После валцера ше красше малює

автор с. фейса
193 Опатрене

Дакеди мала дзеку, алє нє було часу. Нєшка иншак. Ище анї до пензиї нє пошла, а уж роздумовала о мальованю на склу. Од теди прешло 15 роки. Єй чаривни руки и єй талант створели на стотки  уметнїцки дїла на склу. И то нє шицко. Геленка Хомова дзечнє приповеда о витвореним сну аж у своїх узретих рокох. А шицко почало ище на валалє…

 Дзецинство и школованє у Новим Орахове було як у сказки, вше зме були на дворе, по яркох у лєшику, и у природи. Так зме учели кед нє падало, або нє дул моцни витор, приходзели до школи нашмеяни и нєобтерховани почина Геленка од места дзе ходзела до школи и жила з родичами, братом и шестру.

Витомир Бодянєц и Микола Сеґеди, мойо учителє, верим, заслужни за тото, алє и за музику, ґлуму и танєц, хтори зме як таки и найволєли. З братом зме ходзели и до нїзшей музичней школи, обидвойо зме були добри, я прето же сом учела, вон прето же бул талантовани. Шестра Вирка наймладша, одо мнє 10 роки младша, и вона креативна гвари Хомова хтора ше школовала у Новим Садзе, и за викенд приходзела до валалу. Часто брала щеточки до рукох, та родзини и сушедовим мальовала мурали под конком, або у кухнї. Природу, найчастейше. Любела рисовац винєти и миниятури и посилац до „Литературного слова”, писала поезию… А вец щеточки одложела на бок. После школованя, достала роботу у библиотеки на Технолоґийним факултету у Новим Садзе и по пензию там робела.

  Гоч ше нє любим поносовац, робота у библиотекарстве нє була лєгка и розликовала ше од валалскей, або городскей як нєбо и жем. Студентом, будуцим маґистром и доктором наукох зме наручовали роботи з иножемства з велїх установох и институцийох, а нє було компютери. Кед ше зявели, роботу нам олєгчали, алє лєм до часу, вше ше требало усовершовац и учиц. Но, вшелїяк же ми то оможлївело познанство з велїма интересантнима людзми и збогацело живот гвари вона.

НА МАЛИМ САЙМЕ ВЕЛЬКИ УСПИХ

Кед ше народзела Марина, отворена ознова єдна нова обласц у єй живоце, хтора, як гвари Геленка, була така як и при векшини мацерох хтори ослухую свойо дзеци и нєпреривно их потримую.

  И цо повесц окрем того же кед сом шицко у живоце покончела по тим шоре хтори дружтво накладало. А вец, ище сом робела, а часто роздумовала о мальованю на склу. Знала сом же то чежко. Почала сом о тим виглєдовац, читац, розпитовац ше, вжала сом до рукох щеточку и так наставали мойо перши омальовани дунчики, фляшки, погари, танєри…

Спочатку то бул лєм Геленков гоби, обласц у хторей ше пренашла, бавела з фарбами, мотивами и вше находзела нови идеї и иншаки технїки. Була самоука, видзела же людзе хтори ше з тим занїмаю нє дзечнє дзеля совити, алє нє одуставала. Перши свойо омальовани склєнїчки подаровала найблїзшим и приятельом, гоч припознава же нє була цалком сиґурна чи ше им єй робота наисце так пачи, чи то лєм  прето же ю любя и почитую. Добре ю посовитовала дзивка Марина кед єй гварела же най ше опробує на виставох, на саймох, най ше прияви кед сце дознац правдиви суд о тим цо роби. „Мали саям красних стварох” у студию „М” бул як видумани за Геленков гоби.

Бул фебруар, велька жима, и того дня така курнява, же автобуси нє ишли шорово… Була сом прешвечена же ше на Сайме нїхто нє зяви. Спреведла сом ше. Людзе поприходзели, нє верела сом, а я з тим цо робим була замеркована. Так то почало, мож повесц и дзвери ми отворело, людзом ше пачело и вше частейше ме почали волац и поручовац гвари Геленка хтора теди одходзела на рижни манифестациї, и по наших местох, а у Новим Садзе и околїску окреме.

Робим тото цо любим и предавам кед дахто наручи и потолкує ми цо би сцел. Нєшка поведзме актуални фляши зоз намальованима святителями хтори людзе купую и себе и на дарунок, окреме кед одходза на слави. Правда, на манифестациї, окреме у Новим Садзе, вше ридше ходзим, а одвит єдноставни драги закуп. Место хторе треба заплациц наисце кошта, и верим же то баржей розумя тоти цо так робя як и я, або починаю. Мнє спочаку нє бул циль предавац, вец сом пристала, гоч и далєй мам исте чувство пред тим як шедам робиц, мальовац. То за мнє вельке виволанє, бо малюєм зоз специялнима фарбами, з акрилнима, при хторих нїґда нє знам цо и яке доконца випаднє. З єдним словом уживам и тота робота ме и нєшка трима приповеда Хомова, хтора после 15 рокох мальованя на склу препознатлїва по стилу, єй роботи богати з дробнїчками, видно же є перфекциониста.

ОД МАЛЬОВАНЯ ШЕ ТРЕБА РОЗРУШАЦ

Геленка Хомова у пензиї, алє такой надпомина же нє робує стереотипом, а то значи же нє люби слухац бешеди о хоротох и чежким живоце. Правда, гвари, нє лєгки є, алє трима же кажде себе може прикрашиц кажди каждучки дзень, а на поносованя забуц.

  Тераз робим тото цо любим и думам же праве тераз час дац себе приоритет. Цо сом зробела, зробела сом, тераз будзем уживац потамаль док ми записане. Роками танцуєм. И нє знам чи то прето же ми вше гуторели же мам два лїви ноги, а давно то було, и нє мам ше я кому тераз доказовац же то нє так, окреме на тоти роки, я просто тото любим припознава.

Уписала ше до танєчней школи у Новим Садзе дзе ше озбильно роби, и роками ше змага у танцох. Основа давно звладана, алє ище вше поклада ґарадичу висше.

  Хториш дзень ми поведзене же ше пред Новим роком ознова мам змагац у танцу, тераз за висши, стриберни уровень. Нє барз мам дзеку, думам же сом ше досц змагала, алє розумим и тих цо з нами робя же можу повесц тото цо и насце правда, а то же и у узретих рокох мож витвориц тото цо и у младосци. Гоч сом нє найстарша, и им мило кед за нами успих, а то видно. Мнє нє треба медзинародни сертификат, хтори тота школа танцу дава после каждого звладаного ступня, алє младим людзом, окреме кед пойду даґдзе до швета, ище як ше диплома барз зда. Музику любим, и кед сом у танцу, добре ше чувствуєм, нашмеяна сом, а чи то нє найкрасше у тим шицким гвари Хомова и такой додава же ше од мальованя треба и розрушац. И нє лєм од того, алє и од каждодньовей роботи по обисцу, як и каждей ґаздинї хтора сцигнє и маджун навариц и до дунцох накласц. И то нє шицко.

 

  Ходзим на рекреацию, ходзим вежбац. Добре же єст така ґрупа за сениорох +65, и же нам хтошка у тим помага. Нєт лєпше чувство од того после вежбох, а и то на мойо роки ище яке хасновите ошмихла ше Геленка на концу, свидома же вона панї над каждим дньом у тижню, у мешацу.., же инспирує велїх хто з ню дружтвує, у бешеди, же дзелї  з нїма любов ґу краси, ґу малим, єдноставним стваром. Задовольна же то тирва.

СКЛЄНЇЧКИ

Кед ше людзе заинтересовали за Геленкову роботу, и кед видзела же ше то комушик пачи, вона своїм малим уметнїцким дїлом дала назву „Склєнїчки”. Так стої и на єй профилу на фeйсбуку (staklići unikati). Вельку помоц у роботи ма од дзивки Марини, хтора тиж малює.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ