Цадзенє сухей дринки

автор михал рамач 24. марец 2018

Хто ма сцерпеня слухац политичарох, од початку рока ше могол наслухац вшелїячини, алє нє могол чуц анї дзешец виреченя о тим як нєшкайша власц задумує будучносц Сербиї. Политичаре найвецей бешедую о прешлосци, углавним далєкей. Цо буду робиц нєшкайши штредньошколци и студенти док ше вишколую? Хто будзе учиц їх дзеци и цо буду учиц? Цо будзе з польодїлством, зоз статкарством, заградкарством? Цо будзе з валалами?

Дакедишнї комунистични власци приношели пейцрочни плани и знали цо сцу розвивац, будовац, потримовац. Правели драги и фабрики, отверали школи и шпиталї, науковo институти, валалски амбуланти, ветеринарни станїци. Остатнї трицец роки Сербия нєпреривно заостава. Анї єдна влада за тот час нє поднєсла звит о своєй роботи. Єдино Станко Радмилович на одходзе з чола републичней Влади гварел же зоз сухей дринки вецей нє мож вицадзиц анї капку. Було то у фебруару 1991. року. Чловек познал економию и бул щири. Зато и пошол з политики. Його нашлїднїки и далєй цадза тоту суху дринку и крашнє им.

Як жию обични гражданє – видно на каждим крочаю. На специялистични препатрунок чека ше по даскельо тижнї, та и даскельо мешаци. Людзе нательо убити же ше анї нє буня. Нє веря же може буц лєпше.

Зєдинєни нациї у януару обявели проґнозу по котрей Сербия спада медзи дзешец держави у котрих ше до 2050. року число жительох зменша найменєй за 15 одсто. То держави з котрих ше млади и школовани масовно селя, бо нє маю прецо оставац. Медзи нїма Болгарска, Горватска, Молдавия, Румуния, Мадярска итд. Заєднїцка им, гваря медзинародни фаховци, корупция и нєодвичательни, нєморални, ґрабежлїви политичаре. Заєднїцке им и тото же їх жителє нє научели буц шлєбодни гражданє. Вони слугове держави. Служа єй, боя ше од нєй и чекаю же би ше им змиловала, место же би ю нагнали най им служи.

Гражданє Сербиї, Горватскей, Болгарскей або Мадярскей нє похопюю же давно почал двацец перши вик. Жию у далєкей прешлосци. Озда прето їх власци так лєгко зашалюю и спреведаю. Озда прето так дзечнє слухаю сказки о старей слави, давних побидох и геройох, жертвох и мученїкох. Приставаю жиц у прешлосци, бо ше боя вжац на себе бриґу о своїм живоце.

У нормалним швеце парастови, майстрови або професорови роботу обезпечує його способносц и знаходлївосц. Хто дома чека же би дахто пришол купиц його продукти, замодлїц най му оправи авто або телевизор – швидко останє гладни. У Сербиї таки мирно шедзи и чека. Нє ма пенєжи за порцию, за струю, за воду – и шмеє ше з тих цо плаца. Зна же го держава нє покаре, бо єй потребни праве таки слуга. Вона му з часу на час виприповеда приповедку о славней прешлосци, вон ше наполнї з гордосцу и забудзе ше пооглядац коло себе.

У Сербиї нє ганьба нє плациц порцию, струю або ТВ предплату. Чом би гражданє почитовали державу котра нє почитує анї их, анї себе? Чом би млади и школовани оставали у такей держави?

(Опатрене 86 раз, нєшка 1)