Цо роби учителька кед нє роби?

автор Оленка ЖИВКОВИЧ 31. юлий 2021

Цо робя учительки кед су у школи, зна кажде цо ходзел до школи. Алє, цо робя учительки, або учителє кед су нє у школи, кед их дзеци нє видза? То єдна велька мистерия! Док зме у школи видзи ше нам же думаю лєм о нас, здумую задатки котри нам задаю, або як праве тоти питаня поставя школяром на котри нє знаю одвити…

Нє було лєгко, алє зме пренашли єдну учительку котра одвитовала на велї интересантни питаня. Наталия Зазуляк, учителька у Основней и штреднєй школи зоз домом школярох „Петро Кузмяк” у Руским Керестуре.

– Закончела сом Педаґоґийну академию порядно, а вец попри роботи и Учительски факултет. Такой после школованя сом почала и робиц, єден рок у школи у Вербаше, а потим у школи у Руским Керестуре. Учительске место нє було шлєбодне, та сом перши три роки робела як наставнїк музичного, а потим сом достала роботу як учителька, праве 1987. року, кед ше народзело мойо перше дзивче. Музика єдна зоз моїх вельких любовох, так же ми то була можлївосц же би сом ше усовершела и у тей обласци – приповеда Наталия.

Любов спрам музики одведла ю ґу роботи зоз ритмичнима секциями. И праве то єдна з тайнох котру нам одкрива Наталия. Барз вельо дзеци було заинтересовани за таку файту сучаснєйшого танцу, гвари Наталия, а часто робела и зоз трома ґрупами. Здогадує ше же теди було вельо нагоди за наступи у школи, а тиж и у месце. Було то цошка иншаке, нове, атрактивне, сучаснєйше у одношеню на традицийни фолклор.

Наталийов супруг Михайло бул наш позати дїяч у културней сфери, на велїх польох. Гоч Наталия була покус у його циню, заш лєм, вельо сотрудзовала зоз нїм. Як руководительови „Червеного пупча” часто му помагала у пририхтованю танцох зоз своїма школярами шпиванки хотри виведзени на „Пупчу”. Кед Михайло режирал дзецински представи, а режирал их вельо, часто ше и вона уключовала до тих представох, знова  зоз своїма школярами и рихтала музично – сценски точки. Гвари, була то файта креативней роботи хтора ю виполньовала.

КРАСОТА СЛОВА

Креативносц котра була прикрита у Наталиї, заш лєм пренашла драгу же би виплївала на поверхносц. То ище єдна єй тайна! Любов ґу красней музики познєйше преросла до любови ґу крашнє вигвареному слову.

– Понеже Мижо робел як руководитель рецитаторскей секциї у Доме култури, моя улога була же бим препознала дзеци хтори любя рецитовац, маю добру дикцию, знаю крашнє читац, любя поезию и унапрямовала их до Дому култури же би там рецитовали. Вец сом помали почала робиц зоз школярами зоз свойого оддзелєня при хторих сом препознала тоти квалитети. У школи тиж була рецитаторска секция котра робела на вецей заводи, дзе робели даскельо особи. Успишно з рецитаторску секцию робела Мелания Рамачова и Ксения Бодянцова. Найчастейше зме робели так же кажде робел зоз своїма школярами, орґанизовали зме школску смотру, а дзеци вец ишли далєй и з нїма робене у Доме култури.

Остатнї роки ше указала нагода, а и сама Наталия почувствовала потребу, понеже мала ґенерацию у хторей було вецей успишних рецитаторох, же би превжала роботу зоз дзецми у нїзших класох. Каждого року вецей як 20 дзеци ше заинтересує за рецитованє, приходза на проби.

Того школского року нова управа, нова директорка, препознала капацитет секциї, з оглядом на тото же ше школяре зоз Наталийового оддзелєня: Ема Живковичова, Иван Планчак и Яна Варґова указали як квалитетни рецитаторе хтори ше кажди рок пласовали по покраїнску смотру, Ема аж и по републичну.

Управа предложела же би пробовали конкуровац до Фонду за млади таланти Покраїнского секретатияту за спорт и младеж, написали проєкт о роботи и формованю Клуба рецитаторох, проєкт прешол и того року Клуб почал зоз свою роботу. Пре здравствену ситуацию и пандемию робота ше дакус розликовала, сами смотри були онлайн. Заш лєм, робело ше з рецитаторами у менших ґрупох, орґанизовало ше у школи стретнуце рецитаторох и дзеци були задовольни.

ТАЙНА ДАРОВАНЯ БУДУЦИМ ҐЕНЕРАЦИЙОМ

Чаривносц учительского поволаня то и дарованє. Кажда учителька дарує свойо знанє дзецом котри учи, а Наталиї и єй колеґиньом ше удало даровац свойо знанє и будуцим ґенерацийом.

– Славко Сабо зоз Заводу за учебнїки положел виволанє пред учительох. Требало меняц учебнїки за першу класу и вон предложел, а то була наисце добра идея, же би ми сами, тоти цо робиме зоз учебнїками, их сами и направели. Перши учебнїки котри зме правели бул Буквар, Вежбанка и Писанка за Руски язик за першу класу. Тот комплет бул барз важни, понеже є перши зоз котрим ше дзеци стретаю у руским язику. Тоти учебнїки сом нє робела сама, алє зме их робели тимски цо думам же и уплївовало на квалитет и на рижнородносц учебнїкох. Робела сом их зоз колеґинями Ксению Бодянцову и Меланию Рамачову. За тот комлет требало вельо часу, сходзеня, догварки, пременки, мали зме вельо материялу, и шицко требало формуловац, витвориц и з того вишол єден добри комплет за руски язик – токує вона тоту роботу.

Наталия после того комплету робела и учебнїк за предшколски дзеци, вєдно зоз воспитачку Емилку Костичову, та учебнїки за музичне зоз Лидию Пашову за трецу и штварту класу основней школи. Красне сотруднїцтво дало и добри резултати.

Понеже остатнїх рокох було пременки у плану и програми за руски язик, Национални совит предложел Наталию до тиму за їх виробок. Зоз Анамарию Рамачову Фурманову робела на виробку стандардох за руски язик за перши циклус основного образованя, односно за нїзши класи. Тото сотруднїцтво винзачує як окремне, бо ю уведло до дакус иншакей роботи, а повязаней зоз школу.

– Познєйше зме направели и семинар за учительки хтори сом реализовала за свойо колеґинї, цо ми було красне и приємне искуство, бо сом мала нагоду своїм колеґиньом пренєсц тото цо сом робела. Тот семинар бул орґанизовани того школского року за шицки учительки хтори викладаю по руски. На нїм участвовали учительки зоз керестурскей, коцурскей и дюрдьовскей школи, а порихтани и материял хтори вони можу хасновац у своєй роботи – толкує Наталия.

Кед почала пандемия учительки були уключени до знїманя годзинох и Наталиї було нєзвичайне искуство тримац годзину без шкоярох. Того року кажда учителька зняла коло двацец годзини и до того проєкту були уключени шицки учительки. Шицки годзини хтори зняти обєдинєни на платформи и доступни су учительком хтори робя по руски же би их могло похасновац кед су им потребни.

ЧАРИВНОСЦ МУЗИКИ

Мюзикл Кандур у чижмох пририхтала наставнїца музичного Лидия Пашова, котра була фахова за шпивацки часци, за музику.

– Лидиї требало помогнуц коло ґлумецких часцох, а окреме коло кореоґрафских часцох, то єст рухох на сцени. Здогадла ше же я то дакеди робела и на „Пупчу” и у школи, та ме поволала. Мнє то було цошка нєзвичайне и заґуцкало ме, просто сом сцела видзиц як то будзе випатрац, робиц зоз дзецми котри старши як мойо школяре. Дзеци з початку були кус „сциснути”, бо нє мали ґлумецке искуство, алє мали вельке шпивацке. Мали дзеку, трудзели ше, участвовали у виробку сценоґрафиї, у вибору костимох. Жаль ми же то нє зняте за радио же би  остало тирвацше. Но, тота пандемия нам шицким поремецела плани – виприповедала Зазулякова.

Окреме єй жаль же пре пандемию престала и робота у хору. Як уж нє раз спомла, музика єй велька любов, и одкеди их Юлиян Рамач позберал до хору, шпивац у нїм нє преставала. Любела ше стретац зоз людзми котри як и вона тиж любя музику, участвовац на пробох, наступох, змаганьох. То бул за ню час котри препровадзовала на месце котре ю опущовало и физично и емотивно.

ПЕСТОВАНИ ЗАРНА КУЛТУРИ ДАЛИ ПЛОДИ

– На шесце, тоту пражнїну котра настала пре пандемию и претаргованє активносцох хотри ми наисце барз знача, виполнюю мойо унукове. Наздавам ше же тото зарно култури хторе у нашим обисцу було пестоване, Мижо и я пренєсли на нашо дзвичата. Вони були успишни рецитаторки, ґлумици у велїх дзецинских и младежских представох, обидва танцовали у фолклору, Ивана шпивала у дзивоцкей ґрупи, обидва закончели музични школи. Мая предлужела по Мижових драгох, активно є уключена до пририхтованя рецитаторох, до пририхтованя културних манифестацийох… Наздавам ше же обидва тоту нашу фамелийну любов ґу култури и уметносци пренєшу на свойо дзеци – заключела Наталия.

УНУКИ ВРАЦАЮ ОШМИХ

Можем повесц же улога баби єдна зоз найкрасших улогох хтори ми живот оможлївел. Кед сом зоз унуками, я ше чувствуєм розтерховано, вецей як цо сом ше зоз своїма дзецми чувствовала. Вони чиста любов и то нє мож зоз нїщим поровнац, щири су, любя вони мнє, любим и я их, любим  ше зоз нїма бавиц, опущую ме, врацаю ми ошмих, вони мой лїк за тоти шицки животни бриґи и бриґочки хтори приходза.

 

(Опатрене 343 раз, нєшка 1)