fbpx

З кнїжку ґенерацийом приблїжела швет

автор Ол. Живкович 9. новембер 2019

Кед спомнємє Меланию Николичову, ридко хто подума на учительку. Велї ше здогадую наставнїци сербского язика, мацеринского, физичного, уж кого цо учела. Алє, найбаржей ю паметаме як библиотекарку у школскей библиотеки Мелания, дзивоцке Костелник, Ґецийова, народзена у Руским Керестуре дзе закончела и основну школу, а учительску у Зомборе.

– Одала сом ше за Десимира Николичового 1971. року. Вон, иншак, зоз Владичиного Хану и достал роботу у Комбинату „1 Май”, дзе робел як аґроном. Дзешец роки зме жили у комбинатовим квартелю, алє зме жадали бивац у хижи. Робота мойого чловека була на отвореним, а и я любим природу. Оцец ми бул тишлїр, и вельо нам помогнул коло хижи, кед зме ше до нєй преселєли, уживали зме у дворе, у загради…

Уж осем роки сом сама, бо ми супруг умар, а буц сама, чежко, бо тераз лєм два руки у обисцу, а нє штири – гвари Мелания.

Николичова ма дзивку Снежану котра одата до Виславского. Дзивка роби у „Житобачки” як технолоґ, а жец, з оглядом на тото же у месце нє могол найсц роботу келнера, пошол робиц до Австриї.

ПОЧАТКИ У ШКОЛИ

После законченя Учительскей школи, такой 1971. року, наша собешеднїца достала роботу у керестурскей школи. Но, як учителька робела можебуц три-штири мешаци. У школи ше зявела потреба за наставнїками у висших класох, та викладала и сербски и руски, теди мацерински язик, физичне воспитанє и технїчне образованє. Так було штири роки.

– Найволєла сом преподавац физичне: од вежбох на справох, та по колективни спорти. Тото ми ишло и була сом здовольна. Теди директор у школи бул Владимир Малацко, а помоцнїк директора Владимир Фа Ґалусков, котри ми барз вельо помогнул, окреме коло хлапцох. Им дай фодбал бавиц, и нєт бриґи…

РОБОТА У БИБЛИОТЕКИ

Кед ше отворела нєвелька библиотека у будинку Старей школи, котра робела през одпочивки, у школи нє було библиотекара. У зборнїци були фахово кнїжки, а у учальнї кнїжки за дзеци. Тоту роботу єй понукнул директор Малацко.

– Кед сом почала робиц, требало кажду кнїжку до рукох вжац, до инвентарних кнїжкох завесц, сиґнатури позаписовац. Требало ми штири роки же би сом шицки кнїжки заведла, а теди зме мали коло 12 000 кнїжки. Же би сом научела як мам робиц, ходзела сом до Кули до библиотеки ше розпитац, та ми дали литературу як и цо треба робиц. Потим сом у Беоґрадзе положела фахови испит – памета Мелания.

Мелания ше старала же би у библиотеки було досц енциклопедиї, бо их дзеци зоз одушевийом опатрали, аж часто и на жеми шедзели, так любели читац и опатрац.

– Тримала сом и библиотекарску секцию, на хторей зме робели зоз кнїжками, и дзеци ше барз радовали же сом их научела як ше видава кнїжки и вони сами видавали, примали, записовали… Потим зме вибрали єдну кнїжку котру пречитали, и вец о нєй писали. Написане зме до холу викладали на пано. Учели зме дзеци як ше маю знаходзиц у словнїкох, енциклопедийох, цо и любели, и було им на хасен. Пририхтовали зме и вистави о писательох, з єдним словом – наисце ше робело.

Кед дзеци рихтали матурски роботи, часто ходзели до библиотеки по литературу. Теди вельо виглєдовали по енциклопедийох, кнїжкох… Вєдно з библиотекарку глєдали и пренашли потребну литературу. Нєшка ше лєм поглєда литература на интернету и шицко вельо лєгчейше.

У тим периодзе роботи у библиотеки, Мелания тримала и рекреацию за жени у физкултурней сали у школи. Ходзели вежбац жени цо заняти у школи, алє и жени з валалу. Рекреация була вечарами, а часто и дзеци пришли з мацерами, та и вони вежбали.

ОДХОД ДО ПЕНЗИЇ И НОВИ АКТИВНОСЦИ

Мелания пошла до пензиї 1. новембра 2006. року. Кед престала робиц, ознова ше анґажовала на рекреациї, алє тераз у просторийох „Каритасу”, дзе тиж ходзел хто сцел. Вше була активна, вше цошка робела. Попри шицких уж начишлєних активносцох, Мелания була активна и у култури – у хору и у жридловей ґрупи.

– Перше сом ше уключела до хору, ище док жил покойни Юлиян Рамач Чамо. Гоч мал бар вельо обовязки, надумал оформиц хор у хторим спочатку були анґажовани особи зоз школи, а вец ше ґу нїм придружели и жени и хлопи з валалу котри любели шпивац. Кед Славко Орос бул директор Дома култури, були актуални жридлово ґрупи, як, наприклад у Дюрдьове, Коцуре, а ми ю нє мали. У хору були жени котри знали шпивац и Чамо вжал гармонику, я почала, а други прилапели. И – ишло нам, требало лєм кус доробиц.

Зоз жридлову ґрупу ше досц ходзело госцовац по наших местох, та и у Горватскей, Словацкей, дзе ґод була даяка манифестация. Участвовал хор на „Дньох паприґи”, на Крачунских и Вельконоцних концертох, смотрох, дзе вше мали добри пласман. Роки преходзели, жени преставали ходзиц, бо уж нє могли пре здравє, а по Меланийових словох, кед Чамо умар, якош и жридлова ґрупа престала з роботу, нє бул хто з ню робиц.

– Жаль ми же барз вельо шпиванки нє зняти у студию. Чкода, бо зме их знали шпивац, а нє сцигло ше и тото зробиц. Єден час сом ходзела и до Кули, бо и вони нє мали досц членох. Проблем бул у тим же требало путовац до Кули и то вечаром, а мнє тото уж нє було так лєгко. Прето сом и тото помали зохабела. На хор и далєй ходзим, наздавам ше же сом годна.

ДОБРА ПРАКСА

Даскельо жени з єй окруженя здумали „нову” активносц – почали ше шейтац. За даяки „модернєйши” спортски активносци уж нє були, пре здравє, алє шейтанє ше здало шицким.

– Спочатку зме обиходзели цали валал, алє по валалє вечар преходза трактори, авта, вше ше треба виступиц. У валалє нєт вшадзи добри дражки, та зме пробовали по калдерми на Ярашу котра добра. Покля  ґод водзи калдерма, и ми ше тамаль шейтали, скоро по Косанчич. То нам „тура”. Шицки штири досц швидко крачаме, дойдземе по конєц драги и вец ше врациме, а то коло 7 километри. Добре знаме же нам вец шицки мускули активни и тоту активносц би могол кажде увесц як праксу. Я особнє прешла и на веґетариянске костиранє, и барз ми одвитує – гвари вона.

Мелания окреме люби квеце и вше патрела мац цошка нове. Кед вишла арония, такой ю мала, та перуански ягоди, а тераз ма фортунелу, або кумкват. На тераси ище вше ма мушкатли, котру барз люби.

– Коло квеца єст роботи,  а треба вельо любови, старац ше о нїм, залївац го, чухац… Алє воно вше и враца, як лєм найлєпше зна – зоз красоту – гвари на концу Мелания.

ИНИЦИЯТОРКА „КОСТЕЛЬНИКОВЕЙ ЄШЕНЇ”

– Тото цо ше мало зна, же праве я порушала „Костельникову єшень” у школи. Костельника ше обрабяло у настави и вше сом роздумовала же би дацо о нїм порихтац. Здогадла сом ше же Дюра Папгаргаї писал о Костельникови, волали зме го на стретнуце,  а праве вон и предложел же би ше стретнуце волало „Костельникова єшень”. 

Вше сом була „за бину”  кед слово о орґанизациї, а тота манифестация дзешец роки тирвала у школи. Познєйше орґанизацию превжал Дом култури, а школа и нєшка активна у єй орґанизациї.

(Опатрене 197 раз, нєшка 1)