fbpx

Меду того року менєй

автор олж 14. юний 2019

Пчоларство любов, способ живота, алє може буц и гоби з котрим ше дополнї домашнї буджет. Пчоларство на наших просторох нє заступене вельо, алє то нє значи же як обласц привредзованя менєй вредзи.

Без пчолох, гваря, препаднул би швет. Нє бул би хто оплодзовац заквитнути рошлїни и нє було би поживи. Любици Кнежевич, зоз Руского Керестура, пчоларство гоби з котрим дополнює домашнї буджет.

– Кед ше дахто озбильно занїма зоз пчоларством, кед ма сто до двасто кошнїци, кед то роби цала фамелия, вец мож раховац на заробок. Мой оцец и я маме коло пейдзешат  кошнїци и то мож раховац лєм як гоби. Меду маме за себе, звишок предаме, алє заробок нє даяки вельки – гутори Любица Кнежевич.

ПОДРУЦЕЛИ  ОЛЄЙОВА ЦВИКЛОЧКА И БАҐРЕН

Фаховци гваря же тота яр окремна – длуго було жимно и дижджовно, овоц нє квитла так як прешлих рокох и  то ше одражело на количество меду хтори ше вифуркало. Любица гвари же, кед слово о олєйовей цвиклочки, вона тиж подруцела у одношеню на прешли рок, прето же прешли рок бул сушни и велї людзе преорали тоту културу. Любица и єй оцец преселєли кошнїци на єден салаш при хторому були поля з цвиклочку и там їх пчоли назберали досц меду. Хто пчоли нє преселєл, остал без меду з тей култури. Того року баґренового меду, толкує Любица, будзе  за 65-75 одсто менєй праве пре дижджи котри падали кед пчоли нє могли висц и позберац го. Меду того року єст, алє мало, цо би могло значиц же ше звекша цена того продукту.  Тераз, после баґрену, пчоли мож преселїц на Фрушку гору  на лїпу, после лїпи приходзи слунечнїк. После слунечнїка бул чисцец, а то дакеди була останя паша за пчоли. Тераз ше шицко пирска зоз тоталом и чисцецу нєт.

ЛЮБОВ ҐУ ПЧОЛОМ ОКРЕМНА

Правило при пчоларох таке же ше мед „прави на колєсох”, кед ше их селї ґу рошлїном цо квитню, вецей ше фурка вельо меду. Правим пчоларом количество меду нє жридло задовольства з котрим ше ходзи ґу пчолом.

 – Ґу пчолом ходзим з любову, зоз задовольством робим зоз нїма, припатрам ше на нїх, нє думаюци лєм о квалитету меду котри достанєм. Тоту любов сом нашлїдзела од оца, котри тримал пчоли кед сом 

була тинейджерка. З початку сом му помагала, алє як сом баржей уходзела до тих тинейджерских рокох, мойо интересованє ше зменшовало. А робота котру треба окончиц велька. Кед ми супруг Иван умар, роздумовала сом же зоз чим ище дополнїм фамелийни буджет. Оцец ми ту тиж помогнул и у бешеди зоз нїм заключели зме же ми триманє пчолох поможе. Обидвойо любиме пчоли, зложни зме, вєдно робиме и вон ми найвецей помогнул, и цо ше дотика совитох, роботи, а и пенєжно – гутори Любица Кнежевич.

Кед дахто дацо люби, вец ше вецей интересує за тото. Любица була член Пчоларского дружтва у Сивцу, дзе зоз ню добри людзе подзелєли знанє и вельо єй помогли. У їх дружтве орґанизовани велї преподаваня о допатраню пчолох и продукованю меду и хоротох котри ше знаю при нїх зявиц под час жими, и то єй вельо помогло. На интернету вше мож найсц хасновити информациї, а пчоларе таки людзе хтори сцу помогнуц, нє скриваю знанє, алє го добродзечнє дзеля и даваю.

– Кед придзеш ґу кошнїцом и чуєш як пчоли бриня, то значи же су вредни, же робя, же правя мед, и кед отвориш кошнїцу почувствуєш окремни пах, то наисце окремне дожице.  При пчолох вистанєм, алє сом психично лєпше, бо ме робота зоз пчолами змирює. Коло пчолох єст досц роботи. Нє лєм же треба пойсц и препатриц кошнїци, алє ше вибера мед, треба з тим медом робиц, треба кошнїци окуриц процив хоротох, муши ше мерковац на матки, розроює ше их, меркує чи маю досц єдзеня. Треба и рами правиц, кошнїци фарбиц – толкує Любица.

ЗАГИНУЦЕ РОЙОХ ПРЕ НЄОДВИЧАТЕЛЬНОСЦ

Тих дньох ше у средствох явного информованя вельо бешедовало о загинуцу велїх пчолох у Сербиї.

– Остатнї раз ше то случело у Кикинди, коло 20 пчоларе барз очкодовани, загинули им вельо пчоли, а причина тому було же польопривреднїки пирскали поля, а пред тим нє спозорели пчоларох. Пчоли пошли на пашу, та загинули. На єдним веб боку за пчоларох сом читала же ше будзе робиц на тим же кажде хто ше занїма зоз польопривреду, будзе  обучени же кеди, як и зоз чим мож пирскац  польопривредни култури, а же би ше нє начкодзело пчолом и пчоларом. Людзе нє барз роздумую кельо пчоли значни за нашо обстоянє, а нє даяка велька мудросц потребна. Нє треба пирскац теди кед дацо квитнє, бо пчоли теди на квету. Попри тим, достаточно причекац же би ше пчоли врацели вечар до кошнїцох и вец звечара мож попирскац польопривредни култури – гутори покус розчарована Любица.

Пчоли треба почитовац  на тим швеце, як вельке доприношенє  цалей екосистеми, же би була ровновага у природи. Дзекуюци пчолом ми жиєме. Гвари Любица же єст єдна присловка – сприятель ше зоз пчоларом и од нього купуй мед. То єдина ґаранция же мед прави, здрави и квалитетни. Найсиґурнєйше, гоч и то нє подполна ґаранция, кед мед постанє викриштальовани, то значи же є прави.

Любица би любела же би людзе баржей роздумовали о пчолох, о тим кельо су хасновити за цали людски род и же би поля и овоцнїки менєй пирскали, а окреме же би их нє пирскали без спозореня,  та би хасну було за шицких вельо вецей.

(Опатрене 156 раз, нєшка 1)