Ширце „Руске слово”! (РС ч. 1 – 1945 (ПДФ верзия за знїманє))

автор и. сабадош 14. май 2021

Перше число „Руского слова” обявене 15. юния 1945. року (ту можеце зняц перше число у ПДФ формату), цо значи же наша Установа хтора з часом настала коло того глашнїка по руски, тераз пред заключеньом свойого 75-рочного ювилея хтори означує цали предходни рок. То добра нагода ище раз ше здогаднуц на перше число „Руского слова”, без хторого би ми нєшка нє були ту дзе зме, а найскорей би анї розвой, анї випатрунок рускей националней заєднїци у Югославиї/Сербиї нє бул таки яки тераз маме.

О початкох, контексту и предисториї „Руского слова” вельо мож пречитац у Зборнїку „Руске слово 1945 – 2020” хтори у рамикох означованя ювилею влонї обявела наша Хижа. У шлїдуюцих шорикох накратко будзе представена сама новинка, односно перше друковане виданє „Руского слова”.

Могло би ше повесц же було скромне – лєм штири густо друковани боки новинского формату, з єдну єдину фотоґрафию на насловним боку. А на нєй – Тито. Йосип Броз, маршал Югославиї, у своїх найлєпших рокох и найлєпшим виданю, якого го запаметали ґенерациї. Воєни побиднїк, творитель и символ нового дружтва и часу, Тито на портретней фотоґрафиї у урядовей пози, у єдноставней вояцкей униформи з маршалскима коларами, запатрени напредок, до далєкосци, як живи монумент.

У першим, нєподписаним тексту на першим боку новинох, визначує ше же югославянски народи з помоцу союзнїкох вивойовали драгоцину шлєбоду, же после фашизму приходзи народна власц, же после штирох рокох рабства пришло братство, и поручує ше же зме, Руснаци, першираз од приселєня ровноправни зоз другима, народ зоз хторим ше рахує.

Такой перше число „Руского слова” було – предвиберанкове. У Прегласу Покраїнского одбору Єдинственого фронту народного ошлєбодзеня Войводини хтори забера два трецини першого и половку другого бока новинох, а насловени є на роботнїкох, землєдїлцох и гражданох Войводини, воякох войводянских дивизийох, алє и на народи, жени и младеж Войводини, читательство ше информує же пошвидко буду виберанки за месни, срезки, окружни народни одбори, як и за Главни одбор народного ошлєбодзеня Войводини, хтори потим принєше одлуку о будуцим положеню автономней Покраїни у рамикох югославянскей федерациї. Сам факт же скоро трецина огранїченого обсягу новинох пошвецена тей теми указує нє лєм нову идеолоґийну линию нових руских новинох, алє и вельо вецей – ясну свидомосц нє лєм о дружтвено-политичних, алє насампредз вельо глїбших цивилизацийних здобуткох нового часу, а то ровноправносц и реґионализем. Єднакосц народох, полох и ґенерацийох и окремносц и єдинственосц войводянского животного простору. Значи, вредносцох хтори и нєшка часто табу-теми.

Окрем Прегласу хтори ше заключує з поволанку Шицки на виберанки!, на вецей местох, практично вшадзи дзе могло углобиц до шпиґли, повторююю ше подобни мотивацийни пароли у духу тедишнього часу. Попри спомнутого Шицки на виберанки, читаме и Уписуйце ше до Синдикатох!, Чи зме порихтани за косидбу?, Най жиє автономна покраїна Войводина!, алє и Ширце „Руске слово”!

На другим боку новинох, попри даскельо сервисних информацийох зоз Руского Керестура и Редакциї, маме и Привит новином у стиху подписани зоз псевдонимом, а аж на трецим боку, коло вистох зоз шветовей политики (два вибалансовани тексти подєднакого обсягу о спорозуменьох Югославиї зоз СССР, односно зоз Заходнима союзнїками), и економиї (наява фамозного принудного одкупу жита и статку за потреби Армиї и худобних), у тексту О наших новинох заправо читаме перши програмски уводнїк „Руского слова”. У нїм стої же нови новини, за розлику од (нєменованих) старих муша буц прави народни новини хтори буду „виношиц наш живот, нашо добри и подли страни, нашо потреби и жаданя”. Новини хтори буду змоцньовац нашу народну свидомосц и културно-економски живот. Редакция поручує же новини нє буду лєм Керестурски алє Руски, же буду провадзиц дружтвени живот у наших валалох („Шицки вони робя, жию, дакеди и погриша. Шицко тото треба да найдзе место у наших Новинох”) и живот народох коло нас, приношиц висти зоз жеми и швета, же будзе простору за франти, писнї и оглашки. Так повесц, у тим тексту зарисована мисия „Руского слова” хтору новини з вецей лєбо менєй успиху сполнюю предходни 75 роки…

Гоч Редакция (поправдзе нєнападно, медзи шориками) пробує направиц дистинкцию од старих Руских новинох, нє мож сцекнуц (а зоз часовей дистанци видзи ше же наисце анї то нє була намира наших сновательох) од континуитету. Нє лєм же заправо Друкарня и фонт, часц технїчного кадру и сотруднїкох остали исти, алє водзене рахунка нє лєм цо читательству муши буц важне, алє и цо му наисце важне. Так на другим боку нєзвичайно обсяжни, а як ше нєшка гвари, обачлїво „виспиновани” напис о афирмативним становиску и похвалох дяковского владики Акшамовича о Титови и Югославянскей Армиї.

На остатнїм боку першого числа „Руского слова” окрем ище кус сервисних информацийох и висткох Зоз физкултури, находзи ше и єдини текст чий автор подписани. Слово о напису Лїкарски поради хтори написал углядни керестурски лїкар Дюра Пап. Можебуц нє нагода пригваряц предходнїком, алє напис славного дохтора Папянки язично и ґраматично найчистейши у тим першим чишлє „Руского слова”.

Но, часи теди були таки, нє могло такой одразу и змист, и форма. Лєм кед подумаме же „Руске” вишло лєм мешац познєйше як цо у Югославиї (углавним) закончена Друга шветова война, а пол рока после Сримского фронту дзе половка руских валалох була у воєней зони, же го волонтерски и коло основней роботи правели наставнїки першей Рускей ґимназиї, же можеме лєм задумац як функционовали телеґраф, телефон, транспорт и чи було струї (знаме же перши Рускословци ище нє мали анї писаци машинки по руски!), порушованє „Руского слова” було епске подняце. Озда нїґда у будучносци даєдна шлїдуюца ґенерация нє будзе мушиц рушац од початку и на своєй скори випитовац чи би го могло повториц ознова, бо одвит думам же шицки знаме.

(Опатрене 82 раз, нєшка 1)