Ювилей зоз 85-рочним искуством

автор дю. латяк 25. април 2022

Мешачни часопис „Заградка” виходзи як нашлїднїк часопису за руски дзеци „Наша заградка”, котри виходзел од септембра 1937. по 6. април 1941. року. Од юния 1947. по 1991. рок виходзел под меном „Пионирска заградка”, а од 1. януара 1991. року ноши нєшкайше мено „Заградка”. 

Архива Руского народного просвитного дружтва нє зачувана. Нє мал ю анї хто зачувац, бо єй маєток, друкарню, присвоєло ВДП „Руске слово”, а будинок  Дому РНПД валалска власц уступела младежи. А кед ше младеж виселєла, та тоти просториї узурпировало „Руске слово” за свой маґазин паперу. Архива бувшого РНПД нїкому „нє була потребна” и просто ше єй страцел шлїд. Дзепоєдни особи зачували лєм подаєден документ, алє и вон чежко доступни явносци. Прето єдине виродостойне жридло податкох и о часопису за руски дзеци „Наша заградка” то „Руски новини”, на котре ше операме, з найвейкшей часци, пишуци о тим як настала „Наша заградка”, предходнїк нєшкайшей „Заградки”.

ПРЕДХОДНИ АКТИВНОСЦИ ЗА СНОВАНЄ МЕШАЧНОГО ЧАСОПИСУ ЗА РУСКИ ДЗЕЦИ

Идея о видаваню часопису за руски дзеци настала такой по снованю Руского народного просвитного дружтва. Правда, то експлицитно нє зазначене у цильох, записаних у його Правилох. Там у параґрафу 2. зазначене же „Циль друштва:видавац и шириц популарним руским язиком написани кньишки и брошири набожного, поучного и забавного содержанiя та видавац руски народни новини.” (Руски календар на прости рок 1921. бок 8.). Медзитим, пре концизносц того основного статутарного акта, там детальнєйше нє назначена програмна ориєнтация.

Потвердзенє тей идеї постредно мож препознац у статї о. Дюри Биндаса, обявеней у спомнутим Календаре (боки 2-6) под насловом „О пребудзеню бачвано-сримских Русинох”, зоз котрей наводзиме тото:

„Собрани (на Сновательней схадзки РНПД – зам. Дю. Л.) едногласно прiяли заключенie (резолюцiю) же ше ми южнословенски Русини на своим руским языку просвищовац сцеме, вшадзи дзе Русини жiю руски школи, кньишки, новинки и просвитни друштва основац жадаме. Такой основане просвитне друштво за бачвано-сримских Русинох, и вибрани отбор, котри ма право и длужносц заступац бачвано-сримски руски народ у каждим просвитним вопросу пред кажду власцу. Тот наш руски просвитни отбор ма ше старац о наших народних школох, о кньижкох за дзеци (тото остатнє зоз чарнима буквами означел – Дю. Л.) и старших, о календару, о новинкох, о читальньох и другей народней просвити.”

Медзитим, од жаданьох по реализацию нє лєгко було дойсц. Перше требало почац з видаваньом новинох, котре ше одцагло на штири роки (концом 1924. р.). Вец настала економска криза, та забойство краля Александра Першого (1934), кед забранєна дїялносц дружтвених орґанизацийох. Кед знова допущена дружтвена дїялносц (1935), було потребне збудовац будинок власней друкарнї, купиц одвитуюци друкарски машини, инсталовац их и набавиц провадзаци средства. И так прешло полни 17 роки док ше нє здобули потребни предусловия за приношенє одлуки о видаваню мешачного часопису за руски дзеци.   Спочатку нє було анї пенєжу за папер и друкарску фарбу, анї потребного редакцийного кадру.

Михайло Ковач сотрудзовал
у Нашей заградки од самого початку

Мож вериц же у розришованю спомнутих проблемох вельо допомогнул преосвящени владика крижевски Дионизий Няради. Вон видїйствовал же би теди млади учитель Михайло Ковач 1931. року достал учительске место у Руским Керестуре, шедзиску РНПД. Ковача упознал ище як школяра учительскей школи, бо му у канцелариї бул часто на помоци. Верел же ше Ковач зда Рускому народному просвитному дружтву у каждим поглядзе. И нє спревед ше. Попри учительскей служби Ковач активно сотрудзує у „Руских новинох”, а од 1936. року постава и секретар РНПД-а. На його инициятиву, вироятно у половки 1937. року и принєшена одлука о видаваню часопису за руски дзеци. Перши нам доступни шлїд о тим статя з насловом  „Наша заградка”, обявени у „Руских новинох” число 26 (689) од 9. юлия 1937. року (бок 2).  Пре єй значносц, ми ю ту цитуєме у цалє:

НАША ЗАГРАДКА

„Кельо нам нашо сили и обставини допущую, ми шмело идземе напредок у нашим просвитним змаганю. Часопис за дзеци  „Наша  заградка”, котри Матка Просвита будзе видавац од 1. септембра, наисце подполнї тоту вельку и важну животну потребу як з глядом на нашо наймладши поколєня, на яких „швет остава”, так и з глядом на наших учительох, же би їх национална домолюбна и виховавча робота була чим баржей успишна и олєгчана.

Цали наш народ тото вельке дїло Просвити щиро и цепло привита, як старши так особено шицка младеж, як наш  интелиґент, так кажди наш Руснак земледїлец. На тот привит рахує и Просвита и сама редакция з тим же тоту благотворну акцию подпомогнє кажди зос цалу свою дзеку и силу.

Наша школа достала и з тим вельки ослон у Просвити, кед од нєй достала Буквар и Читанку, бо з тима виданями вошол и наш народни дух до наших школох. То була цала, так повесц, револуция на тедишнї часи. Алє нєдостатки у тих виданьох поставали вше векши и яснєйши, чим ше у швеце виховавча теория баржей розвивала и модернизовала. Крем того були у нїх и други векши похибки нєопкеровани – друкарски, ортоґрафски, калиґрафски и змистово. Да заш на ново видаваме по терашнїм духу тоти два кнїжки, на жаль гоч є яка велька потреба, баш тераз Просвита ма векши препреки, та нє може. Но а да ше ипак тей потреби удоволї, порушена и остварена акция з тим дзецинским часописом, котри будзе мац вельо ширши обсяг и дїлокруг, як цо то маю тоти два кнїжки, бо нє будзе лєм як помагаюци приручнїк учительови и школярови, алє тиж и красна виховавча новинка за младеж.

Коло Нашей заградки позберани нашо найкраши сили, за яки наша явносц з часци и знала и нєзнала. Так исто навязани звязи зос вецей редакциями, котри видаваю подобни часописи, а то од велькей важносци за виховавчу и цикаву страну нашого часопису. Особено ту ше муши спомнуц и достойно подзековац шановней редакциї „Дзвиночка” у Львове, котра нас наисце братски помогла зос своїма виданями, а особено зос красним числом клишейох.

Сам змист „Нашей заградки” за цали єден рок планово уж розложени и синтетично поскладани. Добра часц того материялу уж обробена. У каждим єдним числу предбачує ше, крем фотоклишейох и вецей илустрацийох, котри часопис достойно прикраша, виду дас по пейц декламациї-стишки, од котрих вше будзе єден литературним українским язиком  писани, кратка исторична-земльописна статя, у часцох представа, розробени державни и церковни календар, єдна лєбо два писнї дво-  або тро-гласно уложени з нотами, дописи, ребуси и т. д.

Ґу дотерашнїм сотруднїком, цо ше уж прияли роботи, поволую ше шицки пп. учителє-ки, студенти,  шицка интелиґенция, а тиж и кажди Руснак-Українєц, цо лєм чувствує, же ма на тельо знаня, сили – способносци. Така новинка будзе мац за цали наш народ значенє як тото глїбоке оранє за жем доброго ґазди. Наша будучносц є за наших наймладших, прето нє забудзме тото, же яких себе їх виховаме, таких их будземе мац як наслидникох. Кед од школскей лавки будземе до їх щирей души усадзовац любов ґу старшим, любов ґу свойому народу,  ґу  своєй давней дїдовщини и терашнєй домовини, ґу литературней и терашнєй нашей бешеди, ношнї и обичайом вериме, же нашей националней свидомосци з тим найбизовнєйши темель поставиме, котри будзе тварди ослон и нашей вири, бо наша националносц уско з виру повязана.

Же „Наша заградка” будзе мац нє менєй важну мисию як и „Р. Новини”, то уж зос шицкого того, цо зме ту спомли видзиме. Материялни обовязки ґу нєй нам нє робя нїяки чежкосци, бо дзешец динари на рок як предплата, анї худобному нє будзе нїяка жертва.

Животне питанє „Нашей заградки” є добра часц воопще нашого народного животного питаня у терашнїх наших обставинох, а щешлїве розвязанє того важного питаня завиши од того, же чи ше будземе старац, же да нє будзе рускей хижи без „Нашей заградки”.

Т

Статя подписана зоз инициялом „Т”, алє по єй змисту и стилу вериме же єй автор сам Михайло Ковач, котри по теди уж мал вецей як 6 роки новинарского стажу.

ОДА

Одушевени з одлуку о будуцим видаваню часопису за руски дзеци, котри достал мено „Наша заградка”, наш поетa Янко Фейса у „Руских новинох” (число 29 (692) од 29. юлия 1937. р. бок 4) обявел оду, пошвецену тому часопису, котру ту у цалє преношиме:

 

НАШЕЙ „ЗАГРАДКИ”

 Заградко, заградко,

Вше на це думаме,

Приятелько мила,

Вше це споминаме

 

Кеди видзеш – поведз

Крашнє це модлїме,

Вец – док ше до школи

шицки посходзиме?

 

Ми би уж нє дзбали,

Да цо скорей придзеш,

А ти цошка чекаш,

И ґу нам нє идзеш.

 

Длуго на це чекац,

Длуго ми мушиме,

Кеди же це, кеди

Уж раз увидзиме?  

 

Як будзеш випатрац,

Як „Дзвиночок” – така?

Иста, красна мила,

Чи озда иншака?

 

Ой, лєдво це руски

Дзеци уж чекаме,

И предплату давно

Уж шицки рихтаме.

 

Торжа, 24. юла 1937.                       Янко Фейса

(Предлужи ше)

 

(Опатрене 37 раз, нєшка 1)