Шицки нашо швета

автор а. саванович 11. април 2021

Одмалючка сом ше интересовал же чом ше лєм у одредзеней часци рока славя швета, окреме Велька ноц и Крачун, односно чом лєм теди „сезона” окремних єдлох хтори ше рихтаю и єдза лєм през тоти швета, як цо маме сезонску овоц и желєняву хторей єст лєм теди кед єй час, и лєм теди є смачна и найлєпша. За бобальки и капущанїки, ствар углавним ясна. Медзитим, вше требало прераховац же кеди „зродзи” сирца и писанки, бо ми поведзене же Велька ноц рухоме швето.

Познєйше сом учел же Воскресенє, побида Христа над шмерцу, фундамент християнскей вири хтори заправо треба славиц и жиц кажди дзень, а окреме внєдзелю кед и Христос воскреснул, кед ше одбула тота найвекша подїя у историї нашого спасеня. Поправдзе, нє такой сом баш шицко розумел, окрем же ше внєдзелю муши до церкви. Дараз з дзеку, дараз смиком. Алє лєм раз до рока зме до церкви ишли з кошарку, ґу пошвецаню пасхи, як ше гвари, а вец ше тот дзень, и ище дзень-два потим, док потирва, єдло и окремне, и иншаке єдзенє. Бо и дзень, и час велькей ноци окремни. Аж познєйше сом постал свидоми же Велька ноц нєдоповедзена без Велького пиятку. Прето, гоч кельо вирни свидоми же ше на тоту Святу нєдзелю случело чловечество, нови Чловек и нови Живот, же би ше зрозумела велїчезносц того чуда, нєобходне ше заглїбиц и до того цо ше по ученю случело два днї пред тим. А то мука и шмерц. Придаванє чловечеству єдного безгришного хтори гуторел слова любови и помиреня, лїчел и наказовал Царство нєбесне, а исте чловечество го осудзело на криж.

Ключне питанє хторе себе часто сам поставям як приходзи тото швето, же, цо би я робел, як бим поступел, кед бим теди жил? Чи бим го шлїдзел, чи бим го знєважел як хибного лєбо манипулатора хтори бешедує о царстве на нєбе, док обидвоме жиєме у окупированей жеми?

Чи бим видзел чуда коло Нього? Гоч як, нє знам сам себе одвитовац, бо сом нє прешвечени же кельо сом сам пред собу щири, кельо сом порихтани любиц, пребачиц, помогнуц цудзому у нєволї, стримац ше од суда ближньому. Чи бим, можебуц, бул медзи тима цо им забойнїк бул блїзши од Сина Божого?

Окреме у тим нашим чаше корони и рижних нєобходних лєбо надрилєних мирох и нормох справованя, драга ґу Воскресеню за каждого хто тото швето сце дожиц ширше и глїбше од богатого шветочного полудзенка, водзи през превипитованє себе и того до чого вериме. Чи зме, на концу, кадри над покойним з радосцу шпивац Христос воскрес, зоз спознаньом же скоро шицки святи до церковного календара уписани по дню шмерци, а нє народзеня, бо ше теди народзели до Нєба? То и моя дилема. Даскельо остатнї тижнї од пошлїдкох корони умарли вецей мнє мили особи, медзи нїма и єден мой парняк. Шмерц доокола нас постала часц каждодньовей рутини, як сервисна информация у ранґу обвисценьох же теди и теди нє будзе води лєбо струї. Алє знова, кед пойдзе хтошка блїзки то ище як потрафи чловека, гоч як да „оґуґлал” на шмерци доокола. На єдним з нєдавних хованьох, паноцец над труну гварел же грих присутни у живоце, алє же тїлесна шмерц гранїца прейґ хторей нє може прейсц, та кажди хтори ше представел у Господу, вецей нє ма тоту терху. На змучених и смутних тварох доокола мнє, у виплаканих очох на тоти слова зявела ше искра надїї. А кельо важна и нєобходна надїя, тельо знача и любов, и вира. Шицки вони вєдно праве у швету хторе нас собрало на першу нєдзелю у априлу, лєбо у маю. Прето, кед повеме Христос воскрес – Воистину воскрес, любел бим кед бизме то наисце и верели. Бо без того, нїч нє исте.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово.

(Опатрене 21 раз, нєшка 1)