Без циґоня и пили, анї крочай

автор лю. дудаш 21. авґуст 2022

Думам и знам же за каждим з нас остава цошка, цо часу котри преходзи як витри, дало печац. Чи красши, чи вреднєйши, то уж лєм ствар смаку, а споминац нас без винїмкох буду кажде по своїм. Алє краса у тим кед останєме запаметани по добрим.

 – Народзени сом нєдалєко од старого рибалова у Руским Керестуре, а одроснул медзи численима, гвари – на шоре, на драже нас знало буц и трицецеро та и вецей, пайташами у праху Куртого шора. Одрастали у водох нєдалєкого од беґеля и старого рибалова и на шлайсу котри нєшкайши ґенерациї анї нє зазнали – почина приповедац Владимир Гарди Вачо.

Цлїво ми нє почац зоз приповедку котрей бим дал першенство, знам их вельо, а кажда красна за себе, та думам… Приповедац о Владови котри до добродзечних огньогасцох ступел кед мал лєдво єденац роки, лєбо о тим же вецей як сиґурне нїхто у валалє и ширше нє звалєл так древо у полней моци, сиґурно и безпечно, лєбо, можебуц же до рока зоз Любом Чордашом, дакедишнїм цимерманом, подзвиговали и по найменєй дзешец нови закрица, крови, та кед ше прерахує, вецей  то як дзешец гектари закрица!

Почнєме бешеду од природних початкох, так як ше тому и швечи…

– Народзени сом од мацери Ирини, народзеней Папуґа и оца Янка, приповеда Владо доволуюци памятки од котрих уж надосц и виблядли од витрох часу и рокох. У фамелиї, окрем родичох, було дзевецеро дзеци. Найстарши бул Янко, потим Маря, Дюра, Михал, Ганя, Ирина, Славо, та я, и наймладша од нас, шестра Натка.

– Уста вельо, роки худобни, и робиц ше мушело научиц часом. Так як ше одрастало. Шицки зме знали же без роботи нїчого анї нє може буц – приповеда Владо Иванов, мой приятель ище од першей класи основней школи.

– Брат Дюра, теди, уж анї сам нє знам як то давно було, пошол до Австралиї, за хлєбом, дабоме. Пошол зоз штверима малима дзецми, а вец и вони, зоз супругу, мали дзевецеро дзеци. Приходзел ту после рокох у швеце и сам ше нє могол начудовац же як ше то родни валал претворел до красшого, ушореного и милого якого нїґдзе индзей нєт.

Мушим и сам себе припознац же ме Владо нєсподзивал кед сом припомнул добродзечну роботу у валалских огньогасцох. Гвари: „наисце добре паметанє, лєм ши призабул же у исти час и истих рокох у ДОД-у я бул наймладши од братох. Ту глїбоки шлїд за собу охабели и мойо браца Янко, Дюра, Михал и Славо. Шлєбодно можем твердзиц же ридко хтора фамелия, найблїзших, так робела за добро цалого валала”.

РОЗДУМАЦ, А ВЕЦ ДО РОБОТИ

Претресаюци давни памятки похопел сом же одкеди одросли нашо ґенераци, я Владу, Вачу, нє могол анї задумац без пилки и роботи зоз древом. Окрем роботи у червинским будовательним подприємстве, одкаль и до пензиї пошол, Владо у валалє скоро нє зна чи було, лєбо єст, обисце дзе нє зрезовал лєбо валял древо. Вше було и опасне нагнути велїки древа котри грожели же спадню на хижу, древа котри ше з ростом хпали до дротох електричней струї, древа котри почали завадзац лєбо од долу гнїц… Таки роботи Владо и тераз, кед ше уж по закрицох престал пендрац, ма у малим пальцу.

– Найважнєйше ми од вше було добре роздумац, розштудирац и аж вец робиц. Робел сом и зоз  пилку и без нєй – гвари вон. И тераз твердзим же пилка, роками уж моторна, а мал сом их шицки файти и моци,  алє нє тото то найважнєйше – розум важнєйши. Мушел сом вше знац як одклонїц и найменшу можлївосц гришки котра би спричинєла чкоду, калїченє, або нє дай, Боже, дацо найгорше. Поспишело ше ми то през роки пендраня по рачкох и корунох… Цешим ше, мушим припознац – гвари Вачо.

Найвекше древо котре звалєл у валалє, точнєйше, на штред теметова,  було високе вецей як 25 метери. Ядлїна висока як штироповерхови будинок. То мушел зробиц сам же бим нє мушел ище на дакого мерковац. Треба спомнуц и древа котри мушели буц звалєни пре поставянє водоводней мрежи, а и тому нєт числа.

Кед слово о закрицох, гвари собешеднїк и приятель Владо Гарди, Иванов, же му у паметаню як найвекши поробени останє закрице Мотела братох Мандич на автодраги медзи Вербасом и Новим Садом.

 – Нє повем же сом шицко, алє векшину того сом поробел сам зоз малу помоцу других. Паметам и же зме закрица почали робиц, давно, кед ше  робело без анї єдного гвозда, лєм древени клїнки и чопи, твердзим, и тераз найлєпше ришенє за таки ствари.

– Уж кед ше питаш, у подприємству зме робели и шалованя и инше, а зоз майстром Чордашом зме знали кров, коло сто квадратни метери, поскравац и поробиц и за єден дзень! Ище иншак, до рока зме зоз майстром подзвигли найменєй трицец закрица и так вецей як штерацец роки. Кед бим мушел вираховац, то поверносц векша од дванац гектарох…

РИБА ДО РОЗУМУ ВОШЛА

Koljak, zmahanje na cuku

– Уж кед ше ми питаш за рибу и лапанє риби, ми на старим рибалове озда як перше после рачкованє брали до рукох мередови, мрежи, а вец и циґонї. Анї нє паметам кельо роки сом бул на водох, на змаганьох, вше зоз циґонями. Якош сом мушел так робиц, озда риба и до креви и до розуму вошла и нїґда вецей нє виходзела. Окрем того, вше сом любел и помагац младшим котри сциговали до „Коляку”. Аж то права радосц кед видзиш и як ше дзеци мандей рибки знаю радовац. Уж и кед зме на рибарскей часци бешеди, и лєтнїковец при базену котри служи нє лєм нам, рибаром, алє шицким, якош вироснул и зоз моїх снох и рукох.

 – На змаганя сом скoрей часто ходзел, можебуц акумулатор, мой, дакус випражнєтши з телїма роками на води… Зоз тих часох и тераз мам штири векши награди котри и наймилши. Окрем того, спомина наш собешеднїк, можем повесц и же ме нє обиходзели, та анї тераз, роботни акциї у орґанизациї валалских здруженьох и нас, рибарох.

ВАЧО

Думам же ме по мену у Керестуре и околїску ридко дахто позна. За шицких сом Вачо. Назвиско ми залїпелистарши рибаловчанє, мойо кончанє, док сом ище бул мали и шепетлїви. Озда сом Владко вигварял як Вачо, та так роками и остало.

– За штерацец штири роки у малженстве зоз Златку, по теди Сопкову, народзели ше нам двой дзеци, син Владо и дзивка Таня. Таня, одата у Кули, а там нашо и тройо унучата Стефан, Алекса и Сашо.

 ГАРДИЙОВО БУЛИ ВЕЛЬКА ФАМЕЛИЯ

Од нас дзевецерих дзецох оца Янка и мацери Ирини, слава Богу, ище вше живи и добре ше тримаме штверо. Штирме браца и єдна шестра преселєли ше до вичносци, та нас по поли, скоро, и ту и там, приводзи ґу концу розгварку Владо, Вачо, Иванов а Гарди, майстор за древо и шицки файти риби.

На роботней акциї

(Опатрене 203 раз, нєшка 1)