fbpx

Петро, Дюра, Микола, Михал и Яни поволую на молитву

автор м. афич 13. октобер 2019

У нєшкайшим чаше сателитскей комуникациї т. є. интернету, мобилней телекомуникациї, дружтвених мрежох, вироятнє уж мало хто, а окреме младши ґенерациї, замерковює же ище вше жию и стародавни способи обвисцованя. Єден з нїх то и дзвони у церковних турньох т. є. дзвонєнє.

Жителє у городох их уж вироятнє анї нє так чую од городского галайку, док на валалох ище вше нє мож нє чуц їх оздзиванє, найчастейше вязане за вирски потреби.  У Руским Керестуре, у катедралней церкви св. Миколая хтора тераз шедзиско и нашей епархиї, у турнї змесцени пейц дзвони, гоч у шпиванки ошпивани „керестурски штири дзвони”. Дзвони маю и свойо мена та найвекши и найчежши Петро хтори ма 1 200 кили за половку лєгчейши Дюра и ма 800, кг, вец Микола, Михал и Яни. Єден дзвон дзвонї у турнї у Водици.

ПРЕЗ ИСТОРИЮ

Єдноставни звук дзвона одвше дорушовал найглїбше чловекову душу у шицких крайох швета. Дзвони збогацели литературу, музику, надихли архитектуру… Може дзвонїц лєм єден або вецей, а звук им завиши и од того яку вистку оглашую, чи смутну чи радосну, а аж и од атмосферских обставинох…

Дзвони обешени у турнї, медзи нєбом и жему, а їх гласне дзвонєнє виволує страхопочитованє и воздзвигує душу зоз тужемского до вичного. Дзвонєнє мистично позязує  жемске зоз божеским, прето су присутни у вирских обрядох и церемонийох у скоро шицких старих релиґийох, та и у християнскей вири.

Нє познате же хтори народ видумал дзвони, алє ше бешедує же ше перше зявели у Китаю, и же су у Азиї од давна, ище пред християнску еру. Мож их найсц и при старих америцких цивилизацийох, при Асирцох, у Єгипту, а мали их и Греки и Римянє. Гоч у медитеранских културох од давних часох исновали мали дзвони, на Заходзе вони свою ренесансу дожили аж у християнстве.

Спочатку у християнскей вири дзвон поволовал на богослуженє, познєйше почал провадзиц и обряд, тиж означовац и преходзенє часу, славиц винчаня, оплаковац шмерц, оглашовац опасносци як огень, нє погоди, воєни вдереня итд. Од XIV столїтия у Белґиї и Голандиї дзвони постали и музични инструмент.

ДЗВОНИ У НАШИМ ОБРЯДУ

И у нашей грекокатолїцкей вири и на тих просторох дзвони од давна присутни, а як дознаваме у напису о. Йоакима Холошняя у Християнским часопису „Дзвони” на тоту тему, дзвони, яки маме нєшка, у християнстве ше хасную аж од осмого вику. По теди ше „оглашованя” место дзвонох посциговало з рижнима предметами, найчастейше десками, древенима, чи металнима або каменима, до хторих ше било и так доставало звуки. Остатки такого способу оглашованя у нашей Церкви то керепканє на Вельки пияток под час обряду Исусового хованя. Як нам потолковал парох керестурски о. Михайло Малацко, то єдини дзень у року кед ше церквони дзвони нє оглашую. Иншак, кажди дзень дзвони чловека поволую на молитву, гоч теди тиж означую и  час. Рано кед задзвоня ранши пацери, поволую вирнїка же би дзень започал з Богом, вец на поладнє, же би ше застановел у роботи и думку дзвигнул ґу Господу, та вечар кед зуновани одходзи на одпочивок подзековал за ище єден дзень хтори му Бог дал и хтори прешол.

О. Малацко нам спомнул и официйни податок кеди ше почало дзвонїц на поладнє. Папа Климент III 1456. после побиди коло Беоґраду над Турками, кед Янош Хуняди победзел султана Мехмеда II, дал  же би ше дзвонєло на поладнє.

 – Скорей ше людзе по дзвону ровнали. Дзвонєло кед швитало, та и кед ше змеркало тиж так, а то часово нє було єднак, и на поладнє. Паметам же кед зме з родичами були на полю и на поладнє чули дзвон мац ше вше прежегнала. Теди ше ишло на полудзенок. Значи, дзвонєнє мало источашнє и молитвене и часово значенє, и рано и вечар поволовало голєм ше прежегнац, бо почина и кончи ше дзень з Богом – здогадує ше о. Малацко.

Як записал о. Холошняй, з дзвонами ше оглашує дзень, нєдзеля и швета по велькосци, поволує ше на богослуженє, означую ше и найглавнєйши часци богослуженя, дзвони дзвонєли кед приходзел владика… По точних правилох, иншак ше дзвонї на роботни дзень, иншак внєдзелю и на швето, а иншак на найвекши швета, дакеди ше задзвонї лєм з єдним дзвоном з других нагодох ше шицки оглашую.  У валалє и нєшка дзвони оглашую и смутну вистку кед ше дахто упокої, та старши добре знаю чи умар хлоп, чи жена, бо дзвони на початку три раз станю за хлопа, а два раз за жену, а у давних часох специфично ше дзвонєло и кед умерали дзеци.  З двонами ше тиж поволує и на хованє и у тим єст вецей фази.

ҐОМБИЧКА МЕСТО ПАНЬВАШОХ

– Ми маме пейц дзвони, гоч нам позната шпиванкА „Керестурски штири дзвони”. Но, нєт правила кельо муши буц дзвони, то завиши од велькосци церкви и єй финансийних можлївосцох. У нашей турнї зме нєдавно змоцнєли конструкцию хтора трима дзвони. Уштимовани су по мелодиї, кажди дзвон ма свой тоналитет, алє кед их єст вецей, муши буц медзи нїма гармония. У вельких церквох єст и по 20 рижни дзвони, та мож теди аж и грац з нїма – потолковал о. Малацко.

Велї старши ґенерациї Керестурцох паметаю же ше скорей дзвонєло ручно, цагаюци моцни груби штранґи за кажди дзвон окреме, а дзвонар их мушел цагац же би розкивал и сами дзвони, и їх шерца. У тей нєлєгкей роботи му помагали валалски шванцаре. Таке искуство памета и о. Малацко.

 – Дзвонар вше мал помоц од хлапцох и тримал нас коло себе зоз рижнима приповедками, а як награду нам дал побегац дакус по  церковним пойдзе. Так робели велї ґенерациї керестурских хлапцох.

Уж велї роки, у чаше пароха Макая, керестурски дзвони електрификовани. З часом скапала  робота дзвонара, та нєшка у катедралней церкви тоту нємалу обовязку окончує церковнїк Томислав Регак.

Уж седемнац роки сом церковнїк, та и дзвонїм. То нє чежко, бо дзвони тераз на струю, тиж су и автоматски намесцени дзвонїц пацери и поладнє, а я приходзим задзвонїц аж пред Службу Божу. Приходзим  достоїнствено задзвонїц и кед дахто умре.

– Ручно ше дзвонї ище лєм у Водици – гвари Регаков.

Най би ище длуго була жива керестурска парохия, та най би ище длуго дзвонєли керестурски дзвони у шерцох своїх вирних. И ту, и там дзе су розшати по далєким швеце.

У ВОЙНОХ ДЗВОНИ БУЛИ ОДНЄШЕНИ

Дзвони вше були блїзки людзом, вязани за їх каждодньови живот. Прето им було барз чежко кед дзвони однєшени у обидвох шветових войнох. Записане у керестурскей хронїки же теди валалчанє плачуци по конєц валала випровадзали дзвони хтори войско одношело…

(Опатрене 190 раз, нєшка 1)