Час нас оганя

автор и. гарди ковачевич
395 Опатрене

Два исти меновнїки и у наднаслове и у наслове, редакторски нєправилне, а новинарски оправдане. Рубрика ше так вола, а причина тексту котри ше пише за ню праве час, односно, особне роздумованє на тему котра, наздавам ше, трапи шицких котри заинтересовани, та и превжали часц одвичательносци за руску националну будучносц – о тим як преходносц труши нашу численосц. Час тот цо нас оганя, вон ноши швидки пременки котри бизме сцели у ходу прилапиц и присподобиц ше ґу нїм, а котри (думам на час) условює нашо можлївосци поробиц шицко цо бизме сцели же бизме ше як заєднїца отримали голєм на тим уровню креативного розвою яки зме досягли, кед нє и предлужели далєй, як ше швечи єдней освидоменей заєднїци.

То ше окреме одноши на тих котри на даяки способ умрежени у националних институцийох наведзених и у Анатомиї часу  вецейдеценийского дїяча у рускей култури, Дюри Латяка. Вон дал особне видзенє стану и їх оспособеносци бориц ше процив того цо ше нам децениями случує – опадованя числа Руснaцох (голєм тих цо ше так вияшнюю, без огляду чи бешедую по руски и чи су заинтересовани за националне отриманє). Пред самим пописом жительства котри нас уж на єшень чека таки теми ше, лоґично, актуализую, а и застарюю. О тим у истей рубрики писал и автор Иван Канюх котри бешедуюци о активносци Роботногио цела за младих Националного совиту Руснацох, медзи иншим, подцагнул же  єдно зоз найвекших виволаньох то попис жительства котри ше отрима на єшень, наглашуюци же млади и знука и звонка Роботного цела  муша вжац учасц у порушованю припаднїкох нашей заєднїци же би ше вияшнєли як Руснак або Рускиня… Бо, як далєй толкує, у зависносци од того числа з рока на рок буду завишиц и нашо права.

Спомнути автор Латяк ше пита чи нє час обновиц Руске ннародне просвитне дружтво, очивисно думаюци на мобилизацийни модел тей орґанизациї котрей ше удало наврациц асимилацийни процес и однародзованя Руснацох пред  войну. Нє мам одвит на його питанє, и нє знам чи його идея виходзи зоз реалносци, чи зоз факта же нам у националней свидомосци РНПД остал як позитивни приклад мобилизациї Руснацох на националним освидомйованю. Очивисно, тот модел  функционовал у тедишнїм чаше, кед цала новооснована держава була залапена зоз рухом националного будзеня, чувства заєднїцтва и моци народу, цо по нєшка ореол на малюнку тедишнєй историйней хвильки. Вшелїяк же тот приклад и тоти искуства и сами його резултати стимулативни, алє реално, як и шицко добре з прешлосци ошвицене з романтичну шветлосцу,  хтора нє одкрива шицки бриґи и муки през котри ше преходзело док ше доходзело по витворенє задуманого. Шведкох того часу уж нєт, а були би нам драгоцини їх искуства за преберанє акцийох на заобрату нєжаданих рушаньох яки нас залапюю. Реално, анї у жеми анї медзи народом нє тоти обставини як цо були теди – нє тот то швет котри бул пред сто роками! То ше муши мац на розуме кед ше роздумує о стратеґиї як далєй, бо обставини, нє лєм национални, дружтвени и социялни, алє и ґеополитични яки нєшка у швеце нє мож поровновац з тедишнїма.

Приблїжованє нашей церкви ґу рускей култури и просвити институцийом, як ше и случує, а приблїжованє ґу дакедишньому моделу националней мобилизациї можебуц наисце спомалши асимилацию. То улога каждей манифестациї и акциї у образованю, информованю и култури, алє питанє чи нам потребна ище єдна институция, „шапка” за шицки обласци од националного значеня у часох кед зме, як и цали швет, 24 годзини на дзень єдни з другима повязани и кед зме ше на велїх уровньох зровнали и зоз своїм окруженьом,  та и зоз цалим шветом.

Тото цо кажди єден освидомени Руснак може видзиц то тото цо видно як резултати тих институцйох: акциї и манифестациї о яких ше стараю, по хторих ше ясно виказує и превипитує статус нациї, та и хто и кельо и цо твори, хто на нїх участвує як актер, а хто и кельо як конзумент. На двох остатнїх масовних после пандемиї отриманих, на Националним швету Руснацох и на „Ружовей заградки” (хтори достойно заменєли або ше зровнали зоз славу дакедишнїх кирбайох!) нєдавно отриманих видно було же Руснаци ище вше жадни схадзаня, стретаня и заєднїцкого уживаня у власней култури. А видно було, цо нас цеши, и же ше змена ґенерацийох успишно окончує, правда у габох, цо природне, и же тоти габи маю плиму и осеку, алє успишно пополнюю вичерпани долїнки же би ше нє видзели пуклєнїни. И перша и друга манифестация мала и досц числену и досц заинтересовану публику, нє завадзали анї ґенерацийни анї ґеоґрафийни роздалїни. Людзе ше радовали директним контактом, можлївосци задоволїц потребу видзиц познатих и упознац дакого, та аж вец и видзиц програми котри и так було можлїве провадзиц и прейґ радия, и прейґ телевизиї.

Приємно було у фоаєу Сербского народного театра видзиц и вельке  число младих, котрих би, кед би нє були заинтересовани, нє могол нїхто нагнац одрекнуц ше од своєй узвичаєней дружтвеней активносци за вечари викенда. Кед же то з часци було и прето же сцели на сцени видзиц своїх парнякох и то  позитивни  драгоказ яки активносци з националним предзнаком можу анимировац векше число младих, а же би за нїма пришли и други їх парняки!

У тим контексту треба спомнуц, без скарженя, алє нє и без задуманосци, же ше праве медзи младима чуло углавним, сербску бешеду. Берме то и з обгрунтованьом же дахто гоч и нє Руснак по походзеню провадзи руску културу, ужива у змистох наших манифестацийох, та часто и участвує у нїх. Треба ценїц и єдно и друге, та аж и потримовац бо нам, окреме пре минимални средства з хторима ше знаходзиме отримац и розвивац свою културу, кажда єй часточка барз значна.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ