Яй, яки тот хлопски швет наївни. Мойого анї най нє споминам: яки є високи, ище є наївнєйши. Шицки жени го поспреведали. Доєдна! Добре же на мнє наишол, та єст хто на ньго най примеркує. Правда, я ше му прето и препоручела.
Гвари ми вон раз „Судьба така же зме ше стретли”. Та яка це нашла судьба, ти лєм так думаш, думам себе. Дзень а ноц сом ше рихтала, поприберала ше, а вец го чекала за углом док тамаль нє наидзе. Цала сом здревнєла док нє наишол, а вон ми твердзи же то судьба. Ба, купак тебе, добре же нє знаш.
Хлопи вше думаю же вони тоти цо шицко випланую, же жени шедза при облаку и лєм чекаю на свойого судзеного. Нєбожатка, нє знаю же у ствари ми жени шицко здумаме и же ше шицко станє праве так як ми сцеме.
Хлопи як конї, а таки спочатку бул и мой, як млади гачур кед го наяр пущиш зоз хлїва. Виграва, бега раз тадзи, раз тамаль, як без глави. Е, чекай, мили мой, уведзем я тебе до шора. Кед треба и оглавок ци здзеєм на главу та ше нє будзеш оглядац за другима женми. Як гвари тота шпиванка, будзеш ти робиц по моєй волї. Нєт вецей же дакус скруциш на лїво, а вец на право. Лєм просто за носом!
‒ Мой тиж дума же є нє знам яки фраєр, а потераз шицко так покончене як я сцела и як сом зраховала. Од першого дня так було. Паметам яки бул „романтични”, цали вечар ми приповедал о якишик шрубикох цо их мож закруцац и на право и на лїво. Аж сом ше спирщела од його такей бешеди, алє витримала сом и тоту покуту. Раховала сом, док я придзем на свойо, наплацим ци тото, закруцим ци и на право и на лїво.
Нє сцем го баш нательо кабациц, пачел ми ше, ище як. Були зме красна пара, велї пригваряли, алє нє знали же я вше водзела о нїм рахунку. Нє знал ше сам анї поприберац, купиц цо му пристава, а цо нє. Кед би мнє нє було, хто зна як би ше позґодзел.
Кеди ґод зме даґдзе ишли, вше пред тим на нїм я мушела направиц остатню визиту. Патрим, чулка му до бока, машля му до бока, та я вец з руку дакус тадзи, дакус тамаль док му шицко нє намесцим так як треба, аж по долу.
Е, кед сом го так дома пошорела, вец зме могли пойсц до швета ґу людзом.
Мам я добре око, та кед видзим же як ше до нас ужераю и пажеря, знам же сцу повесц: но то красна пара. Мило ми, знаже же ми мило. Сама себе цешим и пригварям: мила моя, заслужела ши златну металию. Кед ти вежнєш ствар до своїх рукох, шицко будзе покончене так як треба.
Пред людзми сом умилна, а дома як мойого ґараздуєм и наберам, е, то други нє муша знац.
Раз сом у тим набераню и превершела. Мой през дзень лєм цихо, а кед вечар лєгаме, видзим же ше вон на цошка строї. Е, нє лєм ютредзень, алє озда и до тижня сом стукала. Од теди знам же дзе при мойому гранїца, поталь, а после – чит!
Барз ше складаме и помагаме у сушедстве, а окреме зоз сушеду прейґ драги. Вона роками без хлопа у обисцу та вше кед треба дацо оправиц або поробиц хлопску роботу, вона ше вола на мойого. Як би ми на валалє поведли – треба ше перше опрец на сушеда. А вона зна шора, вше придзе одробиц. Так и треба, пожичене треба врациц.
Хториш тидзень пришла сушеда же би єй требало поставиц слуп у загради та єй треба помоц. Ша лєм идз, помож сушеди, гайдекам я мойого.
Пошол вон кед сом праве приставяла полудзенок, та реку враци ше вон док будзе требац полудньовац. А-я! Його нєт та нєт, пришол аж пред змерком. Ша, реку, сиґурно була велька робота. Кед ютредзень вон знова до сушеди, бо ище нє закончели зоз тим слупом. Так скоро до тижня. Дакус ми постало подозриве же цо там тельо вони конча з тим слупом. Ша я кед дацо здумам, вец то муши буц такой и ан-цвай. Правда, знам я мойого же кед ше розложи у роботи вец нє зна кеди досц, не будет конца. Я доокола до загради та закукуєм. Акурат, ище вше конча з тим слупом. Нїяк же би го насадзели так як треба. Раз вон притримує слуп, а сушеда ше трима за мойого, раз вона подпера слуп, а мой од задку поґурує сушеду. Слуп раз до єдного, раз до другого бока. Аж их сануєм же ше так зафукали. Конєчно го поставели так як треба. Слуп стої просто до нєба, анї кульку нє требало. Шицки тройо зме оддихли.
З роками звикли зме уж єдно на друге и нє завадза мойому же го тельо наберам. Якошик найволїм ше з нїм оначиц кед варим, а вон при мнє шедзи и шкулї до новинох або до телевизорнї. Кед бим ше при вареню тельо з нїм нє оначела и муштровала го, думам же би анї єдло нє було таке смачне, а дахто би повед же ми пригорело.