Скоро же нєришено

автор лю. дудаш
264 Опатрене

Якош, кед ше добре пооглядаш, маш упечаток же вше видзиш истих людзох, людзох котри машина лєбо мотор збуваньох у гоч котрим штредку. Єст тих истих и у култури и у спорту, на вешельох, випровадзаньох, на зборох, виберанкох, просто поведзено – вшадзи! Можлїве же ше то и живот люби побавиц зоз нами, та просте заключенє же так було од кеди швет шветом вше єдни бавя, други у публики, а коло трецих роки прешмикню без шлїдох и памяткох. Єден з правих бавячох, за мнє голєм, Яким Тоша Еделински. 

Яким дакедишнї длугорочни и одлични фодбалер ФК „Русин”, машински инженєр котрого сом упознал давних рокох у кулскей „Истри”, а вец и руководитель Союзу резервних воєних старшинох у Општини Кула, у валалє, предсидатель Здруженя пензионерох у Руским Керестуре и… лєгчейше повесц дзе нє бул як дзе бул.

– Народзени сом пред осемдзешат двома роками у валалє, ту сом закончел и основну школу, а штредню и висшу машинску школу у Новим Садзе, тераз уж давних рокох – приповеда Тоша. Иншак го валал анї нє позна. Тоша, то Тоша и нїяк иншак!

ПЕРШЕ НАС НАУЧЕЛИ РОБИЦ

– Народзени сом у фамелиї Бруґошових, модернєйше Еделинскових, на Капущаним шоре, од оца Михала и мацери Леони, народзеней Корпаш. Вироснул сом зоз ище двома братами, Юлином и Ярославом Киком, и, нажаль, обидвоме уж давно, як и родичи, спочиваю вичним сном – приповеда собешеднїк.

– Дзецинство було худобне, перше зме були научени робиц и нїч ше нє питац, а вец лєм же биш дал шицко од себе же би и тебе и фамелиї, познєйше дзецом, було лєпше. Найкрасше, озда, у одрастаню та и роки потим, було дружтво… Ми вше росли шицки вєдно, на громаду, на танцох, мольбох, у валалє котри роснул зоз нами. Були то, поведло би ше, сушни роки, алє так було, кажде ше мушел вибориц зоз нїма уж як сам знал и могол… Перша робота после, школох и студираня, ми була у Суботици, та у Новим Садзе, а вец сом роками робел як шеф ремонту у Кулскей фабрики арматурох „Истрa” – приповеда Тоша, доволуюци праве зоз сна пребудзени памятки. После Истри робел, коло седем роки и у Нємецкей, а вец уж сцигли и роки за пензию.

До пензиї пошол по тедишнїм Закону, у 55-им року. Так то було.

– Тераз, кед добре рахуєм, робел сом полни трицец пейц роки, а у пензиї сом трицец два, я би повед, три роки и дойдзем до нєришеного статуса, кельо роботи, тельо и пензия. Думам и твердзим же то и найважнєйше – цо длужей уживац у пензиї, лєм, Боже, здравя! – гвари Тоша.

Прешло уж, якош, и роки, алє мировац нє барз мож.

– Вше сом, ище и як фодбалер мушел буц у нєпреривним руху, вше у центру збуваньох. Озда таки мой менталитет – гвари Еделински, свойочасово активни и у Совиту месней заєднїци, управних целох Фодбалского клубу „Русин”, алє и Спортского дружтва. У медзичаше, лєбо и источашнє, бул активист и у рамикох Општинскей и Реґионалней и Покраїнскей, Войводянскей, СОФК-и (Союз орґанизацийох физичней култури).

Руска матка, Яким перши з правого боку

 

РУСИН – ПРИПОВЕДКА ЗА СЕБЕ

– Фодбал сом шнїл одмалючка. Активно, за перши тим, бавел сом од седемнац рокох, зоз окремним допущеньом лїкарскей комисиї. Як най повем, перше змаганє було процив фодбалерох зоз Пиньвиц, а остатнє, та хто би и знал, роки прешло од теди, а вецей як петнац роки сом бул на фодбалским терену зоз лабду и численима приятелями, лєбо процивнїками… Анї ми то нє було досц, та сом после активних рокох у фодбалу, ище дзешец роки тренирал подросток.

Гоч кельо то роки тому прешло, Тоша и нєшка памета змаганя зоз екипу у котрей коло нього бавели Янко Кренїцки, ґолман, та Шимрак, дїдо Мудри, учитель Медєши, Лемко, Ержань… Потим приходзели младши, Козар, Преґун и други.

– Найчастейше сом бавел на месту правого бека, алє и индзей, уж кеди як тренер наказал. Тренер, гоч то бул Єфрем Колєсар, Михал Стрибер лєбо Гоксайд, були закон, а так зме и бавели. Бавело ше пре спорт и змаганє у схопносци, швидкосци и технїки. Процивнїк вше мал почитованя з нашого боку, алє важни бул и резултат.

После змаганя купанє у кориту, валове поправдзе, зоз ручну студню и жимну воду. Нє завадзало, ша теди анї у валалє нє було водоводу – памета.

ФК Русин пред даскелїма децениями

Яким роками бул активни бавяч, а аж вец ше ше оженєл, точнєйше, побрали ше зоз Йоску, по теди Бириньову, пекарову зоз Велького шора.

О пар роки народзела ше Весна, перша од двох їх дзивкох.

– Весна нєшка дохторка, специялисткиня за педиятрию. Роби у Общим шпиталю у Вербаше. Од Весни моя Йоска и я маме двойо унучата, та нє унучата, уж су свойо людзе, Цецилия старша, а Давид младши.

Младша наша дзивка, Саня, перша Рускиня котра дипломовала на Факултету за спорт и физичну културу и то зоз чисту дзешатку. Тераз є занята у рускокерестурскей школи, а и у сну є насампредз, опредзелєна за атлетику котру и до ґенох усадзує младшим.

Саня нам подаровала два дзивки, Валентину и Антонию. Маме ше и у чим цешиц и цешиме ше, и баба и я – гвари на концу Яким, Тоша, Еделински.

 МИ БУЛИ ЄДНО,  ВОНИ ДРУГЕ

– Наймилше ми, мушим припознац, приповеда Яким, кед унуком врацам часц своїх власних памяткох…

Приповедам им як ше жито звожовало зоз поля до валалу, як ше косу клєпало, як ше на польо зоз слунком рано одходзело…

Мнє то прекрасни здогадованя, алє похопюєм и же вони штверо виросли у иншаким чаше, других збуваньох и технолоґийох, мобилних телефонох и компютерох.

Наисце будзем и презадовольни кед им часточка моїх и наших  памяткох зоз мою Йоску, останє у тирвацим паметаню.

КЕРЕСТУР МИ РОСНУЛ ПРЕД ОЧМИ

– Мило ми же, гвари Яким, Тоша, Еделински, Бруґошов по керестурским паметаню, кед можем подцагнуц смужку и потвердзиц сам себе же вредзело и буц, и робиц вшадзи дзе требало.

Шведок сом як Керестур вирастал и вирос до сучасного валалу, же паметам часи кед ше дражки бетонски по єдним боку улїцох вилївало, кед калдерми и водовод сциговали, телефони и шицко цо шлїдзело…

Паметам и збори гражданох, гвари, кед зме ше, углавним, зоз Велькошорцами по каждим питаню мушели прешвечовац и нацаговац. Вони, озда, думали же досц кед дачого єст на Вельким шоре, а окраїска, ша то окраїска…

Фамелия, баба и дїдо Бириньово, баба Йоска кед пошла до пензиї и дїдо Яким, дзивки, жецове и унучата уж давних рокох

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ