Нїкому нїч нє було чежко

автор Ол. Папуґа
391 Опатрене

Нове Орахово вше мало добри фолклор, тамбурашох, фодбалерох, шпивачох, ґлумцох. После преселєня зоз Руского Керестура, у новим валалє нє було лєгко жиц, бо мушели сами себе направиц хижи, найсц роботу, алє им нє було чежко орґанизовац церковни живот, школу по руски, та и културни живот шицко тото цо творело їх национални идентитет.

– Мой дїдо по мацери Янко Рацпетийов, 1946. року пришол зоз Керестура опатриц дзе ше то його валалчанє преселєли, а о рок ту приведол и фамелию – дзивчата Павлину, Амалию, Мелану и сина Мижа и пошли жиц на Треци салаш, дзе уж жили Джуньово. Син Любо з нїма нє пришол, бо уж бул оженєти, та остал у Керестуре – почал приповедку о живоце своєй фамелиї у Орахове, наш собешеднїк Славко Джуджар.

Владимир Джуджар и Павлина Рацпетийова були нови гражданє Орахова, там ше побрали, там ше им народзели дзеци Славко, Даринка и Наталка. До першей класи Славко почал ходзиц 1965/66. року ґу учительови Миколови Сеґедийови.

– Кед ше Руснаци приселєли до Орахова, перше цо було то же направели школу. Нє будинок, алє руску класу. У Каштелю обилєли вельки курнїк, лавки принєсли зоз Керестура и там з учительом Владимиром Рогальом, хтори бул Сримец по походзеню, орґанизовали наставу по руски. Паралелно зоз школу почало робиц и културне дружтво – гварел Славко.

НА РУСНАЦТВО БАРЗ ДАВАЛИ

Вше то якош идзе так же кед ши медзи своїм народом, та ци анї нє таке важне то визначовац, алє кед ше чловек найдзе у цудзим краю, помишани з другима, аж вец почувствує притоку ґу свойому. Так було и у Орахове же керестурски виселєнци барз давали на свойо, такой по преселєню.

Кед учитель Витомир Бодянєц бул у Орахове, робел хор, алє го после його одходу з валалу превжал наставнїк музики и сербского язика Драґослав Драґославич, хтори преподавал у ОШ „Чаки Лайош”.

– Нас шванцарох з валалу, наставнїк Драґослав почал учиц грац по нотох, на тамбурох, грамоникох. Алє зме себе думали же як ми то  будземе по нотох учиц, та тоти цо були заинтересованши за гранє почали грац по слуху. Так граєме и по нєшка. Наставнїка зме доконца учели грац на тамурох, бо вон знал грац лєм на клавире. Велї роки наставнїково Драґославово школяре як цо браца Папуґово Любо, Яким, младши Йоаким Кичко, Йосип Бучко, Дюра Емейди и други творели славни ораховски тамбурови оркестер. И нєшка скоро шицки тамбураше школяре того музичного учителя, хтори седемдзешатих рокох прешлого вику з Руснацами у Орахове вельо робел на очуваню култури – гварел Славко.

По 1986. рок робел хор и други секциї, а вец нараз шицко замарло. Наставнїка Драґослава нє було, млади почали одходзиц з валалу до векших местох, настава по руски ше загашела.

ОЗНОВА ПОЧАЛО У ЕДЕЛИНСКОВЕЙ ПИНЬВИЦИ

Од штредку осемдзешатих рокох прешлого вику, та по 1999. рок у Новим Орахове културни живот нє постоял. Шицко замарло, алє тамбураше нє мировали. Почали ше сходзиц у пиньвици Мижа Еделинского, грали за свою душу, з думку же муша обновиц културни живот у валалє. То ше им сполнєло, бо вечар музики хтори орґанизовали 2000. року у Ловарским дружтве, бул барз успишни. Присутни указовали же им потребни нови културни змисти. То им оможлївели тамбураше, хтори и нєшка представяю ораховских Руснацох на велїх манифестацийох у жеми и иножемстве.

Славко Джуджар, школяр наставнїка Драґослава, грає и у терашнїм оркестру и чува велї памятки на награди, путованя  и манифестациї. Уж осем роки є у пензиї, цали роботни вик робел чежки роботи у лївальнї у Бачкей Тополї. Музика, ушорйованє двора, Розика, дзивка Иринка и думки на сина у Нємецкей му виполнюю живот.

По нєшка славни ораховски тамбураше

ТАНЦОШ, ҐЛУМЕЦ, ТАМБУРАШ

Наш собешеднїк, Славко Джуджар, уж оддавна прави Ораховчань, алє родзински и пайташски вязи зоз Керестурцами нє претаргує. Од 1984. року є оженєти зоз Розику,  хтора зоз Кули. Маю двойо дзеци – сина у Нємецкей, и дзивку дома. Розика бешедує по руски як гоч хтора наша нєвеста, прилапела шицко нашо, ходзела на танєц 2006. року вєдно зоз Славком, а швекра им чувала дзеци. До теди нє танцовала, алє ю Славка и Владо Маґочово нагварели на танєц и нє банує же научела танцовац руски танци. Шицки сцели же би ше руску културу и язик отримовало. На фолклор скорей ходзел и Славко, а учел их танцовац Силвестер Ґача, корепетитор бул Юлин Рац. 

У УКРАЇНИ ШЕ ПОЛАМАЛА БИНА

Найкрасши памятки ше чува зоз путованьох, та Славко преприповедал же кед були на турнеї у Жовтню, у штред наступу на бини попущела деска, та тамбураше попадали под ню. Швидко их повицаговали, алє Ярослав Провчи, Жолт Надь, Золи Дудаш док були под бину предлужели грац зоз другима, горе у оркестру.  Пре 1 000 людзох на площи хтори их слухали и патрели,  себе думали же грац муша предлужиц.

Руски школяре – комбиноване оддзелєнє (1966-67. рок), учителька Леона Надь Паланчаї
Стоя – Мирослав Бильна, Фемка Еделински, Аранка Мучи, Марча Варґа, Меланка Новта, Славко Фейди, Марча Горняк
Куча – Златка Маґоч, Славко Джуджар, Иринка Тимко, Наталка Биркаш, Наталка Пап, Яким Кишюгас, Гелена Чапко, Наталка Джуджар
Шедза на жеми – Йовґен Провчи, Славко Будински, Владо Тот, Славко Надь, Данилко Сабадош, Мижо Еделински, Меланка Шпрох

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ