fbpx

Дом там дзе любов и злагода

автор с. саламун 13. новембер 2019

Седемдзешатих рокох Дюрдьовчанє часто одходзели до иножемства заробиц, и углавним з планом врациц ше дому, купиц хижу, порту, трактор… Алє, було и тих котри ше нє плановали врациц, и лєпши живот сцели найсц у иножемстве. Медзи нїма и наша собешенїца Мелания Бруґноли, родом зоз Дюрдьова.

У новембру шлїдуюцого року будзе точно пол вика од того часу кед дзеветнацрочна Мелания Новта, тераз Бруґноли, пошла з Руского шора у Дюрдьове до Швайцарскей, и напущела свой родни край. Жадала започац нови живот.

– Сцела сом пременїц штредок. Нови Сад ми бул блїзко, алє я заш лєм одлучела пойсц до иножемства, видзиц як там. У Бироу у Новим Садзе ми понукнуте робиц у Швайцарскей, у фабрики лифтох „Шинґлер”. Пристала сом. Зо мну у ґрупи пошли ище два Дюрдьовчанки, Меланка Уйфалушова и Славица Пушкашова, та ми було лєгчейше – гвари Мелания Бруґноли котра ище вше жиє у Локарну, коло озера Мадьоре у подножю Алпох: року 1970. до Шинґлеру робиц пошли и двацец жени з Нового Саду, Беоґраду и околїска. Могли меняц роботни места у рамикох фабрики, а Мелания перше робела у часци з електоротехнїку, познєйше контроловала їх правенє, а у медзичаше робела и у ресторану фабрики. О рок, Мелания  там одлучела остац.

– Паметам же зме писма доставали у фабрики, та зме часто колективно плакали. Пущали нас дому, видзели же зме млади и же зме зохабели свойо доми – гвари наша собешеднїца, котра, же би цо менєй розумовала о Дюрдьове, после роботи у фабрики одходзела на дополнююци роботи. Перши рок роботи у иножемстве тоти жени углавним ище нє знали кадзи ше подзец, та одлучели предлужиц роботу ище рок, вец ознова ище єден, а после того уж було иншак. Була то велька одлука.

– Женом було страшне врациц ше дому без заробку, а требало робиц и зашпоровац. Мала сом чувство же можем остац там жиц, и була сом свидома же час за одлуку. Ґу тому, моя Весна мала почац ходзиц до школи – гварела Мелания, котра од самого початку сцела привесц свою дзивочку, алє нє було условия о хторих нє одлучовала лєм вона сама.

ВЕСНА ПРЕМЕНЄЛА ЖИВОТНИ АМБИЄНТ

Кед по Велькей ноци, у априлу 1974. року Мелания приведла и свойо штирирочне дзивче Весну до Швайцарскей, предлужели жиц у квартелю, у фабриковим будинку, а место двох Дюрдьовчанкох котри ше врацели дому, окрем Весни, з нїма жила и Вирка, Меланийова приятелька зоз Качарева.

– Добре же сом нє була сама, бо бим ше дому врацела другого дня. А так, цешели зме єдна другу, а кед сом приведла Весну, шицко було лєгчейше, и шицко вец мало смисла. Вона о штири мешаци почала ходзиц до школи, а Вирка и я ю учели по италиянски котри бул у тей часци Швайцарскей державни язик. Барз го швидко научела, а вец пошвидко вона нас двох учела – гварела Мелания поцешена же як ше крашнє злагодзели и як єй Весна злєпшала, прикрашела кажди нови дзень. Домашнї, заняти у фабрки, мали порозуменя кед слово о язичней бариєри, а мали и сцерпеня, та часто єдни другим рисовали и розмаховали ше з руками же би ше розумели. Було вшелїяк.

Швайцарска дакеди була цудзина, а тераз там Меланиї дом. Там прежила два трецини свойого живота. Там є жена, супруга, мац и баба. Там єй фамелия, єй гнїздо, алє тото цо важне – нє претаргла контакти зоз родзину.

– Правда же ме цагало назад до Дюрдьова, ша у нїм сом одросла, там були шицки мойо найблїзши. Алє, накадзи сом витворела тото цо сом сцела и здобула фамелийне „гнїздо”, Локорно постал мой дом. Було чежко, припознавам, алє тераз вельо єдноставнєйше. Тераз лєм шеднєм опрез компютера и за минутку можем видзиц шестру Славицу зоз Дюрдьова. Можем видзиц и чуц од нєй чи є добре, чи є здрава, як рошню єй унучата… – гварела Мелания.

Мелания з найблїзшима

ЩЕСЦЕ И НОВИ МОТИВ

Року 1975. Мелания упознала свойого супруга Клаудия котри часто одходзел до ресторану преґ драги їх фабрики. Теди и приятелька Вирка упознала свойого чловека. Прилапели то як судьбу.

 – Вельо того позитивного ше поскладало. Нашла сом мир и красни живот котри ище вше жиєме. Мой чловек Весну прилапел як свойо дзецко, вєдно зме ю виховали – гвари Мелания котрей було важне мац мир, любов и злагоду котру уж мала зоз своїм дзецком, алє тедишнї леґинь, а терашнї супруг шицко тото надополнєл. Нєшка су обидвойо у пензиї, уживаю у своїх унукох, а Веснових дзецох – Метийови и Атосови.

РОЗВАГА И ПАМЯТКИ НА РУСКЕ

У „Шинґлеру” Мелания робела вецей як дзешец роки. Уж пейц роки є  у старосней пензиї, котра ше там здобува на шейдзешат штири роки, а хлопи у Швайцарскей робя рок длужей. Остатнї дзешец роки робела менєй и лєгчейшу роботу, по два годзини на дзень кажде рано же би вецей часу препровадзела зоз супругом котри теди пошол до пензиї.

– Теди зме уж мали и унучата, та зме мали вецей часу уживац у нїх и чувац их. Вшадзи зме ходзели з нїма –  здогадує ше Мелания котра зоз своїм супругом Клаудийом часто путує, дружи ше и стрета з приятелями.

– Пачи ше ми же ту, у нас, ушорена система, а то значне за сиґурносц у живоце. Алє и розвага барз важна часц живота – гвари Мелания и додава же зоз своїм супругом нащивює родзину у Дюрдьове, а до нїх, до Локарну, з часу на час придзе єй власна шестра Славица зоз свою фамелию. Потераз анї раз нє побановала за свойо одлуки, алє ище вше єй хибя руски обичаї, свадзби, преславйованє Велькей ноци и Вилїї… Прето о тим часто чита на интернету у наших новинох и цеши ше, указує найблїзшим дзе и у якей култури и традициї одросла.

Вше зложни: Весна, Вирка и Мелания

(Опатрене 108 раз, нєшка 1)