Чувство за протокол

автор м. джуня 31. децембер 2020

Констатуєм же тогорочна „Костельникова єшень” релативно удатно покончела бай-пас вимесцованя до виртуалного простору/на дружтвени мрежи – поготов у поровнаню з другима (нашима) манифестациями одкеди запровадзени карантински режим. И попри тим же слово о збуваню з дияґнозу благей анемиї, цо би ше дало замерковац за ище даєдни ивенти, озда пре всеобщу кризу култури и читаня.

Правда же пре чечуци обставини нє бул привитани нїхто од госцох, алє зато змист покомпензовал то, як и оправдал, потребу и лоґичносц отримованя и нужносц континуитету; очивисна кампаня продукциї виданьох за наймладших, означени ювилеї младежскей „Дньовки” як одличне (литературне и феноменолоґийне) дополнєнє за студию феномена „Гумно”, як и инвентивни поцаг репринту (фототипске виданє) ориґинала першого Календара по руски, на сторочнїцу його виходзеня, у актуалним календаре за 2021. рок. Далєй, ту актуалносци з творчосци академика Тамаша, историйни прилоги о Руснацох Мирона Жироша, як и нови збирки писньох Славкох – Виная Винка, и Романа Ронду. Музичну часц ефектно пополнєл Мирко Преґун на клавиру. Вельке ошвиженє аж, повед бим.

Идейни орґанизатор (и водитель) „Костельниковей єшенї” од самих початкох, Микола Шанта и з тей нагоди схопно окончел презентацию нових насловох, прилагодзуюци медийом задлуженим шведочиц подїї, камерни контекст у присподобених условийох. Попровадзеносц збуваня, по моєй субєктивней прецени, цалком задоволююца, понеже при Руснацох кед же и дискутабилне читанє (на мацеринскей бешеди), постої якаш протоколарна прихильносц буц „у цеку”, так же випадло же праве таки медийни рамик може збуваню обезпечиц нову еволутивну етапу и смисел.

Кед бим взагально подцаг културну смугу за рок за нами, абсолутни фаворит ми ретроспективна вистава Марини Абрамович „Пораяч” (Чистач) у МСУ у Беоґрадзе з початку рока, кед о представи слово то октоберска премиєра „Сребреница – кед ми позабивани поставаме” у ЦзКД у Беоґрадзе, авторске дїло Златка Паковича (онлайн одпатрене), а цо ше литератури дотика, ту ми препатрунок нє комплетовани, гоч ми симпатиї цагаю на бок Приєдорского автора Дарка Цвиєтича, з його чечуцим опусом з яким ше зявює у периодики.

Од видавательства по руски, подїя рока ми нови Павловичово драми (промоция прешлoго мешаца). Найвекши премах (обєктивно) карантинизована вистава майстра фотоґрафиї Петра Дешича у керестурскей Школи – наздавам ше же слики нє законча у архиви, алє ше найдзе способ их виставиц ширшей публики. Од руского швета ище векше цикавенє ми виволала перша режия Штайнфелдовей у Америки, як и нєдавно видати животопис Ирини Колєсар, зложел Владо Балащак. Препоручуєм ше презнац за першонаградзену, урядову плакату за ЛҐБТ фестивал „Мерлинка” Керестурца Ярослава Планчака.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово.

(Опатрене 23 раз, нєшка 1)