и мой братняк, сушедово коло нас, и роснул сом патраци на тоти над`звичайни птици. Каждодоньово окружени з голубами, покля сом фодбалску лабду нє випущовал з рукох, и друга любов ше народзела – почина приповедку наш собешеднїк.

ЗНАЧНИ ЧАСЦИ ЖИВОТА

Фодбал и голубарство представяю, як гвари, вельки и значни часци його живота. Перши фодбалски поцаги направел на терену валалского клубу, а велї роки познєйше ше врацел и на чоло його руководства.

– Бавел сом фодбал за Искру, ещи тренер бул покойни Киш, котрого ше старши ґенерациї валалских фодбалерох добре здогадую. Давно то було, а остали лєм красни памятки на тоти часи. И кед сом престал бавиц, вше сом ту дзешка бул присутни. Так сом 11 роки буд предсидатель фодбалского клубу у Кули, тиж и у Савиним Селу, алє врацел сом ше до Искри кед була у проблемох, пар роки бул єй предсидатель и наисце дал шицко од себе же би ше клуб отримал. Найосновнєйше було дзецом и бавячом обезпечиц цо треба, а прейґ добрих людзох и добрей волї то ше нам поспишовало витвориц. Були то интересантни часи, було шицкого, алє було крашнє – гвари з ошмихом.

Здогадує ше, у єдним моменту ше Искра борела же би вошли до висшей лиґи, та ишли на змаганє зоз провадзеньом 200 навиячох, з провадзеньом полициї, а то було, як бешедує, цошка вельке дожиц, як кед би Партизан и Червена гвизда бавели за перше место. Нажаль, нє мали вельо щесца на тим змаганю, алє без огляду на шицко, тоту подїю фодбалере Искри, а и Виктор, нїґда нє забуду.

– Вше сом ше намагал и помогнуц нашим дзецом же би прешли до векших и моцнєйших клубох, даєдни и нєшка там бавя, и покля сом годзен, я будзем помагац. Думам же вше треба помогнуц кед можеш, бо то дзеци з нашого валалу. Алє, сам себе нїґда нє треба хвалїц, шицко цо чловек зроби то остава, видзи ше, и памета. Цо чловек люби, вон ше зоз тим и занїма. А кед ше повяжу любов ґу фодбалу и ґу голубом, ниа, то мой цали живот, аж по нєшкайшу пензию – щиро гвари Ґрешак.

Валал вше бул польопривредни, приповеда Виктор, и теди давно бул проблем, родичи нє дали дзецом бегац за лабду, а нє голубковац ше. Требало польо обробиц, ламац, копац, крави ше тримало, швинї, роботи було кельо сцеш, гвари, алє и теди було правих голубарох зоз найкрасшима голубами.

– Дакеди голуби хто тримал, то було, верце, як кед бисце мали и чували дацо святе. Кед зме сцели у дакого видзиц голуби, здогадуєм ше, ишли зме на салаш руцац гной и цали дзень вожиц лєм же би нам бачи Буила указал свойо голуби… До дїда Макая зме ходзели и лупац кукурицу, виметац голубнїки, у Данила месара зме чисцели швиньом, помагали кед ше резало. Шицко зме робели и нїч нам нє було чежко, лєм же бизме ше припатрали на прекрасни голуби. То барз вельке  було – здогадує ше з ошмихом.

ДОБРИ РЕЗУЛТАТИ, УСПИХИ И РЕКОРДИ У ГОЛУБАРСТВЕ

История коцурского голубарства барз моцна, гвари Виктор. Пред Першу шветову войну, 1920. року, Киш мал голуба з котрим бул перши у швеце, а ту и Макаї котри бул перши на змаганьох у Горватскей и Австриї, у Бечу. До таких шорикох успиху, кед наполнєл 18, 19 роки, свойо резултати почал зазначовац и наш собешеднїк.

– Зоз першима голубами котри сом принєсол зоз Анґлиї сом вредно робел и тренирал, и накадзи сом ше почал змагац, такой перши рок сом бул други на швеце. Шлїдзели велї роки, шоровали ше добри резултати, рекорди на рижних змаганьох, з тим ше наисце цешим, и то успихи котри виполнюю мою душу. Нє освоюю ше ту вельки награди, алє диплома значи, златни погар значи, награда за душу, шерцо вельке, а то важнєйше як шицко друге – щири коцурски голубар.

Пред 10 роками основали Здруженє голубарох „Сербски шарканї”, и гоч ше Виктор остатнї час нє змагал, присутни є нєпреривно, помага голубаром у валалє, алє и у околних местох. Ту є кед зашкрипи, посовитує, да идею, помогнє, голуби просто прироснути ґу його шерцу, гвари, алє час же би пущел младших най ше змагаю.

– Тема голубарства вше кус занєдзбана, як у валалє, так и на ширшим уровню. То треба споминац и припоминац младшим ґенерацийом, то вязане за наш валал. Ми, голубаре, уключени и до културних и красних збуваньох, нашо били голуби ше пущало на „Коцурских жатвох”, на свадзбох… А цо голуб представя, лєм о тим роздумайце. И знайце, хто люби животинї, люби и людзох. Чи то голуб, чи птичка даяка, пшичок лєбо мачичка, з тима людзми нє маце проблеми… Душа им иншака – толкує наш собешеднїк, и предлужує – прецо у швеце и дохторе гуторя же, наприклад, дзеци кед маю даяку хибу, треба же би мали животинї… З дзецми котри уключени до голубарства, нєт проблеми. Перше з того боку же найвецей часу препровадзую дома, понеже ше векшина голубарских змаганьох одвива у дворе, а ту вше єст и даяки интересантносци. Нє маме тельо часу кельо би о голубарстве було приповедки – гвари зоз ошмихом.

ТРЕБА ЧУВАЦ ТОТО ЦО ВРЕДЗИ

Викторово синове пошли по його двох шлїдох  – старши голубар, а младши уключени до фодбалу. Тройо унучата його найвекше поцешенє – старши на факултету, младши уж уключени до голубарства и ровно коло дїда зазберує мудросци и знаня котри му Виктор нєсебично преноши, а наймладша унучка зоз своїм бависком, шмихом, розвешелює кажди їх дзень.

– Потримуєм шицко цо ше отримує у Коцуре, прето же то ту у валалє, а ми оталь… Дзе ґод най пойдзем, я вше з Коцура, я з того валалу. Треба потримовац шицко у валалє, Коцур треба же би шицким нам бул найважнєйши. Ходзел сом вшадзи, прешол пол швета, алє ту жиєм, ту и останєм. Єст єдна писня, котра особнє за мнє права писня, за мой валал, котра зобудзи кажду емоцию, а нє раз и слизи на очи вивола, а то „Писня Коцуру”. Кажде хто ме позна, зна же анї єден сход нє прейдзе же би ше тота писня нє зашпивала.

Жаль му, гвари, кед чує же младши ґенерациї и потомки наших визначних голубарох нє достаточно почитовали їх посцигнуца и закладаня, нє зачували дипломи, златни погари и припознаня зоз двацетих, трицетих рокох. То би було значне за нашу историю, за єй збогацованє, а могло зачувац и у нашим Етно клубу „Одняте од забуца”. Важне чувац историю на своїх предкох, нє шме чловек забуц свойо коренї, бо зоз тим страци и себе.

– Нє можем анї описац як ми мило же ви, „Руске слово”, провадзице и нас голубарох, и збуваня у валалє, културу, нашо дзеци… Наисце ми пре тото шерцо полне, и барз сом подзековни, прето же написане слово пречитаю и велї други людзе котри анї нє оталь, и написане слово останє занавше. Я би дзень и ноц писал лєм о Коцуре – нашмеяно гвари Виктор, и додава – треба ше здогадовац и указац на шицко тото цо вредзи, як у нашей историї, так и у нашей терашньосци. Живот таки кратки – док змахнєш, нєт нїч… Мой валал таки як є, и людзе у нїм таки яки су, алє то мой валал, мойо людзе, я их любим и нє дал бим єдну часточку того, нїзач на швеце. Час преходзи, и роки уж ту, алє душа мирна, щешлїва, ещи полна моци и сцелосци, найкрасших памяткох, котуляня лабди, лєценя голубох, а шицко у найкрасшим валалє, у моїм Коцуре – визначел на концу наш собешеднїк Виктор Ґрешак.

ДОШОЛ ДО ДЖЕКА БОДЕНА У ЛОНДОНУ

По Викторових словох, голубарство дакеди и нєшка нє мож анї поровновац. Дакеди голуби вельо коштали, а млади лєґинє тримали и дзиви голуби, и знаходзели ше хто як знал, лєм же би у своїм голубнїку чули гуркотанє.

– Велї анеґдоти и нєсташносци ше и нєшка преприповедовюю. Кед сом бул леґинь, 18-рочни, чул сом за Джека Бодена з Лондону, котри теди мал найуспишнєйши голуби и найлєпши резултати на швеце. Мой оцец теди порихтал пенєжи же би почал правиц хижу, и мнє така идея пришла на розум – вежнєм я пенєжи най оцец нє зна, пойдзем купиц три пари голуби, и будзем и я найлєпши. И так сом и зробел – путовало ше длуго, и прейґ Ламаншу, вшелїяки дожица ту було, и страх, и панїка, и стретанє з рижнима проблемами, алє жаданє мац голуби було моцнєйше од шицкого. На концу, з Лондону сом успишно рушел дому з голубами, и гоч сом знал цо ме чека накадзи видзем оцови пред оч, нїч нє було важнєйше од того чувства же того дня я постал голубар!

(Опатрене 35 раз, нєшка 1)