Хронїка єдного вика

автор И. Гарди Ковачевич 30. април 2021

Шицко ма свой початок, алє вон нє вше видлїви бо ше вельки ствари нє случую лєм по принципу велькей експлозиї. На даєдни ше длуго чека, пририхтує, та аж кед ше намаганє витвори, а дакеди анї теди, одкрива ше ключка з котрей випукла идея. То думки котри преовладую кед ше анализує нєсподзивано богати прешли видавательни рок, або кед ше констатує же и тот терашнї рок добре почал, бо ни-а, уж вишли перши нови руски авторски кнїжки, а наявени и други интересантни литературни проєкти. Реално уж мож обчековац и други богати видавательни рок и знова єдно чудо у тим вецейнїсто нєвигодним чаше. За кнїжку озда вше и вшадзи бул нєвигодни рок. Алє, кед ше сили и намири зложа, анї єдна робота ше нє однєє, а за роботу вше оставаю шлїди котри буду бешедовац о нас, терашнїх, нам чи нашим, будуцим…

Чи єст очивиснєйши приклад о тим яка кнїжка, поведзме праве тота єдина у року – Календар. Ище вше вредзи почитац Руски християнски календар за тот рок, бо ище нє шицко у нїм пречитане, або и кед є пречитане, нє шицко з нього шедло на свойо место, чека же би ше за ньго у нашей свидомосци направело место, досц важне и досц комотне же би достало на значеню за тото цо маме чекац, зробиц, запаметац. Така то кнїжка и така вше була. И ми цо ше з ню длуго познаме нє вше зме свидоми яке то вельке же зме з тогорочним Календаром означели сто роки од виходзеня першого руского алманаха, кнїжки за шицких Руснацох, хтора нам отворела дзвери до власних можлївосцох у велїх културно-просвитних обласцох яки бул Руски календар за южнославянских Руснацох. О тим цо ше шицко послучовало у рускей заєднїци теди настатей Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох за тогорочни Календар пише у концизней и добре документованей статї Миколи М. Цапа Сторочнїца першого календара Руснацох Югославиї/Сербиї. Ю мож толковац и як свойофайтову преамбулу календаровей часци у котрей дати фототипски змист першого Календара…

З Календаром, новоосноване Руске народне просвитне дружтво на достоїнствени сподсоб дало знак о себе и конкретно указало цо його задаток. Формално, то нє перша кнїжка котру видало РНПД, бо скорей вишла Читанка за III класу основних школох (озда рукопис за ню бул скорей порихтани?), а такой як треца кнїжка, практично, основа рускей писменосци Азбука за I класу основней школи.

Нє лєм предпоставка, алє и искуство нам гутори же популарносц першого Руского календара яку вон дожил ма основи у тим же бул друковани на язику котри шицки його читателє котри були писмени могли и читац и розумиц, а то бул тутейши бешедни, руски язик. Алє, патраци нєшка без сентименталносци, мож повесц же таки исти придатни и його змист, котри шицок бул у функциї прокламованого културного и просвитного препороду Руснацох Югославиї, та будзеня рускей националней свидомосци. Тото видно и з приложеного фототипского виданя, хтори источасно и дарунок за таки значни ювилей шицким читачом Календара. Правда, цо замерковал и спомнути Микола М. Цап, у текстох обявених у Календаре за 1921. рок видно и „моцни печац язичней, и окреме, правописней стихиї котра владала” по видаванє Костельниковей Ґраматики бачваньско-рускей бешеди (1923.). Алє, читаче тогорочного Календара ше тиж так можу прешвечиц же руски язик, з котрим ше теди бешедовало мож и нєшка совершено провадзиц и же є прави наш, народни. Дахто би, малициозно, могол аж повесц, же є дакеди аж и розумлївши обичному Руснакови як тот нєшкайши, односно, же го дзекеди лєпше шлїдза як даєдни нови писани тексти. Язични нєчистоти котри мож обачиц у старим Календаре аж и розумлїви, бо теди нє було дзе пренайсц правила як цо ше их може нєшка поглєдац у Словнїку, Правопису, Ґраматики. Школовани людзе дараз свойо образованє часто здобували на странских язикох, а нєшка маме такволану образовну вертикалу котра нє дава лоґичну вигварку за гришки котри правиме у бешеди, або у текстох авторох одхованих у руских образовних институцийох.

Календар вше бул и нєшка є колективне авторство. Писмо Гавриїла Костельника Дюрови Биндасови кед приял Календар перша рецензия истого и потримовка: „Як за першираз добри є под кaждим поглядом. Робце далєй”.

Така потримовка „складательови” була потребна, а нє лєм Костельникова, алє и Михайла Мудрого, як и Илька Крайцара котри указал на значенє чистоти язика и правописа, а то значи же ше од початку мерковало нє лєм на календарску форму, алє и на змист и як є пласовани. Авторе Календара, кед же ше вежнє же сотруднїцтво з Биндасом було и коавторство, очивисно мали пред собу добри приклади як ше прави рочна кнїжка за народ. Змисти котри вони дали уж у першим чишлє можу буц и нєшка провадзени, а вони наисце були за народ, бо ше патрело же би ше сполнєли критериї хтори задоволя интересованя и парастох и школованих, и младших и старших. Роками, а мож повесц и децениями, кед ше ґу старим календаром додаю и нови и найновши, тоту ше кнїжку чека, за велїх, як найважнєйшу. Ґу нєй ше враца вецей раз нє лєм до рока, алє и през живот. Култура чуваня старих календарох и їх масовного читаня остала, можебуц нє так виразно як у дакедишнїх „посних” рокох, алє з почитованьом за шицки змисти, гоч тоти литературни цо маю свойо окремни виданя вецей нє лектира хтора ше чита наглас на праткох чи фамелийних сходох, як дакеди.

Єдна димензия Руских календарох окреме важна, а то же ше їх бере як писану хронїку цалей рускей заєднїци, з котрей ше вичитує статус виталних сеґментох националного єства, од образованя, информованя, култури та и по економию и социялни живот. Так тота кнїжка и надалєй и хронїка и национални архив и докуметацийни центер, одкадз, праве з його бокох рушаю науково виглєдованя, статистични констатациї и анализи прешлосци и терашньосци котри вец поставаю руска история нового часу. Аж анї нє нового, кед вона, тота календарска, ни-а, тирва полни сто роки. Роки за почитованє у каждим смислу.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”

(Опатрене 34 раз, нєшка 1)