Живот пошвецени рускому язику, школяром и „Дзвоном”

автор Ол. Живкович
654 Опатрене

Кед бисце Марию Стриберову стретли на даяким збуваню, вироятнє бисце нє знали хто вона. Скромна, єдноставна, змирена и приємна особа котра ше помали отвера и дава кус по кус  од свойого богатого интелектуалного живота.

Гоч є народзена и жиє у Руским Керестуре, єй роботни вик прешол углавним у Кули. После законченей штреднєй школи у валалє, уписала ше до висшей учительскей. Кед ше у Зомборе оформел Учительски факултет, закончела го и постала професорка класней настави. Дзеци ю волаю учителька, а то, мож повесц, после слова мац, єдно зоз найкрасших словох и у нашим и у велїх других язикох.

РОБОТА НА ПЕСТОВАНЮ РУСКОГО ЯЗИКА У КУЛИ

У порядней настави Мария нє робела вельо, алє випадло же єй праве прето живот бул интересантнєйши.

– Пошвидко по законченю факултета сом почала робиц на пестованю руского язика у двох школох у Кули: ОШ „Иса Баїч” и у ОШ „Петефи Бриґада”. Ирина Папуґа зоз Дружтва за руски язик, литературу и културу мнє и, нажаль, нєдавно упокоєного Славка Надя, поволала же бизме сотрудзовали и ми ше того обидвойо прилапели. Вон почал робиц у Сриме, а я у Кули. Скорей нє були анкети хтори родичи пополньовали, алє ше учитель сам старал же би нащивел класи и потенциялних школярох. Мелания Арваї, Владо Бучко и я у Кули ишли од обисца по обисце. Вони двойо познали людзох, а я ше упознавала зоз нашима фамелиями. То ше добродзечно робело, лєм же би ше назберало школярох котри буду пестовац руски язик у Кули. Думам же праве тото живе слово, стретнуце з людзми барз помогло же бизме мали досц школярох – гвари Стриберова.

Даєдни родичи мали порозуменє за инициятиву Дружтва за руски язик, литературу и културу, даєдни нє мали. Заш лєм єден длугши период то наисце добре функционовало и по словох Стриберовей, кед постої добре сотруднїцтво родичох, институцийох, точнєйше нашого Националного совиту и Дружтва за руски язик. литературу и културу, вец єст и резултати.

Конєчно пестованє вошло до розпорядку, толкує Стриберова, а з другого боку ознова остал проблем як мотивовац дзеци же би приходзели на годзини пестованя. Пестованє руского язика по єй словох, якаш брана котра чува и порядне виучованє наошого язика у школох.

На єдним зоз змаганьох з руского язика

И ДАЛЄЙ У ДОТИКУ ЗОЗ ШКОЛЯРАМИ

У школи „Иса Баїч” пестованє руского язика престало после одредзеного часу, а у школи „Петефи бриґада” ше и тераз отримує. На пестованю руского язика у тей школи роби Тамара Хома. Робота Стриберовей ше меняла: прешла робиц до библиотеки, а тераз роби у предлуженим пребуваню у ОШ „Петефи Бриґада”.

– Тераз нє робим на пестованю руского язика, алє сом остала повязана зоз пестованьом, бо пишем тести за змаганя котри орґанизує Дружтво за руски язик, литературу и културу, од першей по осму класу  за тих школярох котри пестую наш язик. Змаганє на републичним урованю и зоз пестованя и у порядней настави маю лєм Руснаци и за тото ше остарало  спомнуте Дружтво и Ирина Папуґа – гвари вона.

Мария у контакту зоз учительками котри пестую руски язик и кед пририхтує тести за нове змаганє, пита ше им цо найбаржей интересує школярох. Намага ше же би то було знанє котре им потребне за живот, конкретни ствари котри им помогню знаходзиц ше кед бешедую по руски. Ту уключени подїї котри им блїзки, рочнїци… Тераз, наприклад, 100 роки од виданя першей рускей Ґраматики, и таки информациї дзеци треба же би запаметали. Док робела у школи, Стриберова активно участвовала и пририхтовала дзеци за рецитаторски смотри.

– О рецитованю сом нє знала нїч, алє сом видзела потребу же би тоти дзеци наступали по руски. Замодлєла сом Михайла Зазуляка и других фахових руководительох же би ми помогли. То спочатку функционовало так же сом зняла на касетофон даєдного руководителя як вигваря текст и вец пущала дзецом як то може випатрац. Дзеци ше любя змагац, а я пошвидко почала баржей слухац як то випатра кед други рецитаторе рецитую и учиц ше як треба робиц зоз нїма. Кед ше сце, вец ше и напредує. Так два мойо школярки мали високи пласман: Надежда Сератличова виборела пласман на Републичну смотру у Валєве, а Таня Дудашова на Покраїнску смотру. То бул наисце вельки успих за дзеци котри пестую наш язик – гвари Мария.

Попри шицким тим, Стриберова робела и у вечаршей школи котра була орґанизована у ОШ „Петефи Бриґада”. Толкує же и у тей школи, як и при пестованю учитель муши буц барз креативни и прилагодзовац ше школяром, їх предходному знаню и интересованьом. Потребне вельо и знаня, и упартосци.

СКОРО ТРИЦЕЦ РОКИ РОБОТИ У „ДЗВОНОХ”

Того року християнски часопис „Дзвони” означи свою 30-рочнїцу од свойого виходзеня. Стриберова  скоро од самого початку робела у редакциї того часопису и на окремни способ чувствує тоту рочнїцу.

– Здогадуєм ше кед вишло перше число, яка то була радосц при людзох! Так зме швидко розґрабали тото перше число и так зме ше му радовали. Перше сом их лєм читала, а вец сом почала и сотрудзовац: писала о подїйох, як наприклад, духовних вежбох за младих, посилала фото вистки. Вше ме интересовало писанє за новини, а то з часом прешло и до редакторскей роботи и писаня. „Дзвони” як даяки духовни ориєнтир, або глашнїк добрих висткох, радосней вистки. Вони покус маю улогу и же би зобудзели совисц при людзох, унапрямовали и писали цо ше добре случує у Церкви. Церква то людзе хтори творя єдну заєднїцу, людзе котри участвую у роботи Каритасу, шпиваю и шицко ше тото призначує у тим часопису.

На початку нє було так, бо у „Руским слове” нє виходзели вистки з духовного живота. Алє робиц зоз нашима найлєпшима новинарами и священїками котри робели у редакциї, за Марию була велька чесц.

„Дзвони” мешачнїк, то нє информативна новина. У тим часопису ше пише о историї Церкви, ту и интресантни сериял о Водици, о тим кельо вона значи нє лєм вирним, алє шицким тим котри приду до нєй найсц мир у души. У нашим часопису ше обявюю рижни шведоченя зоз каждодньового и духовного живота, преглїбйованя вири…

Интересантне же вше єст нових сотруднїкох котри нє новинаре, алє зоз свойого боку пишу о паломнїцтвох або других духовних збуваньох. То особи котри анґажовани у духовним живоце Церкви, та часто и у „Дзвонох”, а то источашнє и предносц часописа.

– Мило ми и же редакция „Дзвонох”, вєдно зоз „Руским словом” участвує у пририхтованю кнїжки о. Михайла Малацка. Мож повесц же материял за тоту кнїжку настал у „Дзвонох”, бо о. Малацко вельо писал за часопис, од Богословскей думки у котрей ше розпатрали духовни и Библийни теми, до Стереотипох у котрих вон на окремни способ спатрал швет. Сподзивам ше же тота кнїжка и видзе праве того року кед „Дзвони” означую рочнїцу. Єден зоз сновательох и редакторох того єдиного нашого духовного часописа наисце жил за ньго и було би крашнє кед би тота кнїжка вишла праве у тим року – и далєй скромно,  вше перше на других  дума,  Мария Стрибер.

„Дзвони” достали подзекованє од владики кир Георгия Джуджара

РУСНАЦОМ У МИШАНИХ ШТРЕДКОХ НЄ ЛЄГКО

– Проблем же векшина дзецох котри пестую руски язик практично нє бешедую дома по руски и важне же би знали преложиц текст зоз сербского на руски, же би розликовали сербски и руски вирази, же би цо менєй хасновали посербени вирази котри вше частейше чуц и при дзецох котри руски язик поряднє уча у школи. Так, наприклад, дзеци часто хасную вирази як цо: пребачуєм ше, верци ми ше у глави, такмиченє, аж и сербски назви желяняви и єдзеня. После телїх рокох роботи на пестованю руского язика у Кули похопела сом же буц Руснак у мишаних штредкох наисце чежко. Потребне видвоїц за тото вельо часу и добрей дзеки – гвари Мария.

ПУТОВАНЯ ЯК НАГРАДА

– Дзекуюци пестованю руского язика були зме у шицких школох дзе жию Руснаци, нє лєм у Сербиї, алє и у Горватскей. Дзеци ше дружели на тих екскурзийох котри орґанизовало Дружтво и Национални совит Руснацох. Школи котри орґанизовал наш Национални совит у Словацкей були окремна нагода же би дзеци вєдно були  примушени бешедовац по руски. Там зме им орґанизовали квизи, доставали награди, дружели ше и упознавали. Знам же велї отримую контакти и нєшка прейґ социялних мрежох и то єден зоз добрих моделох наградзованя дзецох котри пестую и маю порядну наставу на руским язику и прицагованя потенциялних школярох.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ