Жвератко здобуткох и спокусох часу

автор проф др Янко РАМАЧ 18. юний 2020

Визначни ювилей – 75-рочнїца од снованя „Руского слова” – добра нагода же би ше то на святочни способ означело и евентуално заслужним подзелєло припознаня або награди, алє тиж так и же би ше спатрело цо „ювилант” дал власней националней заєднїци у предходним периодзе.

Верим же други авторе подробнєйше спатра здобутки „Руского слова”, а я з тей нагоди укажем даєдни почежкосци з котрима ше воно и цала руска заєднїца у тим периодзе стретали и замки до котрих упадовали, же би ше подобни гришки нє правело у других ситуацийох.
Руснаци на тих просторох як национална заєднїца вельо пожнєли за другима славянскима заєднїцами у процесу националного препороду. Причини за тото були числени и на тим месце о тим нє мож нашироко розправяц. Досц лєм повесц же вони ту були релативно малочислени, длуго без численшей, власней, добре орґанизованей и национално свидомей интелиґенциї, без гражданскей класи, без власней аристократиї и без нєобходней материялней бази же би тот процес могол почац.

ПРЕДВОЙНОВО „РУСКИ НОВИНИ”

Практично аж з розпадованьом Австро-Угорскей монархиї и преглашеньом Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох 1918. року (од 1929. року Югославия) Руснаци хтори ше нашли у рамикох новей держави, у формованю котрей дали свойо доприношенє, як славянска заєднїца здобули одредзени национални права, вихасновали вигодни условия и одлучно рушели по драги културного и националного препороду. У Новим Садзе на початку юлия 1919. року основане Руске народне просвитне дружтво (РНПД) котре у периодзе медзи двома шветовима войнами мало одлучуюцу улогу у културно-националним препородзе рускей заєднїци у Югославиї.
Перши крочаї РНПД було розпочац видавательну дїялносц и обезпечиц руски учебнїки за руских школярох. Перши виданя були Руски календари, даскельо школски кнїжки, Ґраматика бачванско-рускей бешеди Гавриїла Костельника и други, а у децембре 1924. року у Новим Садзе почали виходзиц тижньово „Руски новини”, котри мали постац очи и уста народу. У медзивойновим чаше досц посцигнуте у розвою видавательней дїялносци, рускей литератури, розвою язика, алє на початку Другей шветовей войни РНПД престало дїйствовац.

ЖИВОТ И ИДЕОЛОҐИЙНА ПРИЗМА

По ошлєбодзеню 1945. року єден з перших значних здобуткох Руснацох у новей социялистичней Югославиї було отверанє нїзшей рускей ґимназиї у Руским Керестуре. Влєце истого року основане „Руске слово” як видавательне подприємство, котре од новей власци достало национализовани маєток РНПД и його друкарню. Нови социялистични власци добре знали же медзи народом треба швидко и одлучно дїловац кед комунистична партия сце остац на власци, прето новини муша буц средство прейґ хторого мож мац моцни уплїв на народ. Так новини „Руске слово” длуги час, кельо доприношели културно-просвитному розвою рускей заєднїци, тельо були и предлужена рука держави и партиї на власци у запровадзованю єй основних идейних и дружтвених вимогох.
По першей шветовей войни Руснаци мали малочислену интелиґенцию, з векшей часци духовну. По законченю Другей шветовей войни духовна и старша руска интелиґенция, котра у периодзе медзи двома шветовима войнами активно участвовала у роботи РНПД, у нових условийох углавним була виключена з явного живота рускей заєднїци, а главне слово преберали млади кадри, котри прилапйовали основни вимоги часу, дружтвених и политичних обставинох.
Влєце 1945. року новоосноване предприяце „Руске слово” почало видавац тижньово новини „Руске слово” и розпочало видавательну дїялносц. За политични и партийни власци найважнєйше було же би новини и цала дїялносц новинско-видавательного подприяца шицки свойо моци унапрямовали на ширенє медзи народом идейох социялистичного дружтва и „братства и єдинства” народох и народносцох Югославиї як найвисшого дружтвеного критериюма.

Руска заєднїца ше у тим чаше нашла пред велїма отворенима питанями котри требало ришовац. Ту було питанє руского литературного язика, питанє правопису, питанє националного идентитету и други. О тих питаньох розправяли як „идейно найсвидомши” члени Комунистичней партиї Югославиї, алє вони виношени и на рижних других формалних, або менєй формалних сходох котри орґанизовани по местох у котрих жили Руснаци, а информациї о тим виношени на бокох „Руского слова”. На бокох новинох часто свойо становиска виношели и поєдинци, а нє ридко ше зявйовали и розлични становиска, та и отворени полемики.
Помали, поготов по зраженю Комунистичней партиї Югославиї з Информбироом 1948. року КПЮ прейґ своїх членох Руснацох у новинох „Руске слово”, у цалей видавательней дїялносци и у шицких сферох културно-националного живота рускей заєднїци запровадзовала тварду линию котру ше мушело почитовац. Найважнєйше було тримац ше становиска же Руснацом на тих просторох матична жем Югославия и нє дошлєбодзиц им контакти и сотруднїцтво з Україну и українску емиґрацию. За малих людзох з велькима амбициями то бул идеални полиґон за будованє кариєри нє лєм у рамикох своєй заєднїци, алє и ширше.
Кед „Руске слово” 1952. року почало видавац часопис „Шветлосц”, створени вигоднєйши условия за розвой литературного и културного живота. За три роки у часопису друковани литературни твори наших и других авторох, науково роботи з обласци язика, музиколоґиї, фолклору, спатрани културни и национални живот заєднїци. Публиковни и полемични твори о питаню руского националного идентитету. Нараз, цалком нєсподзивано, часопис „Шветлосц” престал виходзиц. За литературни, и ширше, за културни и национални живот рускей заєднїци то було чежке вдеренє. Були розлични толкованя прецо ше то случело. Даєдни тримали же то пре полемику о националним идентитету Руснацох. Медзитим, очиглядне же то була далєкосяжнєйша акция власцох и партиї же би ше онєможлївело „превельку автономию” меншинских националних заєднїцох. Теди престал виходзиц и часопис на мадярским язику „Híd” и часопис на румунским язику „Lumina”, з толкованьом же нєт паперу.
Так за руску заєднїцу настал „ялови период”, кед онєможлївени нормални литературни живот, публикованє наукових, або науково-популарних прилогох з обласци литератури, язика, фолклору, музики и природни розвой язика. Праве у тим чаше учитель и писатель Михайло Ковач указує свою узретосц як интелектуалєц и гражданску шмелосц, и установює контакти перше з українску емиґрацию, а вец и з Україну у обласци литератури, културного и националного живота. Медзитим, велїм у нашей заєднїци нє було по дзеки тото анґажованє Михайла Ковача звонка зарисованих рамикох котрих ше твардо тримали „идейно и политично свидоми”, та виновнїк бул на бокох „Руского слова” обвинєти за українски национализем и даскельо роки виключени з руского литературного и явного живота. Главни актере таких акцийох були „чуваре” рускей заєднїци и писателє котрим литературни доаєн стал на драги їх швидшого напредованя. Учитель, як го найчастейше волали, нє пристал явно ше покаяц за грихи котри нє зробел, алє достоїнствено церпел понїженя, а час принєсол справедлїви суд.
Наведзени приклад може буц и поука и опомнуце. Меншинска национална заєднїца и у демократичних и ушорених дружтвох ше часто находзи пред розличнима спокусами и вше муши глєдац и находзиц найлєпши ришеня у отримованю добрих одношеньох з векшину, алє исто тельо, або и вецей, дзбац о своїм отриманю и розвою. У менєй демократских або тоталитарних режимох национална заєднїца и єй предняки у вельо чежшим положеню: можу буц марґинализовани, под вельку пресию, а часто и вихасновани у интересу режиму.

З ЛЄПШОГО НА ГОРШЕ

Од початку седемдзешатих рокох ХХ вику у „Руским слове” помали творени вше вигоднєйши условия за вкупни литературни и културни живот рускей заєднїци. Обновени часопис „Шветлосц” знова постал порушовач жившого литературного, наукового и културного живота, а и видавательна дїялносц ше почала розвивац. Медзитим, новини „Руске слово” и далєй були орґан прейґ хторого партия и власц сцела мац контролу и уплїв на руску заєднїцу.
Осемдзешатих рокох приходзи златни период рускей видавательней дїялносци, а и у новинох ше вше менєй чувствовала тварда рука партиї. Нажаль, на початку дзеведзешатих рокох, кед моцнєла надїя же наиходза лєпши часи, почал процес розпадованя тедишнєй социялистичней Югославиї з траґичнима пошлїдками, котри почувствовали и Руснаци, поготов тоти у Горватскей. Политика милитантного и националистичного режиму у Сербиї швидко руйновала економию и дружтвени одношеня. Охудобйованє дружтва ше драстично одражовало и на положенє и витворйованє здобутих правох националних меншинох. Дзеведзешатих рокох дїялносц „Руского слова” огранїчена и у велїм зведзена на пропаґандни потреби режиму. У новинох ше анї спомнуц нє шмело о чежким и траґичним положеню Руснацох у Горватскей, за хторе у велькей мири вину зношели власци у Сербиї. Видавательна дїялносц „Руского слова” практично була загашена. Режим и партиї на власци нашли медзи Руснацами вирних слугох котрим важнєйши бул власни интерес и обчекованя налогодавцох, як судьба власней националней заєднїци. На щесце, анї єдно зло нє вичне. Прешло и тото, гоч пошлїдки остали длуго видлїви.
Пиятооктоберски преврат 2000. року принєсол надїю, алє у охудобнєтей держави и з огранїченима средствами анї „Руске слово” нє могло робиц шицко цо требало. Заш лєм, у новинох ше почувствовал нови критични дух и полєт, котри бул барз потребни же би ше шицко устате и запущене почало меняц. Нажаль, и то нє тирвало длуго. После забойства предсидателя Влади др Зорана Дїндїча ствари ше розлично одвивали, зависно од пременкох владох и їх политики. Руснаци у держави, та и „Руске слово” мушели прилапиц сурову реалносц же держава и партиї на власци порихтани давац националним меншином тельо кельо думаю же досц, алє очиглядно нє тельо кельо би було потребне за їх нормални просперитет. У такей ситуациї и „Руске слово”, як и други руски институциї и установи, мушели зрозумиц же ше треба помириц з тим цо доставаю и намагац ше найлєпше вихасновац можлївосци. Час котри пред нами укаже кельо то було успишне и плодотворне.
На концу можеме констатовац же „Руске слово” у своїм вику, котри приблїжни стредньому вику живота чловека, вельо зробело за руску заєднїцу, гоч мало и премахи, шпотаня и паданя. Алє, согласно з тоту народну присловку же добри конь ма сто хиби, а нєдобри лєм єдну, „Руске слово” було тот добри конь котри вше якош цагал коч з часцу терхи рускей заєднїци.

(Опатрене 62 раз, нєшка 1)