Емоциї

автор А. Бучко
160 Опатрене

Длуго сом роздумовала цо написац у тей колумни. Нє прето же нє мам о чим, огого, ище кельо теми нєобробени, алє прето же сом наисце нє сцела и на початку рока такой дацо критиковац. Ровно єднак тота Живковичка (гей, ище вше сом Живковичка, гоч сом роками уж Бучкова) дацо клєпе. И заш лєм будзем.

И вец ми ше койцо послучовало и похопела сом емоциї. Як цо фарби нє маю род и пол и прето су нє за хлапцох або дзивчата, и як цо чарна фарба нє за жалосц и шмерц – бо є лєм фарба, так и емоциї. Нє постоя добри и подли емоциї. Постоя лєм емоциї. Ми их фарбиме и означуєме як добри и нєдобри, пре тото як зме воспитовани и пре културолоґийни ключ хтори ше преноши з ґенерациями, тельо же анї нє знаме кельо нам то у клїтинкох уткане.

Кед сом постала мац, почала сом ше вельо едуковац о менталним здравю. Як своїм, з порядним одходом на психотерапиї, так и з менталним здравйом дзецох. Читам и провадзим роботу велїх наших и иножемних дзецинских психолоґох/психотерапеутох. Єдна з темох „тантрумиˮ (вельки и моцни емоциї гнїву, нємоци, бесу, жалосци… – видзице же сом написала вельки и моцни емоциї, а нє нєдобри?)

Мойо дзецко ма барз моцни емоциї. Виражовало их моцно ище пред тим як цо рок наполнєло. И тантруми нам часте зявенє, чи дома, чи на улїчки, чи на пешацким преходу од кеди сама ходзи.

Цо сом научела: тантруми розвойна фаза, дзецко нє ма механїзми обробиц емоцию хтору чувствує и муши ю вируциц. Я як родитель треба же бим була при нєй, на єй уровню патреня и же бим єй помогла прейсц през тоту емоцию. Найваженйше же бим була ту, меновала єй емоциї хтори чувствує и причину за нїх и ЖЕ БИМ ЄЙ ТОЛКОВАЛА ЖЕ ТО У ШОРЕ!

А тераз ше ми врацме до дзецинства. Кельо раз вам гварели кед сце були дзецко, або кельо раз ви свойому дзецку гварели: „Та цо йойчиш як дзивче даяке?ˮ (цо погришне виреченє на громаду уровньох). Або, „Цихо! Цихо! Нє йойч ми ту!ˮ. Або „Кед будзеш йойчац, ище баржей це набиєм!ˮ Йойчац ше нє шме. Йойчац то нє добре, значи – буц жалосни то нє добре.

А потим, келїм з вас було забранєне паратовац кед сце нагнївани? Указац же сце нагнївани? Aбо подзвигнуц тон, або залац? Або сце нєдобри вецка, або пойдзеце до пекла – у зависносци од того кельо вам фамелия ходзи до церкви. Виражиц гнїв ше нє шме. Паратовац то нє добре, значи – буц нагнївани то нє добре.

Шицки емоциї часц нас. Лєм треба же бизме их прилапели, преробели и видзели чом их чувствуєме. Емоциї нє можу буц добри, або нє добри, бо вони єдноставно лєм – емоциї. Ми тоти хтори их фарбиме.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ