Хижочко стара

автор Михайло Планкош
543 Опатрене

Били млада Китайка, хтора жиє у Нюйорку. Друга ґенерация миґрантох, так же ше вона ту уж чувствує як домашня. Млада особа у Нюйорку. У центру швета. Баба и родзина єй биваю у Китаю, дзе вона нє ходзи часто. Од самого початку филма ясне як вона люби свою бабу, зоз хтору праве телефонує, алє студенти уж буду знац же нє вше лєгко одвоїц викенд за дом анї кед є блїзко и кед карта нє драга.

Єдного дня вона находзи своїх родичох застараних. Пита ше им цо було? Парафразуєм: „Баба хора. Баба барз хора. Алє баба то нє зна и анї нє дозна. Улога фамелиї ношиц чежину тей информациї, а єй остатнї днї треба же би були цо красши. Прето сина твойого бачика женїме шлїдуцого тижня у Китаю. Праве нашол дзивочку, та то вихаснуєме же бизме ше шицки позберали и видзели ю ещи раз. Алє ти нє можеш присц, бо би єй ти такой поведла”.

Наисце би єй поведла. Филм толкує же у заходним швеце кажда особа сама своя, алє на востоку фамелиї бавя вельо одлучнєйшу улогу у каждодньовим живоце.

Били, нормално, одходзи на „свадзбу”. През койдзеяки ситуациї у филму можеме ше прешвечиц кельо тоти два наисце блїзки… Алє Били ше поспиши стримац (а и другим то наисце нє пада так лєгко). Филм инспировани зоз справедлїву спреводзку. З режисерку Лулу Венґ ше тото наисце збуло. Єй баба достала дияґнозу.

Филм прекрасни. Чежко ше наисце нє розплакац. Ґлумци одлично бавя комични ситуациї хтори знаме же таким дньом, а и шицким, даваю красоту и чежкосц претворюю до пирка. Ґлумица Аквафина, хтора бави Били, одлична. Потераз зме нє мали нагоду видзиц ю у такей компликованей улоги и указала ше як добра унука. Нормално, анї єй баба нє заостава, Шузен Зао представя єдну ултрасимпатичну бабочку хтора шицким харизматично гутори цо и як, а свою Били учи як най будзе добра особа.

Е тераз, гевто цо мнє у тим филму окреме интересантне то идея нащиви младей Били-Нюйорк Китаю. Вона бешедує по китайски и позна свою фамелию, алє єй шицки обичаї и способ на хтори ту идзе живот, цалком нови, а и язик ше єй кеди нєкеди плянта. Єй коренї ту, алє єй лїсца упиваю слунко єдного другого места и прето ше вона ту чувствує як… нє знам хторе би було праве слово. Режисерка Лулу Венґ ше чувствує так, алє дзекуюци тому вона направела єден филм хтори цалому швету, а и єй самей на єден красни способ представя китайску културу. Подобно ше чувствує и єден суботицки Руснак, хтори факултет закончел у Беоґраду, а после провадзел Дунай на сивер, алє предлужел телефоновац зоз фамелию по руски.

Фотомонтажа: Михайло Планкош

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ