Остац дома може буц привилеґия, а нє кара

автор о. планчак сакач 6. април 2020

Даєдни аналитичаре метафорично гваря же анї камень на каменю нє будзе стац исто на нашей Планети, кед пандемия прейдзе. Велї вирус корона/Ковид-19 видза нє лєм як здравствени проблем, алє и економски и, вообще дружтвени. Можебуц би на шицку тоту ситуацию цо нас знашла могло патриц и як на свойофайтови коректив.

Гоч правила бависка у тей борби зоз нєвидлївим нєприятельом цалком иншаки, на яки зме як чловечество нє звикли, у тей пандемиї правила исную, вирус барз заразни и шири ше з ґеометрийску проґресию. Кажди граждан швета участвує у тей борби и драми, нїхто нє виключени. Можебуц чловечество ище вше нє научело найважнєйши лекциї зоз историї, та док шицко прейдзе будзе исновац нови рядошлїд приоритетох.

Пандемия спозорює и указує же зме у тим шицки єднаки, нєзависно од нашей култури, нациї, релиґиї, финансийного стану, статусу, занїманя… Шицко указує на тото же зме медзисобно повязани, бо вирус нє застановюю муриска, гранїци, визи… Опомнуце хторе указує же кельо важне нашо здравє, бо живот кратки и наш ресурс то лєм наш час котри нам дати. Помогнуц єдни другим, солидарносц и алтруизем у терашнєй хвильки нам найпотребнєйши и найважнєйши.

Гоч зме у 21. вику и жиєме у високотехнолоґийним дружтве тота ситуация, нажаль, указує кельо терашня цивилизация нєшка нє порихтана орґанизовац ше на адекватни способ, та з тим ище вше нє ма квалитетни одвит на планетарни проблеми як цо тота вирусна инфекция. Без огляду же информация швидко сцигла до шицких часцох швета, наш конформитет остал нєприкосновени, цо приведло до катастрофалних пошлїдкох у дзепоєдних державох.

Изолация нас здогадла на важносц фамелиї и помага нам ознова вибудовац и змоцнїц нашо запоставени фамелийни одношеня. Остац дома нєшка нє кара, алє привилеґия, хтору нє маю шицки, бо велї служби и под час пандемиї муша робиц, як цо то здравствени роботнїки, фармацеути, тарґовци, новинаре, школство, роботнїки, полиция, войско, судство, та и державна управа.

Прето час хтори пред нами, хтори нам дати же бизме у цихосци роздумали цо то тото цо зме жадали, а за цо зме, пре швидки темпо живота, потераз часу нє мали, же бизме го виполнєли з дасчим хасновитим, же бизме го обогацели зоз ученьом, читаньом, гобийом, вежбаньом…

Таки або подобни ситуациї ше уж у историї случовали и вона нас учи же раз, заш лєм, шицко прейдзе, а на нас остава же бизме були осторожни и сцерпезлїви. Тот час, яки ґод є чежки, може буц и час нашого власного роздумованя, може буц наша нукашня катарза, а може буц и наш нови духовни початок.

(Опатрене 64 раз, нєшка 1)