Шицко мож, алє без валала и найблїзших – нє

автор а. балатинац 6. юлий 2022

Подкучници, край дзе 1933. року приселєли Михалово дїдо и баба, словели за худобнєйшу часц Петровцох. Хижи були туньши, та ше велї перше там становели. Мац Михала Голика, теди мал лєм рок, принєсли ю у колїски, а вон праве од того часу почина свою приповедку.

– Оцец умар млади, мал лєм 48 роки, а були зме тройо, я, моя шестра Ганча и брат Янко. Народзел сом ше у Петровцох и цали свой живот, окрем рокох у вибеженстве кед була война, препровадзел сом у своїм валалє – гвари Голик. 

Шпивац го учел учитель Штефан Гудак. У тот час вон и супруга Вира робели у петровскей школи. Учителька Вира була баржей задлужена за драмску секцию, рецитациї, писанє, док Штефан учел дзеци грац и шпивац. У тих младших рокох и Михал покус грал, гоч баржей волєл  шпивац.

 – Перши мой наступ бул на „Петровским дзвону” кед сом мал 9 роки – здогадує ше и предлужує. – Спочатку нас за тоту манифстацию рихтал бачи Янко Чордаш, а потим приходзел Витомир Бoдянєц з Керестура. Бодянєц нас рихтал и за Перши глас на манифестациї у Миклошевцох, а тиж и за „Червене пупче” док зме ище були дзеци. Познєйше, уж як одроснути, змагал сом ше и на „Червеней ружи”. Здогадуєм ше, провадзел нас оркестер Яники Балажа, а я достал чобольов зоз шпиванку „Вечар майови”.

КОНОПАРНЯ

 – Барз сом добре запаметал гевти часи з дзецинства кед зме мали конопарню. Нєшкайши ґенерациї сиґурно анї нє знаю цо то. Дзецом то було барз цикаве, бо ше конопу обрабяло на таки способ же колєсо хторе тлукло конопу обрацали конї, а вец ше тоти конї могло шедлац. Нєпреповедзена радосц и нагода за дзеци! – приповеда наш собешеднїк и здогадує ше же и вон нє могол  лєм дочекац ошедлац коня.

ШКОЛСКИ ЧАСИ

 – А кед сом ходзел до школи, було нас 27 души у класи. Нєшка єст можебуц тельо дзеци у цалей школи у Петровцох. Була то осемрочна школа. У школским дворе хлапци найчастейше бавели фодбал, а дзивчата скакали на ґуми лєбо ше бавели на вибиваня,  а бавели зме ше и на печени вайца – гвари вон.

После основней школи, Михал предлужел школованє у фабрики „Борово” дзе перше закончел два роки квалификациї.

 – Робел сом лєм рок, а вец сом надумал закончиц за технїчара обуї же бим могол напредовац у роботи та сом дал одказ и предлужел ше школовац. Кед сом ше после войска врацел ознова до Борова, о єден час сом бул руководитель роботней єдинки, теди то волали майстор. Кариєра ме далєй водзела до картонажи дзе сом тиж робел на руководзацей функциї и напредовал сом за шефа, алє вец ше зорвала война. Робиц ше вецей нє могло, а анї бивац у Петровцох. Прейґ польох зме пошли до Дякова, отамаль до Вараждину, та Заґребу и на концу одлучели же нам лєпше будзе даґдзе на валалє. Нашли нам место у Бочкинцох, нєдалєко од Михольцу, а Мадярска була блїзко, та зме шицко цо нам було потребне там куповали, бо було туньше. Людзе з места нас прилапели, нє патрели же зме Руснаци, помагали нам, алє я и супруга теди мали штверо дзеци, та нас шесцеро требало и накармиц и облєчиц. У вибеженстве нам ше народзела и Тена.

 – Зоз супругу Жельку народзену Гарди (Мишканьова) упознал сом ше у диску. Так ше теди сходзели млади. У тедишнїм чаше дзивки нє ходзели до карчмох, а кафичи у мой час нє було. Побрали зме ше 1979. року,  а бивали у баби и дїда. Робели зме, дзвигали фамелию. Перше ше народзел Дарко, вец Ґоран, Саша, Саня и остатня спомнута Тена.

Роки прешли, и дзеци ше уж порозходзели – гвари Михал. Окрем Саши, шицки други попристановйовани. Маме дзевецеро унучата, а можебуц, док нє видзе тота статя у новинох, будзе и дзешате – шмишка ше, гоч видно же му чежко приповедац о тим як аж три роки правели хижу, бо у войни шицко страцели.

ПАРАСТСКИ ЖИВОТ

 – Кед зме ше врацели з вибеженства, нє було роботи, а мушело ше з дачого жиц, и то каждодньово жиц. Жеми сом мал 10 гольти. Требало ше орґанизовац. Надумал сом тримац крави, перше сом их мал 18, ношело ше до млєкарнї, заробок бул добри, алє кус-покус, як и шицко друге, почало буц вше слабше плацене. Нє могло ше з того прежиц, а дзеци росли, требало ше остарац за шицко. Предал сом крави, а охабел лєм три и одлучел предавац млєко з дому. Отворел сом фамелийне подприємство и почал предавац млєко,  так повесц, на власних удзверйох. Добре почало, алє сом раховал же мож и лєпше. Видруковал сом цидулки з моїм числом телефона, написал цену млєка и замодлєл же хто жада же бим му млєко однєсол дому, най ми ше яви. Oдволанє було одличне. На таки способ сом кажди дзень  предавал коло 50 литри млєка а з  того цо нє попредане, правели зме сира за ресторани.

Док ище може, гвари, роби, бо пензия мала, а од нєй нє мож нормално жиц. Роби Михал и 40 гольти жеми, а  того року кармя и 20 фалати швинї. При парастох то так, побрує ше вецей роботи, а опредзелї за гевту з хторей мож найлєпше заробиц.

 – Супруга и я шицко робиме сами. Док можеме, док маме добри пласман наших продуктох, будземе так робиц. Так зме научели – гутори Михал хтори того року ознова активни на „Петровским дзвону”.

 – Кед нє будземе ми сами чувац свойо, нїхто други нє зачува нашу шпиванку, танєц, обичаї, а тиж анї нашо поля и валали – гвари на концу и покус банує же нєт вецей младих уключених до дружтвених активносцох. Та, заш лєм, є оптимиста.

 – Гоч нам ше видзи же нас єст вше менєй и застарани зме за будучносц Руснацох, за наш валал, нашо Петровци жию.

БРЕНД

„Петровски дзвон” без Михала Голика и його „Дин-дон, дин-дон, дзвонї нам славни Петровски дзвон”, вецей нє мож задумац. Постал бренд тей длугорочней манифестациї хтора ше того, 2022. року отримала по 49 раз.

(Опатрене 127 раз, нєшка 1)