На маєтку Петра, Анки и їх шесцерих дзецох

автор с. дякович
255 Опатрене

Велї знаю за Рогаль бази, алє нє барз знаю хто були Петро, (Пера) и Анка Рогальово зоз Дивошу и прецо праве по їх презвиску тото место на Фрушкей гори достало назву. Бази познати як место дзе ше под час Другей шветовей войни у жемунїцох скривало локалне жительство и партизанє.

 Спомин-комплекс збудовани пред вецей як пейдзешат роками на локациї на хторей ше находзела хижа Петра и Анки Рогальових, у хотаре Кунят, у Дивошу. Було то место дзе ше Партизанє, ранєти и людзе вибеженци скривали и були там сиґурни кед ше требало склонїц од нєприятеля. Тота хижа на добрим месце и нєшка, и вона нє лєм место нашей историї, алє  и место за одпочивок хторе Сримци нащивюю, окреме кед даяке швето, або красни днї за вилєти.

„Рогаль бази” ше находза сиверно од валалу Дивош, коло 5 километри од самого валалу. Мено, надпоминаме, превжате од презвиска познатей партизанскей фамелиї – Рогаль, на чиїм маєтку були бази. Там ше под час Другей шветовей войни борци могли нє лєм склонїц, алє дацо и заєсц, залїчиц рани, одпочинуц ше и рушиц далєй. Гваря же то було барз добре место за преруцованє партизанских бриґадох на шлєбодну територию.

ПАРТИЗАНСКА ФАМЕЛИЯ

Року 1972. по проєкту инжинєра Милорада Бербакова збудовани спомин-комплекс „Рогаль бази”. Од теди прешло 50 роки, а ми з тей нагоди жадаме дознац нє лєм о тей часци историї  з Другей шветовей войни, алє и о Рогальовей фамелиї.

Задумане нє було лєгко реализовац, гоч у тей часци Сриму жию велї людзе зоз истим презвиском и после даскелїх контактох, видно було же вони нє маю вязу зоз Дивошом. Драгоцина помоц же би тото виглєдованє достало епилоґ була и информация Милана Мичка Радичича зоз Дивошу, хтори знал кус вецей о Рогальових. Миланова андя була зоз спомнутей фамелиї, нажаль, умарла, алє вельо того запаметала.

 – Дїдо Пера и баба Анка Рогальово були власнїки хижи по хторей бази достали мено. Мали сина Йована Йоцу и пейц дзивки. Вони були партизанска фамелия, хижу мали при лєше дзе були партизански бази. Дзепоєдни їх унуки жию у Сримскей Митровици, гвари Радичич, та зме так достали контакт зоз Ґоспоїнку Новакович, народзену Рогаль. Ґоспоїнка унука Петра и Анки Рогальових. Вона дзивка їх єдиного сина и найстаршого дзецка Йована Йоци. Правда, баба и дїдо мали и сина Миленка, алє вон умар малючки.

Ґоспоїнка-Сейка, як ю велї волали, гвари же дїдо Пера бул Руснак, а баба Анка Словачка. О тим ше нє приповедало, так же и вона аж на 35 роки дознала цо є по националносци. Визначує же єй цала родзина була у партизанох.

 – Окрем мойого оца Йована, хтори народзени 1913. року, Пера и Анка мали и пейц дзивки. Йованка нє дочекала конєц войни, думала сом же є забита на Банїци, або даґдзе индзей, алє сом од мамовей тети дознала же то було у Мандєлосу. Була у якейшик хижи теди кед наишли Нємци, сцела сцекнуц, алє ше єй нє удало, та є у спомнутим валалє и похована. За ню остал син. Тета Вука була болничарка, а тета Милена (партизанске мено єй було Биляна), була курирка, вец приходзи тета Славица хтора жила зоз моїм бачиком, а вон бул зоз фамелиї Радичич, после войни у помоцним тиму Амбасади ФНРЮ у Риме. Наймладша Дюрдїца Дудя була дзивче док була война, вона умарла остатня – наводзи Ґоспоїнка.

Од Йована остали двойо дзеци – Ґоспоїнка и єй брат Боґолюб. Вука зоз першого малженства ма Тат’яну хтора жиє у Сримскей Митровици, Милена, односно партизански Биляна, була одата за официра, мали дзецко, алє умарло од леукемиї. Славица нє мала дзеци, а Дюрдїца ма дзивку Марину хтора жиє у Мостаре.

У Куняту дзе була хижа Рогальових було вецей хижи, алє бази наволани  по Рогальових прето же їх хижа була на барз важней драги. З обисца ше начас могло видзиц кед приходзели партизанє, а исто так и кед ишли нєприятелє. Вше кед требало, могли ше порихтац. Кед партизанє приходзели з Босни до Войводини, пришли вистати, застановели ше, окрипели и рушели далєй. А було и так же кед поєдли цо мали, пошедали коло мура и вистати поспали. Кед наишли нєприятелє, (волали их фашисти), партизанє през облак вискаковали на други бок. Рогальовим дзивком вше були ренди и вода при рукох, бо требало патос (жем) позамасцовац, же би ше шлїди на нїм нє видзели – приповеда  Ґоспоїнка о тим цо слухала од старших.

Йован Рогаль зоз супругу и дзецми

ЗЛОЖНИ И ВРЕДНИ

Рогальово давно пришли до тих крайох зоз тромеджи Словацкей, України и Мадярскей. Пришли до Сриму за лєпшим животом. Було их троме браца, нє шицки ту и остали, пошли далєй. Пера ту народзени. Шицки дзеци му були таки роботни и зложни, же сушеди гуторели: „Добре тому Перови, ма шейсцох синох…”

A яки були роботни видно було и по тим же вше кед могли, зберали лїковити рошлїни по Фрушкей гори. Осушени ношели на предай до Ердевику єдному Єврейови. Од заробеного пенєжу куповали жеми, або шивацу машину, та Ґоспоїнково тети Вука и Биля ходзели учиц шиц. И други дзивки знали шиц и то крашнє, а тоту схопносц нашлїдзела и Ґоспоїнка.

Иншак, хижа Пери и Анки Рогальових под час Другей шветовей войни двараз горела, удало ше им загашиц огень, а потим є бомбардована и звалєна… Кед пришла шлєбода, Рогальово ше порозходзели. Йован пошол до Чалми, а його шестри до Сримскей Митровици.

КЕД ДАХТО ЗНАЛ, ЗНАЛ ВОН

Кед ше пред вецей як пол вика будовало нови обєкт на спомин- комплексу „Рогаль бази”, Йован Рогаль теди бул у Сримскей Митровици, алє го нїхто нє волал же би пошол.

Бешедовало ше же нїхто од Рогальових там нє жиє. Йован по своєй дзеки пошол на автобусу и такой замерковал же нова хижа кус нїжей од места дзе була стара. Гварел то роботнїком, а вони ше му опитали же як же вон то зна. Йован им одвитовал: „Ша, я ю будовал” – здогадує ше Ґоспоїнка Новакович словох свойого оца.

(Превжате з новинох „Laćarak”)

Спомин комплекс Рогаль бази

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ