„Нє ишло то так же я лєм одлучел же будзем уметнїк, же сом єдного дня спаковал куфри и вец ше шицко саме од себе поскладало. Або же мойо родичи „викеширалиˮ мой одход, а я ту тераз „рисуємˮ. Вельо то и енерґиї, и часу, и стресу уложене и же бим пошол до Словацкей и тераз же бим могол остац ту у Ческей.ˮ
Дарян Гарди, млади и успишни уметнїк родом зоз Руского Керестура, остатнї єденац роки жиє, студира, роби и твори на релациї Словацка‒Польска‒Ческа. Його уметнїцкому розвою найвецей допринєсли двойо професоре хтори поставели главни фундаменти за його познєйшу уметнїцку надбудов. Визначує наставнїцу подобового у керестурскей основней школи, Биляну Роман, и професора Юрая Горвата на мастер студийох у Праги. Обидвойо при ньому розвили любопитлївосц, превозиходзенє стереотипох, викрок до нєпознатого… Ту и його приятелє, студенти хтори учели єдни од других и росли як уметнїки, но як нєзаобиходни фактор Дарянових успихох ту и потримовка родичох, алє и його особна витирвалосц, упартосц и отвореносц ґу шицкима виволанями.
– Кед сом у осмей класи виражел жаданє же ше сцем уписац до уметнїцкей Штреднєй школи за дизайн „Боґдан Шупутˮ, мойо родичи були дакус нєсподзивани. Потримали ме, гоч им то нє було блїзке, алє источашнє сцели же бим вибрал дацо „конкретнеˮ, дацо цо будзе „сиґурнаˮ робота, та вибор спаднул на напрям Дизайн ентериєру – приповеда о своїх образовних початкох Дарян Гарди. Медзитим, уж о два роки по упису до штреднєй школи, як гвари, похопел же тот напрям нє за ньго и же го интересую лєм дзепоєдни фраґменти з тей обласци.
– Баржей ме интересовала илустрация, односно визуализация простору, якповедзме конструованє даякей комоди, або даяки правила як простор треба же би випатрал. Теди сом себе поставел циль же сцем пробовац студирац илустрацию – гвари вон.
ПОТРИМОВКА РОДИЧОХ НАЙВАЖНЄЙША
– Здогадуєм ше же ище кед сом ше уписовал до штреднєй школи, гварел сом родичом же нє сцем остац анї у Керестуре, анї у Сербиї. Та так и було. Такой накадзи сом закончел штредню, спаковал сом ше до двох куфрох, пошол сом и вецей сом ше нє врацел. Теди Министерство Словацкей понукало стипендиї за наших студентох зоз Сербиї, цо ми барз значело. Но, чловек муши буц сиґурни кед сце пойсц даґдзе, бо бирократия за наших людзох зоз Сербиї барз компликована – приповеда Дарян и наглашує же часто знанє, жаданє, потенциял… нєдостаточни. Потримовка родичох, гвари вон, заш лєм найважнєйша:
– Мушим наглашиц же ми у тим цалим процесу одходу барз вельо помогли родичи. Поведзме, мой оцец дас три раз ишол до Братислави лєм же би однєсол єден папер за упис на факултет. Нє було то так же я одлучел же будзем уметнїк, же сом єдного дня позберал куфри, и вец ше якош шицко саме од себе поскладало. Або же мойо родичи „викеширалиˮ мой одход, а я ту тераз „рисуємˮ. Вельо то и енерґиї, и часу, и стресу уложене и теди же бим пошол до Словацкей, и тераз же бим могол остац ту у Ческей – наглашує наш собешеднїк.
ЕКСПЕРИМЕНТОВАНЄ З ВЕЦЕЙ МЕДИЯМИ
После законченей штреднєй школи, Дарян ше уписал на Академию подобових уметносцох и дизайну у Братислави, алє у 3. року похопел же настава у ателєу илустрациї пребарз у традицийних рамикох. Нєобходни елементи виглєдованя, мрию и бависко, алє и можлївосц мултидисциплинарного уметнїцкого образованя, Дарян упознал аж у Ґданьску у Польскей, а потим и на мастер студийох у Праги.
– Док сом студирал у Братислави, єден семестер у 4. року сом прейґ „Ерасмусˮ програми препровадзел на Академиї подобових уметносцох у Ґданьску, у Польскей. То бул барз важни крочай за мнє, бо зме у Польскей мали барз вельку шлєбоду. Могли зме комбиновац вецей ателєи. Теди сом уж видзел же ме интересовали вельо вецей ствари, нє лєм илустрация. Ту сом бул у ателєу фотоґрафиї, експерименталного ґрафичного дизайну, керамики… Шицко тото знанє тераз применюєм у пракси – толкує Гарди и наглашує:
– За розлику од основних студийох у Братислави, дзе виучованє илустрациї було досц класичне, и дзе сом вельо того мушел обяшньовац, ателє илустрациї у Праги було вельо отворенше за екпериментованє.
РОБОТУ У ФАХУ ШВИДКО НАШОЛ
Академия у Ческей, як толкує Дарян, прави контакти зоз рижнима институциями, одкадз приходза єй представнїки зоз рижнима вимогами и задатками на хторих ше студенти можу реализовац.
Так „Югочески театерˮ, („Jihočeské divadloˮ) други найвекши театер у Ческей, понукнул колаборацию зоз студентами ателєа ґрафичного дизайну и ателєу илустрациї, на хторей бул и Дарян, же би направели нови визуални идентитет того театра. На тим проєкту Дарян робел зоз своїм колеґом Давидом Шротом, студентом ґрафичного дизайну, а їх робота була преглашена за найлєпшу.
– З тим же зме победзели, достали зме и тоту роботу. Уж того лєта як зме победзели, почали зме робиц як главни графични дизайнере спомнутого театру. Тераз уж пияти рок робиме на тим проєкту, и вельо сом з нього научел. Но, буц уметнїк у иножемстве нє лєгко, окреме кед потребна виза, як нам зоз Сербиї. Часто мушиш зарабяц вецей як просекова плаца же биш могол предлужовац визу, та сом швидко похопел же нє можем мац лєм театер, гоч робота добре плацена. На щесце, проєкти почали приходзиц з рижних бокох. Остатнї роки робим паралелно на вецей проєктох, а тераз конкретно робим на осем. Роботу у театру мам през цалу сезону, а моментално робим ґрафични дизайн за краткомеражни данско-нємецки експериментални филм „Duty freeˮ, младей данскей режисерки Хилґе Ронфилд, паралелно робим на филму „Huntunˮ ческей аниматорки Маґдалени Гейзлеровей. Того року сом почал преподавац и у штреднєй уметнїцкей школи на трох напрямох – ґрафични дизайн, фотоґрафия и дизайн кнїжки, моментално скицирам и зоз колеґиню Клару Заградкову на новим визуалу фестивалу алтернативней музики „Алтернативаˮ у Праги, а пред даскельо днями сом закончел и режиранє єдного видео клипу за пражски бенд „Duklaˮ – начишлює Дарян, надовязуюци ше же гоч є, як гвари, барз подзековни же такой по законченю студийох доставал проєкти у хторих ужива робиц, заш лєм, и у його роботи єст почежкосци:
– Ритем тей роботи барз динамични, та роботни час практично анї нє мам. Вше мушим буц доступни. Поведзме, кед робим фестивал документарного филму „Ji.hlavaˮ, вєдно зоз Клару Заградкову и дакедишнїм професором Юряйом Горватом, мешац днї пред тим шицко „гориˮ. Други покус неґативни бок, то же шицко цо робим, шицко ше премесца до явного просторуи то може коментаровац хто сце. Дахто гутори же би то могол поробиц и вон, дахто же то супер, дахто же нє розуми прецо то так поробене. Ти уложиш вельо енерґиї и часу до дачого, а вец хтошка пове: „А, то могол поробиц и я ˮ. Ґу тому, моя робота нє лєм креативносц, я и свой менаджер, секретар и рахунководитель…Комуникация з клиєнтами тиж велька часц моєй роботи. Вше цошка обяшнюєм у мейлох. Исто так, виєднац пенєжи то цошка цо ше чловек барз швидко муши научиц, бо будзе робиц за мали пенєж. Важне знац добре преценїц и наплациц свою роботу так же би час и труд були наградзени, цо нє єдноставне. Гоч робим зоз людзми зоз култури, велї людзе нє розумя кельо то шицко роботи стої за даяким проєктом. Часто мушиш потолковац цо шицко поробене з твойого боку же би то шицко випатрало так як випатра, а док я то шицко випишем у мейлу, думам же би и то требало „ураховацˮ ґу заробку, бо и на то нєраз потрошим голєм два годзини – покус у франти закончує Дарян.
КРАТКОМЕТРАЖНИ ФИЛМ О РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ
Дарян почал робиц и на своїм новим проєкту, краткометражним филму о Руским Керестуре, а хтори моментално у продукциї. У филму будзе, як наявює, приказана природа того валалу и збирка портретох визначних людзох хтори на даяки способ мали важну улогу у розвою або отримованю Керестура, а о хторих ше мало дзба… „Любел би сом кед би то було дацо медзи документом и дзецинским сномˮ – наявює наш уметнїк.