Будзем розумиц кед дахто похопи текст хтори пред вами як одредзену файту саморекламерства лєбо персонализациї явного простору. Медзитим, робота хтору сом уложел до архивней вистави „Перши вик зомборскей Ґимназиї през архивни материял Историйного архиву Зомбор” ме инспировала же бим глїбше роздумовал о улоги ґимназийох и других штредньошколских установох за рижни заєднїци, та и за нашу – руску. На отвераню вистави сом гварел же ґимназия єдна зоз найзначнєйших часцох идентитету єдного городу, окреме у провинциї. Праве у релативно малих местох таки образовни установи маю функцию хтора далєко превозиходзи свойо законом дефиновани задатки. Вони ту и културни, и спортски, и гуманитарни штредзиска хтори велїм младим людзом усадзую нє лєм знанє, алє и морални вредносци.
Нєшкайша Ґимназия „Велько Петрович” у Зомборе основана як подполна державна ґимназия з мадярским наставним язиком 1872. року. Як окремни факт значеня иснованя ґимназиї за єден город мушим визначиц же борба за снованьом такей єдней образовней установи тирвала найменєй од 1806. року з хторого датує допис Державного совиту з Будиму у хторим ше пре финансийни причини одбива инициятива за снованьом ґимназиї. Медзитим, од 1853. по 1869. рок исновала такволана Нїзша реалка, т. є. нєподполна ґимназия на нємецким наставним язику хтора функционовала у чежких условийох прето же ю финансовал сам город, а нє держава. През свою историю вона на вецей заводи меняла свойо наставни язики и структуру. Мено „Велько Петрович” по велькому писательови и єй бувшому школярови достава даскельо мешаци по його шмерци 1967. року. З реформу штредньошколского образованя седемдзешатих рокох ХХ вику ґимназия престава исновац, а обновена є 1990. Од єй снованя пред точно 150 роками, зомборску Ґимназию закончели числени значни людзе: науковци, писателє, подобово уметнїки, ґлумци, та аж и народни героє, министрове и владикове. Мож повесц же вельке число углядних бувших школярох дакус и диспропорционалне зоз велькосцу штредку у хторим ше Ґимназия находзи и тото єй лєм дава на значеню.
И гоч число Руснацох хтори ходзели до зомборскей Ґимназиї нє вельке, мож повесц же тота образовна установа дала свойо доприношенє розвою нашей заєднїци поряднє лєбо позарядово школуюци наших културних и дружтвених дїячох як цо то Шандор Кузмяк, Евґений М. Кочиш, Єфрем Колєсар, Йоаким Будински (познатши под псевдонимом Андрий Гуздер Билянски) и други. Тиж так, значна особа у историї тей ґимназиї бул и Йоаким-Яша Баков, спортиста, педаґоґ и писатель од 1936. по 1943. рок у Зомборе робел як професор. Зомбор як реґионални образовни штредок за руски народ вироятнє значнєйши як шедзиско Учительскей школи хтора од конца Першей шветовей войни по єй трансформацию до висшей школи початком седемдзешатих рокох прешлого столїтия була дом за седемдзешат пецерих наших школярох. Медзи першим таким школяром, Елемиром Лїкаром, и остатню руску школярку Марию Планчак (Будински), були велї нашо будуци творителє и активисти як цо то Яким Олеяр, Йовґен Планчак, Дюра Варґа, Симеон Сакач, Микола М. Кочиш, Владимир Рогаль, Мирон Жирош, Микола Москаль, Михайло Варґа, Гавриїл Рац, Гелена Папгаргаї (Медєши) и велї други, а руски школяре вшелїяк здобували свойо квалификациї и у других зомборских штреднїх школох як цо то наприклад економска, медицинска и польопривредна. Тоти факти лєм звекшую значенє Зомбора як административного шедзиска за Руснацох и праве прето тогорочне поставянє спомин-плочи и памятку на подписованє контракту о приселєню Руснацох до Керестура праве у тим варошу на одредзени способ кладзе Зомбор на свойофайтову мапу рускей заєднїци у Сербиї.
Ґимназия як форма штредньошколского образованя нєвироятно важна, окреме за менши заєднїци як цо то наша. Нєуспишни експерименти з єй утаргованьом лєм доказую кельо вона як концепт дава фундамент за дальше образованє. Прето сцем у тексту о зомборскей дац кратке огляднуце на єдну другу Ґимназию – керестурску. Цо менша заєднїца, значенє ґимназиї векше. Вона ту нє лєм образовна установа, алє и место дзе ше народзую нови тенденциї у нашей националней литератури и других културних обласцох. Тото представя ключну розлику хтора керестурскей Ґимназиї дава предносц у преглашованю за школу од окремного значеня за Републику Сербию. Роздумуйме о тим док нам през главу идзе мелодия Gaudeamus igitur…
Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.