Весна и Йоаким Фа пред коло петнац роками започали свой заєднїцки живот у Норт Бетлфорду, а теди вони двойо и Йоакимова фамелия були перши з Руского Керестура хтори ше преселєли до того места у сиверней часци Канади. Пребродзели чежки початок, та тераз уж можу повесц же им там и дом. Вецей як дзешец роки Йоаким и Весна маю свою фирму, а жию так, як на сучасним салашу.
Йоаким ше пред седемнац роками, ище як леґинь, преселєл з родичами и шестру до Норт Бетлфорду, а три роки познєйше пошла ґу ньому и його терашня супруга Весна. Як и векшина, опробовали ше у рижних роботох, алє вше мали жаданє робиц дацо сами, та так пред вецей як децению настала и фирма „JF Construction Inc”.
– Будуєме хижи. И свою хижу зме од фундаментох сами справели. Можем повесц же нам робота идзе. Кимо найволї кед сам прави хижу од початку до конца, алє пороби и други роботи. Мойо задлуженє то нукашньосц хижох, поведзме, здумам як будзе випатрац кухня, яки буду фарби, лустери, фиронґи… Маме и роботнїкох, єдного стаємного, а кед треба анґажуєме их и вецей – толкує Весна, хтора попри тим, занята и у єдней нєпрофитабилней орґанизациї „Midwest Food Resources”, дзе роби як програмни координатор.
– Понукаме годзини вареня, нутрицийну програму, маме и заграду котру даваме людзом на хаснованє, та им вец помагаме уж коло того цо треба. Понукаме и швижу желєняву и овоц, хтору людзе можу од нас куповац. На першим месце нам орґанска пожива, та и мото фирми „Здрава пожива за шицких”. Сотрудзуєме и з имиґрацийним центром, зоз школами, приходза нам помагац и дзеци зоз окремнима потребами… Промовуєме здраве костиранє, а маме и програму „Од нашенька по ложку”. Любим таке робиц, озда ме вше цагали коренї з Керестура. И там зме вше мали заграду, алє и одкеди сом пришла до Канади, вше сом дзешка захпала марху, петрушку, чи дацо друге. Закончела сом рижни курси, алє углавним ми шицко приходзи якошик природно. Єдноставно, нашо людзе то знаю робиц – визначує наша собешеднїца.
МАЮ АЖ И КОПКУ КУКУРИЧАНКИ
Праве таки, здрави способ живота и костираня фамелия Фа пестує и дома. У дворе маю вельку заграду, а полни є зоз рижнима животинями, о хторих ше стараю и їх дзивочки, Силвия и Олеся.
– Маме пульки, качки, кури, морки, заяци, мачки, пси… а мали зме и овци. Тиж, маме у дворе сламу, а направели зме себе и копку з кукуричанки, так як ше давно складало. Сами куриме сланїни и колбаси, а того року зме квашели и капусту. Мам полно пайташки хтори маю фарми, та ше вец чераме вайца, кури и друге. Доокола нашей хижи маме вельку порту, седем гольти жеми. То було пусте, позарастане, а ми тот простор ушорели, посадзели доокола ядловци, та тераз маме лєс и наисце красну природу. Отримуєме тоту часц коло хижи, а гевто таке, як нам природа дала – приповеда Весна и додава же жию так як жили и на валалє, лєм шицко сучаснєйше и урбанизованше.
Ґалусково маю и рижни гобиї, та так женска часц фамелиї люби правиц мендюши, мальовац по керамики, Кимо ходзи на лови, а шицки вєдно уживаю пойсц лапац риби. Силвия и Олеся од оца нашлїдзели и любов ґу моторком и кваду – моторки на штири колєса, а дзивчатом гоби и рижни файти танцох, у чим су наисце успишни.
ДОМА ШЕ МУШИ БЕШЕДОВАЦ ПО РУСКИ
Тринацрочна Силвия и єденацрочна Олеся ходза до французкей школи, а обидва чечно бешедую три язики – анґлийски, французки, як и руски, бо, гвари Весна, у Ґалускових ше муши бешедовац на мацеринским язику.
– Кед зме пришли до Канади, нє мали зме нїкого. Вше зме дома приповедали по руски, а бешедуєме и тераз. Дзивчата медзи собу бешедую по анґлийски, а з нами по руски. По французки нїґда дома нє приповедаю, лєм кед сцу з маму франтовац. Знаю по руски и писац и читац – поцешено бешедує Весна, хтора ше намага пестовац дома и руски обичаї и провадзиц цо ше случує медзи Руснацами у нашей жеми.
– За швета шицко так як було и дома – ходзиме по шпиваню, по облїваню, дакеди правиме ґоргелї, капущанїки, резанки, а за тоти єдла ше барз интересую на моєй другей роботи, дзе гонорарно тримам годзини вареня. Провадзим „Руске слово”, „Рутенпрес”, а любим тексти на интернету подзелїц и з другима. Тиж патриме и „Телевизийни маґазин” по руски – додава Весна.
У ШКОЛИ РУСКОГО ЯЗИКА
У Норт Бетлфорду єст Школа руского язика, а годзини трима праве Весна. Ма од 15-30 школярох, цо завиши од того чи иду на даяки пикник, чи ше треба учиц.
– Нєдавно ми у Керестуре ушили кабат, та мам у планє за єдну манифестацию поставиц руску свадзбу. Сотрудзуєм зоз Дружтвом за руски язик, литературу и културу, а Ирина Папуґа ми дакеди пошлє нови кнїжки по руски. Любела бим кед бизме ше могли чуц з дзецми з Керестура, же би нам и вони помагали коло руского язика, а ми им коло анґлийского – предклада Весна.
ШИЦКИ КОЦОЧКИ ШЕ ПОСКЛАДАЛИ
Одкеди пошли жиц до Канади, и Весна и Йоаким були нащивиц Керестур, а раз були и з дзивчатми, же би и вони упознали валал у хторим им родичи одросли.
– Вельо им бешедуєме о Керестуре, о тим як зме росли, а им то шицко чудне, нєзвичайне, шмишне. Но, кед зме були, видзели и вони же ми там припадаме. Гоч, дзецом, а уж тераз и нам, дом у Канади. И моя шестра зоз фамелию жиє у истим месце дзе и ми. Мац була у нас уж даскельо раз, остатнїраз аж пол рока, бо чувала шестрово дзивче – толкує Весна и за конєц визначує же ше им тераз уж шицки коцочки поскладали праве так як треба.
– И ми ше уж тераз чувствуєме як єдна часточка тей велькей пузли. Бо, донєдавна то нє випатрало так. Початок шицким чежки. Хибело нам шицко, од старей кломпи по бициґлу, алє ше вец, єдноставно, з часом звикнєш – закончує наша собешеднїца приповедку о їх живоце у Канади.
