Хлєб Руснаци и шали, и жали, и зоз шицкима дзелєли

автор я, кишюгас 16. януар 2021

Пред 250* роками ше перши руски фамелиї спущели з Карпатох на долню жем, з наздаваньом же ше пастир и лєсоруб претвори до параста и з вреднима руками з мочара направи плодну жем, и обезпечи себе и потомком место за живот и дзецом хлєба.

У парастови концентровани цали универзум – жем долу, нєбо горе, а вон медзи нїма, частейше зогнути як випросцени. Випросцал ше наш чловек зоз виру, образованьом, почитованьом звичайох – своїх и цудзих, подзвиговал дзеци.

И попри велького труду, нє заобишли нас анї войни, анї вельки хороти. Заш лєм, таки яки зме, скептични у роздумованю, а толерантни у справованю, нє войовали зме процив анї єдного народу, а анї єден народ нє войовал процив нас як Руснацох, и росли зме вєдно з другима.

Од давного писемка писаного з руку до старого краю наросли зме по нєшкайши висти о Руснацох хтори з модерну технолоґию путую ширцом швета; од з руку преписаней кнїжки – по даскельо стотки авторски дїла; з параста до модерного польопривреднїка, школованого майстра, привреднїка, уметнїка, спортисти… До владикох, докторох наукох и академикох. Од традицийней народней култури – наросли зме по уметнїцку творчосц европского кругу.

Нєшка при Руснацох єст вецей инжинєрох, лїкарох, професорох и других факултетски образованих людзох, як цо було тих котри з торбичку сцигли на тоту ровнїну.

Прето Карпатом, з хторима нєшка отримуєме одношеня лєпше як гоч кеди – чесц и слава. Алє, подзекованє за тото цо зме и хто зме – длужни зме, насампредз, своїм моцом и способносцом. Вшелїяк, припознанє припада и шицким народом з котрима жиєме у Сербиї, бо ше нє лєм ми ґу нїм одношели миролюбиво, з почитованьом, алє ше и вони исто так одношели ґу нам.

Давни лїтописец записал же Руснаци на далєку драгу рушели за хлєбом. Хлєб Руснаци и шали и жали, и зоз шицкима дзелєли. Источашнє стваряли и другу файту хлєба – духовни хлєб, бо праве ту, написани перши буквари и ґраматики, учело ше и преношело молитви, правело школи, церкви, доми култури… Зачували Руснаци свойо и свой руски язик, а при других ше записовали з добрима дїлами.

На нас же бизме нє страцели тото цо нам предки охабели, же би ше потомки за нас нє ганьбели.

Пред нами вредна робота, миролюбивосц, толеранция, вира, просвита и култура – бо шицко тото Руснацом оможлїви живот и тирванє.

На многая и благая лїта!

*Текст написани 1995. року з нагоди преаслави 250-рочнїци приселєня Руснацох

(Опатрене 124 раз, нєшка 1)