Яке руснацтво жадаме?

автор микола шанта 31. януар 2019

Яке руснацство ми у Коцуре жадаме? Цо за нас у каждодньовим живоце значи буц Руснак, або Рускиня? Нолє, розпатриме тот наш каждодньови живот и нашо руснацтво.

Хтошка мудро гуторел: кед сцеш знїщиц єден народ знїщ му фамелию, образованє и почитованє авторитетох. Пробуйме анализовац дзе нам нєшка фамелия и цо наша фамелия роби по питаню розвиваня рускей националней свидомосци. Я лєм поставим питаня, а най кажде себе дома, у своєй фамелиї, у своїм шерцу и розуме да одвити.

Чи бешедуєме дома по руски, та гоч зме и у мишаних малженствох? Вше єст з ким мож бешедовац, кед нє з другима, воно з малима дзецми, або унучатми.

Чи читаме дома „Руске слово”, Заградку, часопис за културу Шветлосц, Руски християнски календар, або даєдну кнїжку по руски?

Чи патриме на телевизиї програми по руски?

Чи слухаме руски радио, голєм внєдзелю коло поладня, або рано пред одходом на роботу?

Чи ходзиме до нашей церкви и чи ше модлїме по нашим, церковнославянски, або по руски? Паноцец Кухар раз гуторел: „Бог нє да най препаднє язик на хторим ше людзе модля”. Модлїме ше по нашим у нашей церкви же би нам ше язик и народ отримали.

Чи посиламе дзеци до руского културно-уметнїцкого дружтва же би бешедовали по руски, учели нашо шпиванки, нашо танци, думац по руски?

Чи сами на даяки способ доприношиме рускей култури?

Цо знаме о рускей историї и рускей култури?

Ми Руснаци нє по власней волї, алє по Божей. Треба почитовац Божу волю и препознавац ю. Нєпочитованє Божей волї нє приноши щесце у живоце.

Руснацох у Коцуре нє „знїща” други народи, алє наша нєдзбалосц за свойо, одсуство достоїнства, нєпознаванє нашей култури и историї и єден зоз найвекших грихох – зависц.

Бешедуйме тераз о образованю. Добре би було кед би себе тоти скорей поставени питаня поставели и ношителє нашого образованя, а то просвитни роботнїки. Школа наймоцнєйша „фирма” у Коцуре. Запошлює найвекше число роботнїкох. Нашо просвитни роботнїки, без огляду цо преподаваю, чи по руски чи по сербски, заняти у школи пре два причини. Же закончели одвитуюци факултет, и же су Руснаци, односно же знаю бешедовац, читац и писац по руски. Кед би нє було того другого критериюма, векшина би ту нє робели, алє би робели просвитни роботнїки зоз околних местох. Кед нє будземе мац школство по руски, то так и будзе. Чи себе просвитни роботнїки поставяю питанє чи досц робя на тим же би ше школство по руски затримало у Коцуре?

И на концу, побешедуйме дакус о наших руских авторитетох? Кого ми почитуєме? Кого уважуєме? Чи тих цо нам гуторя правду, чи тих цо о нєй нє бешедую? Хторого писателя почитуєме, хторого священїка, хторого лїкара, адвоката, наставнїка, хторого ґазду у валалє, хторого уметнїка, хтору фамелию… и чом их почитуєме?

Чи знаме любиц и почитовац и других, чи любиме лєм себе? Кеди зме своїм дзецом гуторели же то наш чловек хтори завредзує почитованє. Тоти людзе хтори дацо створели у своїм живоце отримую достоїнство нашого народу. Чи будземе завидни же вони то зробели, чи им укажеме почитованє?

У тей святочней хвильки кед означуєме Дзень Руснацох, нашо швето, поставме себе таки питаня. Горки, алє кажди лїк горки. Лєм ше дзецом пакує до сладкого сирупу. А чом означуєме праве 17. януар як Дзень Руснацох, пречитаце у новинох, одпатрице на телевизиї, або одслухаце на радию. То їх робота же би нам то потолковали. А нашо ту же бизме ше здогадли присловки – пать о себе будзе з тебе! Бо наисце, шицко завиши лєм од нас самих.

(Бешеда на означованю Националного швета Руснацох у Коцуре 2019. року)

(Опатрене 247 раз, нєшка 1)