fbpx

Най будзе Еґзит

автор александар саванович 15. юлий 2017

Прешол ище єден Еґзит „no sleep”  фестивал, Од „нултей“ стреди по пондзелок рано, Петроварадинска твердиня од простору отвореного за шицких, була держава за себе, до хторей мож войсц лєм з особним бар-кодом, и риґорозну контролу на уходзе яку нє применюю анї озбильнєйши держави на швеце. Но, тото „no sleep” важи нє лєм за державянох Еґзиту, алє и за добру часц жительох Петроварадину и Нового Саду прейґ рики. Вше ме интересовало цо шнїє тот хто може заспац и попри музики хтора симултано биє зоз шицких бокох. Верим же вшелїячини.

Гоч ми, зоз фамознним персонализованим кодом коло руки, на єден способ маме двойнїсте державянство, нє змогнєме ше богзна як на курсней розлики – валута „ороченей“ держави Еґзит, з хтору єдино мож купиц дацо на Твердинї, нательо моцна же о ценох з тей нагоди, анї нє будзем. На тей горучави нє треба ище раз дзвигац прицисок анї себе, анї другим. Лєм повем тельо же обична вода хтора ше предава на фестивалє муши буц голєм лїковита, кед нє инше, з оглядом яка є драга. Медзитим, приповедку о фестивалскей атмосфери Еґзиту уж роками провадзи приповедка о рики туристох и нащивительох з иножемства. Им то нє драге, а ми домашнї знаме и дзе индзей мож попиц…

Тераз би повесц цошка и о програми, односно виводзачох, а то ми уж подєднак компликоване, як и писац о квантней физики. Скоро шицких „гедлайнерох“ мушел сом глєдац по Ґуґлу и Ютюбу, алє то нє найгорше. Кед  скоро кажди раз останєце заслупнути же тоти гвизди маю на милиони препатрунки своїх творох, е вец похопице же сце, випатра, вецей нє у материї.

Аж и кед рушим од нули, односно нултого дня Еґзиту и концерту „Килерсох“ хтори голєм прави бенд, за розлику од составох хтори маю лєм фронтмена  и миксету, а таки вше частейше у главним терминє на Mейну, зводзи ше на єдно. Ок, час ме преґажел, нє провадзим тренди и нє любим тралала бенди, и нїч нє вредзи технїчно одлично одграни концерт, кед ме музика нє дотика. Час припознац – моя и Еґзитова драга давно ше розишли. Емоциї ме руша кед ше здогаднєм безконєчного Нултого Еґзита 2000. року отриманого на новосадским боку. Кажди шлїдуюци бул вше векши, нащивенши, з моцнєйшим лайнапом, драгши. Алє якошик, за нас домашнїх, тота держава хтора настала на Петроварадинскей твердинї  вше далєй.

И нєшка познам людзох хтори резервую карту, гоч ше ище нє зна анї єдно фестивалске мено. Нє знаю повесц прецо, окрем же у мено старих дньох и дакедишнєй фестивалскей атмосфери у городзе и коло Еґзиту хтора за нас ище єдина остала.

Яґод и я, и Еґзит нароснул, лєм же я старши, а вон вше младши. У кратким музичним квизу препознаваня гвиздох тогорочного Еґзиту, мойо дзешецрочне дзивче потрафело у 90 одсто случайох. Я – нїч.

Мойо музични афинитети буду сполнєти на даєдних других фестивалох. На щесце, ище єст дзе. Алє, най будзе Еґзит. Гоч постал держава за себе, ище є мой.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 43 раз, нєшка 1)