Чувар памяткох велїх ґенерацийох

автор Вл. Дїтко
375 Опатрене

На идею же би ту требало посадзиц парк пришол бачи Янко Еделински, хтори робел у комуналним подприємстве, а ґу тому бул и предсидатель општинскей орґанизациї горякох. Познєйше по його задумки посадзени и парк у центру Шида.

‒ Тераз випатра праве як пред 70 роками кед ту була пажица, лєм же теди на нєй було вецей дикици, а я бул хлапец ‒ так приповеда наш колеґа, новинар у пензиї Венямин Бульчик, кед зме пришли на место дакедишнього парку у Улїци Дюри Киша прейґа од  хижи и обисца у хторим жил од дзецинства по вчасну младосц. После нєзапаметаней нєпогоди од 19. юлия того року, ядлїново древа були нательо поламани и очкодовани же на концу цала перша часц парку од  будинку дакедишнєй самоуслуги мушела буц спилєна, праве як и  часц од каплїци  по конєц теметова. Остала лєм штредня часц парку по Першомайску улїцу. З општини наявюю же парк будзе обновени, алє нє будзе лєгко врациц му дакедишню красу.

НАШО ЛЮДЗЕ ЗОЗ СУШЕДСТВА

Венямин Бульчик розпочина приповедку о парку и враца ше 70 роки до прешлосци. Давного 1953. мал лєм  седем роки и добре памета садзенє парку.

‒ Ту були найкрасши роки мойого живота, од дзецинства док сом нє наполнєл 24 роки. Бавели зме и фодбал, и други бависка. Були зме теди у бависку Владко Преґун, Томислав Канюх, Споменка Югас, Андєлка Канюх и други… На идею же би ту требало посадзиц парк теди пришол бачи Янко Еделински, хтори робел у комуналним подприємстве, а ґу тому бул и предсидатель општинскей орґанизациї горякох. На тим просторе була пажица, алє и досц шмеца – цегелки, черепчки и одруценого будовательного материялу после Другей шветовей войни хтори ше ту одруцало, а тиж и вельо коровча, витримовней дикици. Перше требало порихтац терен, а нашо людзе зоз сушедства, бо ту праве жили Руснаци хтори збудовали хижи после присельованя 1803. року, виберали векши фалати цегли и инше цо могло похасновац та ношели дому. З того потим будовали шопи, шопки, кармики и курнїки, кому цоуж було потребне по обисцу ‒ здогадує ше Венямин Бульчик.

Кед терен розчисцени и поровнани, пришол бачи Єлисей Буїла хтори з трактором хтори ше наволовал „канджар“ бо мал желєзни колєса поорал поверхносц, ище ше розчисцело виоране  и вец садзени древка ядлїнарох, найвецей сосни. По Веняминовим паметаню, древка бачи Еделински набавел прейґ Здруженя горякох (хторе за Миклошову заграду на Лазарету мало и розсаднїк), а  садзело ше „на густо” ‒ дас 10 шори на метер єдно од другого древка. Найвецей ше робело през викенди, робели хлопи и жени на добродзечней основи, а тиж помагали и горяки и школяре з Ґимназиї. З обидвох бокох парку охабена драга. Древка почали роснуц, а дзеци хторих теди у тим краю було вельо, дзечнє ше бавели у парку „на джмурки” и други бависка. Бульчик ше здогадує же теди бачи Илия Лабош мерковал же би ше древка нє ламали од дзецинского бависка, а  анї гуски ше нє шмело пущац же би шлєбодно  ишли по драже и на пажицу, же би нє зджубовали младнїки.

ОСТАЛ ЛЄМ ЗАПАХ ЯДЛЇНИ

‒ Ту блїзко була и єдна велька бара дзе ше ми дзеци бавели. Хасновали зме сноп кукуричанки и з палїцу ше одґуровали през воду и вожели ше як на дереґлї. Вжиме, хотри теди були моцни, кед на бари бул ляд, вец зме ше шлїскали. Раз ляд препаднул и я спаднул до води. Єдна баба зоз сушедства ше ту нашла, доруцела ми штранґ и виратовала ме вонка. Таки мокри, лєм у капуце, анї сом нє шмел войсц до хижи бо сом ше бал же будзем бити, та сом таки змачкани стал у капурки и вец дорвал запалєнє плюцох ‒ гвари  Бульчик.

Андєлка Михняк, сушеда коло Бульчикових, дакус младша од Венямина, алє добре памета и кед парк посадзени и же ту дакеди було вельо блата и же и конї з кочми лєдво преходзели.

Андєлка Михняк

‒ Ту сом приходзела до баби по мацери Мариї Горняковей, а дїдо Никола вчас умар. Познєйше сом на фундаментох старей хижи збудовала нову и парк ту бул вше кед попатрим през облак. Ту сом чувала и унука, бул швижи воздух и парк нас чувал од горучави. Дакеди подумам, як кед бим була у Словениї. Роками обок були посадзени и орґони хтори нам пахли, алє су з часом повиберани. Наздавам ше же посадза нови древка, лєм будзе требац часу покля нє вирошню як цо дакеди були – наздава ше Андєлка.

‒ Так тераз шицко празне и кед попатрим през облак и кед видзем на улїцу. Стебла и конари розчисцени, остали пняки хтори як сом чула буду повиберани, алє остал и далєй пах ядлїни яґод кед би парк ище жил. Голєм запах ище здогадує же ту до нєдавна бул єден красни лєшик ‒ заключує Андєлка Михняк.

ЯК ПЛЮЦА ГОРОДУ

Венямин Бульчик гвари же Янко Еделински у тедишнїх часох препознал значносц желєнїдла, паркох и древох у нїх як плюцох городу. Додава же по идеї и проєкту бачика Еделинского посадзени можебуц и 10 роки после парку у улїци Дюри Киша и централни парк у самим штредзиску Шида, хтори тиж очкодовани у юлийскей нєпогоди.

Венямин Бульчик

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ