Цмота понад дески (Контаминация културних центрох #1)

автор м. джуня 16. май 2021

Видзиме, Драмского мемориялу Петра Ризнича Дядї дефинитивно нє будзе тей яри, як цо було плановане. Чом и прецо… другираз гибаль, кед же будзе требац вообще. Замеркуєм лєм же ми дзешка подозриве тото вимесцанє за познєйше, як цо ше трафело и влонї. Подобно як цо свойочасово загнати Митинґ поезиї „Струни шерца” з лєтного термину „Червеней ружи” до єшеньскей манифестациї „Костельникова єшень”. Но, алє, то нє приповедка о хторей сом сцел бешедовац. Цо ше уметнїка з хторим ше требала смотра святочно отвориц дотика, и на хторого сом обрацал увагу, явносц мала нагоду видзиц у статї „Руского слова” число 16, 16-ого априла.

Державотворни народ (нє знам як меншински театри, нє провадзим) удатно нашол способ функционовац у позарядовим стану, та ниа, и наиходзацому Стерийовому позорю ше напевно нє трафи тото цо ше у нашим (орґанизацийним) локалє збува.

Як єдней з остатнїх оазох демократиї и шлєбодного думаня, и театру ше случую общи синдроми кризи як такей. Же є начати, указало ше даскельо роки назад з скандалом чи фарсу коло „Моста на Дрини”, на тим истим Стерийовим. Най здогаднєм – Мики Манойлович, тедишнї главни у жирию, читай – инструовани режимски чловек, обкеровал наградзиц (за вельку векшину прешвечених найлєпшу) представу котра була метафоризована критика (актуалней) власци. Исти Манойлович нєодлуга скапал одкаль ше и зявел (до ґастарбайтерских, углавном нємецких Б-продукцийох, значи другорядних филмох, дзе є уж єден час, як поведзме и Шербеджия свойочасово у Голивудзе). Режисер „Дрини”, Кокан Младенович уж нарок по нємилей подїї позберал шицки ловорики у селекциї за чечуцу продукцию (нє лєм на Стерийовим) и так лєм предлужел по нєшка, випровадзени з овациями новосадскей публики на сцени Сербского народного. Випада же ше Микия сциха и ефикасно лустровало звонка локалного драмского обору. Ту вец випада же уметносц надбавела политику.

Кед о културней лустрациї у Сербиї слово, найвекша жвирка цо ту спадла то вшелїяк контроверзни Любиша Ристич, котри нїяк нє повторює свойо епохални блїскавково хвильки слави скорей часох пайташеня з „панї з кветом у власох” Миряну Маркович. Тото ше наприклад нє трафело (посербеному) Кустурицови, ошведоченому госцови и приятельови фамелиї Милошевич, во врем’я оно. Тераз, чи прето же Ристич окончовал, попри драмскей, и политичну функцию, дзе му соборец була и „наша” Наталия Дудаш, то уж би ше дало дискутовац. Алє, у „нас” таке дацо табу тема. А Кустурица ниа, чуєме, шпацира за швета за нами нобеловца Гандкеа по Андричґраду. Може як сце.

Тото цо сиґурне, до театру нє уходзим покля будзем мушиц класц маску (и влонї сом нє ишол на Стерию), алє домерковано провадзим шицко релевантне цо ше збува на и коло „дескох цо живот знача”. Шлїдзи звит и предлуженє…

#якнадбавицчорта

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 41 раз, нєшка 1)