fbpx

И у цмоти злато блїщаце

автор олр 19. април 2019

Кажда особа зоз собу ноши даяку приповедку, искуство и памятки на прешли часи, та так и Мара Горнякова, жена хтору живот часто ведол по дирґацих дражкох. А вец,  як гвари, анї шнїц нє могла же дзе ше станови. И попри тим же Мари вжата можлївосц видзиц слункову шветлосц, и пред очми єй лєм цмота, ю тото нє зопарло же би з ошмихом на твари була єдна з найуспишнєйших ґуґлашкох на швеце, успишна у плїваню, у шаху, писаню поезиї, штриканю, гейґлованю … Нашла свойо щесце и свой дом хтори виполнєла зоз златнима медалями и погарами.

Перши памятки Мари Горняковей вязани за Босну и Герцеґовину дзе є и народзена 1955. року у Вельким Ясеновцу. Роки дзецинства єй нє були лєгки, прето же ю одмалючка зарабровала хорота хтора познєйше, уж кед и виздравела, указала же найвекши пошлїдки охабела праве на єй очох.

– Одмалючка сом була слабовида, алє у пиятей класи основней школи почала сом ношиц окуляри зоз вельку диоптрию, и вид ми барз швидко слабнул. Так сом 1981. року постала член Союзу цемних – бешедує Мара.

У тим периодзе живота шестра и родичи єй були велька потримовка, алє и Мара одлучелаже нє страци надїю, и же будзе жиц так як ю родичи учели – намагац ше превозисц чежки хвильки хтори живот поставел опрез нєй, зоз дзеку и сцелосцу.

СПОРТ БУЛ ЄЙ РАТУНОК

Ище у школи ше занїмала зоз атлетику, а тото предлужела и як член Союзу цемних и слабовидих. Вше була барз упарта, и попри атлетики, змагала ше и у пейцобою, у беганю, руцаню копля, руцаню диска, руцаню кладива и скоку до далєка. Як гвари Мара, найлєпши резултати посцигла у руцаню диска, а друге, баржей тренирала прето же би ше лєпше чувствовала,  и дружела.

– У рокох котри шлїдзели пришла нєщешлїва война. Пошла сом з родного места, була сом як на витру, а мойо животне путованє ше закончело у Коцуре. Ту сом стретла и мою любов, и ту сом ше и одала – гвари наша собешеднїца.

– Кед бим шицко могла  виприповедац, думам же би ми анї три кнїжки би нє було досц – щира Мара и предлужує:

– Паметам велї красни хвильки, витворела сом ше як мац, дожила сом найвекше щесце и найвекше поцешенє у своїх двоїх дзецох. Нажаль, тераз мам лєм дзивку и двох унукох, син ми умар. Найчежше ше з тим ношиц, бо и тераз чувствуєм же часц мойого шерца и моєй души пошла з нїм Алє, мушела сом ше бориц, мушела сом предлужиц далєй – нє дзечнє о тим приповеда Горнякова.

Кед свой дом нашла у Коцуре 2006. року, постала член Союзу цемних и слабовидих Вербас, Кула, Оджак и ту почало єй интересованє за ґуґланє и плїванє. Як гвари Мара, цикави єй и шах, алє гоч ходзи на змаганя, бави баржей пре задовольство, розвива свой мозоґ…

Мара Горнякова предсидателька Спортского клубу „Вид Марези” з Вербасу, а то и єдини спортски клуб спомедзи инвалидних орґанизацийох на териториї општини Вербас, чий є и инициятор за снованє. Тиж є и член и делеґат Управного одбору и Скупштини Союзу цемних Сербиї.

– Ґуґлашска екипа настала зоз Медзиопштинскей орґанизациї цемних и слабовидих Кули, Вербасу и Оджаку, и посцигли зме значни успихи. Тиж сом и ґуґлашски резентативка Сербиї и змагам ше на европских и шветових першенствох, дзе сом зазначела красни успихи. Пейц роки сом перша у держави и перша у Покраїни у ґуґланю, а наздавам ше же до даєдней з перших трох медальох дойдзем и на европским и шветовим уровню – оптимистична Горнякова.

Єй наймилши активносци праве плїванє и ґуґланє, и ту є и найуспишнєйша. Три роки є и перша у держави у плїваню, и як гвари,  тота активносц єй вошли под скору и покля будзе мац моци, будзе и плївац, и ґуґлац.

– Буц побиднїк насправди барз красне чувство, окреме на вельких першенствох, окреме кед побиду провадзи и державна гимна. Теди емоциї нє мож стримац, слизи ше сами скотуляю.

Любим доказац людзом хтори нє маю инвалидитет же кажда особа, гоч з гендикепом, може крашнє и квалитетно жиц. Вше сом ше намагала нє розчаровац  перше себе, алє анї людзох коло себе. Свой гендикеп нє доживюєм як препреченє, а думам же так анї людзе хтори ше стретаю зо мну. Весела сом по природи, добре ше уклапює до дружтва, любим буц самостойна и позитивна. Мам щесца же сом окружена з людзми хторих почитуєм и хтори и мнє почитую, розумя и потримую ме у шицким. Насправди им дзекуєм.

ЛЮБОВ ШИЦКОМУ ПОРУШОВАЧ

Порядни є учашнїк и на манифестациї „Вредни руки цемних женох Сербиї”, дзе ше змага у гейґлованю, штриканю, кухарству, и у других рижних дисциплинох дзе цемни и слабовиди жени можу указац свойо квалитети. Як гвари наша собешеднїца, барз люби штрикац и геклац, шиц на машини, а цале обисце прикрашела зоз своїма ручнима роботами. Уключена є и до културних манифестацийох, рецитує, шпива, и кажди єй наступ випровадзени з овациями як публики, так и комисиї.

– Звладала сом и Брайово писмо, и то ми оможлївело же бим предлужела уживац у читаню и писаню поезиї. Инспирацию за писанє находзим у любови – вона порушовач шицкого. Найволїм писац о своїх дзецох, о красних хвилькох хтори сом дожилал, а тиж пишем и кнїжку у хторей приповедам о себе, наволала сом ю „Зоз мнє – я”. Так же, цо длужей будзем жиц, длужей будзем писац – з ошмихом закончує думку.

Скоро нє вериц же попри шицких змаганьох, активносцох, писаня, Мара ма и други интересованя хтори вязани за физиотерапеута, а гвари, и далєй ше жада усовершовац, у шицким цо роби. Бо, тото цо жиє, гвари, то вельке богатство и велька животна школа. Виполнєте є з памятками, з успихами, фамелию и приятелями… Од себе нєсебично дава шицко цо зна и цо може. Видза то велї, и часто тото и наградза.

НЄ ВОЛАЙЦЕ МАРУ

Попри шицких златних медальох и погарох хтори краша єй витрину зоз наградами, Мара наградзена и зоз двома повелями городу Беоґраду. Два роки за шором освоєла перши места на Медзинародним змаганю, та ше аж дзепоєдни учашнїки побунєли през франту „Нє волайце вецей Мару на змаганя, шицки медалї нам ознова позбера” – гвари наша успишна Коцурица.

 

(Опатрене 109 раз, нєшка 1)