ОГНЬОСЛАВ

(виривок)

… нє забули, алє анї ше нє помирели зоз тим же з якима шицко спреводзками терашнї краль пришол на пристол. Народ, єдноставно, лєм престал бешедовац о тим. Аж и тоти на кральовским дворe хтори були процив нього и його поступкох похопели же можебуц лєпше буц дакус цихо, та ше и им уйдзе часц „колача“. З роками ше то указало як добре. Почали жиц вше лєпше и лєпше, док народ жил у блаце и цмоти, заш лєм задовольни же ма краля.

Єден з людзох хтори жили на кральовским дворе бул и Огньослав. Од народзеня любел потпальовац. Так перше спалєл шпиталь у хторим ше народзел, потим школу до хторей ходзел, а вец раз и свойо власне обисце. По походзеню бул з єдного малого валалчикa на концу кральовства. Там дома нїхто нє знал же яка точно його улога на кральовским дворе, алє заш лєм мал якиш узки круг почитовательох: даскелїх родзинових з хторима ше ище нє повадзел, пар пайташох зоз школи (пред тим як ю спалєл) и даскельо старши особи зоз сушедства хтори уж баржей чекали на свой одход „на конєц“ валала, як цо их вообще ище дацо у живоце и интересовало.

*

У цмих верхох найвисших горох кральовства, хторих окружовали бурйово хмари и тресканє громох ше находзели вельки пещери заварти зоз наймоцнєйшима решетками яки чловек вообще дакеди справел. У тих пещерох були шарканї хторих предходни краль ту завар и руцел ключ. Нажаль, тот нови краль, такой по своїм приходзе, тоти исти шарканї попущал же би страшели народ, бо без страху власци нєт.

*

… и як то уж ишло, на кральовским дворе ше пременки случовали швидко и у крочаю зоз шветом хтори ше находзел з другого боку мурискох кральовства, а народ о тим лєм читал и уживал у прекрасних сличкох, приповедкох и виглашованьох хтори им буґнаре порядно буґновали на центру валала. Так и Огньослав, вше кед пришол до родимого краю обецовал людзом же нагвари краля, бо є барз добри зоз нїм, же би им до валалу дал поставиц канделабри, же би им место блатнявих улїчох положел калдерму, же би послал войско на шарканьох хтори им кажди рок спаля скоро шицки поля и поєдза даскельо млади дзивчата. Огньослав обецовал и збуньовал людзох. Даєдни му нє верели, даєдни го нє слухали, алє локални шалєни буґнар бул єден з його школских пайташох, та вше кед Огньослав дацо наприповедал, гевтот такой ишол буґновац по цалим валалє.

*

…. живот за Огньослава бул добри. Напременьовал ше кральох и жил на кральовским дворе.

*

… та так, кажди вечар пред тим як видзе пред краля, Огньослав пойдзе до своїх просторийох, положи шминку на твар, на главу кладзе свою вецейфарбову шапку зоз малима дзвончками и облєка свойо кловновски шмати.

www.issuu.com/sasa.paljenkas

(Опатрене 132 раз, нєшка 1)