Без огляду на оддалєносц и пременки хтори принєсли нове окруженє, Иван нє забул на чародїйство музики хтора вше була состойна часц його живота
У шветлу одлуки же напущи свою кариєру шпивача у Сербиї и же ше руши зоз свою фамелию до Нємецкей, Иван Бесерминї, родом зоз Дюрдьова, зочовал ше з глїбокима пременками у своїм живоце. Тота одлука нє виволала пременки лєм у його кариєри, алє принєсла пременки и у його идентитету и способу живота. Док крачал ґу нєпознатому, Иван чувствовал мишанїну возбудзеня и нєсиґурносци, алє го водзела надїя до лєпшого живота за себе и свою фамелию. Тот крочай ґу новому початку нє бул лєгки, алє Иван бул порихтани зочиц ше зоз виволанями и висц зоз своєй зони комфору.
ПЕРШИ КРОЧАЙ НАПРАВЕЛА СУПРУГА
– У Нємецкей жиєме уж полни штири роки, а жиєме у месце по мену Волфсбурґ (Wolfsburg), хтори ше находзи коло Хановера. Пред тим як сом пришол тадзи, мушим припознац же сом анї нє роздумовал вельо о тим же бим щесце могол поглєдац звонка гранїцох нашей держави. Кед би нє було моєй супруги Ани, можебуц бим ше нїґда анї нє одшмелєл на таки крочай. У тим чаше сом робел як шпивач у єдним бенду и нє можем повесц же зме нє мали роботи. Боме роботи за бенди вше єст. Но, моя Ана перша пошла робиц до Нємецкей, а за ню пошли и дзеци и я. У Сербиї сом мал свою кариєру, а вец сом ше у єдним дню цалком врацел на початок – започина Иван нашу розгварку.
Як наш собешеднїк гварел, живот з початку нє бул анї кус лєгки. Злучованє їх фамелиї тирвало коло два мешаци, а кед упишно направели тот найважнєйши крочай, дочекали их велї нови препреченя. Єдно з нїх було тото же нє знали язик.
– Кед сом пришол до Нємецкей, паметам же сом знал повесц„Guten Tag”, oдносно „добри дзень” и „Tschüss”, односно здраво. З часом, як то звичайно идзе, научели зме язик, а дзеци окреме. З початку нам було чежко звикнуц ше на нови живот. Супруга и я сами зоз двоїма малима дзецми, без фамелиї и без приятельох. Мушели зме рушиц, як би ше поведло, од нули, алє щесце же зме шицки були вєдно, та то дакус зменшало, односно, прикрило тот проблем – здогадує ше наш собешеднїк свойого початку живота у Нємецкей и додава же ше на тот крочай насампредз опредзелєл пре дзеци, бо як гвари, дума же Нємецка вельо перспективнєйша держава за живот од Сербиї.
РОБОТА У „ВОЛКСВАҐЕНУ” НЄ ЧЕЖКА
Иван як електро-технїчар по фаху, мал щесца роботу достац у найвекшей фабрики автомобилох на швеце. Волксваґен нємецки продукователь автомобилох зоз шедзиском у Волфсбурґу. Водзаца є марка Волксваґен ґрупи и найвекши є продукователь автомобилох на швеце.
– Мал сом щесца такой ту найсц роботу. У Волксваґену роби коло шейдзешат тисячи людзох и могло би повесц же то город у городзе. Шицко тото ми було барз цикаве и наисце ми од початку ту було интересантно робиц. Робота, по моїм думаню, лєгчейша як у Сербиї. Кажде ма свой дньови план роботи и шицко наисце барз добре орґанизоване. Од автобусох, гайзибанох, по кантини у самей фабрики. Людзе хтори робя бирократску роботу наисце маю вельо сцерпеня за нас хтори зме нє зоз Нємецкей. Шицки маю часу за нас, кед нам треба даяка помоц, лєбо нам треба дацо подробнєйше потолковац коло роботи. На роботи наисце шицко функционує як треба, и то ми ше од самого початку найвецей попачело – гварел Иван.
На роботи, алє и у варошу у хторим жиє наш собешеднїк, нїґда ше нє почувствовал як цудзинєц. Як гварел, єст велї други нациї хтори исто так странци, цо значи же на єдним месце ше стретаю розличити култури. Од Япону, прейґ Сомалиї, по Арґентину и Зєдинєни Америцки Держави.
ШЛЄБОДНИ ЧАС ПРЕПРОВАДЗУЮ ФАМЕЛИЯРНО
Иван зоз супругу Ану ма тройо дзеци – дзивочку Дуню, и синох Давида и Доминика, хтори ше народзел у Нємецкей. Розуми ше же обидвойо найвецей свойого шлєбодного часу препровадзую зоз дзецми. У околїску маю вельо озера, а єдна од облюбених активносцох им вожиц ше на бициґлох.
Гоч ше Иван преселєл до Нємецкей, його шерцо и душа остали вирни музики. Зоз музику ше нє занїма професийно, алє у шлєбодним чаше ище як люби заграц на ґитари и зашпивац зоз наймилшима. У шлєбодним чаше наш собешеднїк ужива и у ученю 3Д дизайна, додаваюци нову димензию своїм талантом и своєй креативносци.
На концу нашей розгварки, Иван совитує шицких хтори ше обаваю пойсц щесце поглєдац у даєдней другей держави.
– Могол бим лєм дац єден кратки совит шицким тим хтори ше двоя чи ше виплаци пойсц зоз Сербиї, чи нє. Кед же маце можлївосц пойсц даґдзе индзей робиц, идзце голєм видзиц. Врациц ше вше лєгко, а верце ми, таких нєт вельо – закончує нашу розгварку Иван Бесерминї.