Красни памятки на дзецинство

автор вл. дїтко
402 Опатрене

Ище як трирочни хлапчик Владимир Гарвильчак зоз Шиду вєдно з оцом Осифом, мацеру Розу и старшим братом Николом, почали бивац у будинку Рускей школи, там дзе нєшка шедзиско Културно-просвитного дружтва „Дюра Киш”. Було то 1953. року, а о два роки як ше приселєли, Гарвильчакова фамелия ше преширела. Народзел ше ище єден хлапец Петро. Нєшка, после велїх рокох, Владимир ше дзечнє здогадує на дзецинство, на одрастанє и на живот у Рускей школи.

Роки прелєтли, алє памятки остали на тото о чим нам Владимир приповеда. Анї сам нє може вериц, бо ше му видзи же то було нє так давно, и же ше хтошка у тим здаваню рокох и деценийох, помилєл.

– Бивали зме у просторийох обрацених на улїцу, и ище єдней, так же зме мали вкупно три. Назадку була сала у хторей ше одвивали културно просвитни активносци. Коло будинка була ище єдна порта хтора припадала Рускей школи, а добре паметам же там була и студня на хтору людзе приходзели по воду. Споза будинка була заграда хтору наша мац Роза обрабяла почина Владимир бешеду, а одкаль би ю и почал, кед нє од дзецинства.

Дознаваме же будинок Рускей школи бул уж барз стари, з набиваних мурох опадовало, та го мац Роза часто омасцовала з блатом и билєла. Порада була така же Гарвильчаково нє мушели плациц за квартель, алє мушели отримовац будинок.

– Мац райбала дреси фодбалером руского ФК „Слоґа” хтори ту мал маґазин за дреси, копачки, лабди и подобне, а у напряме теметова бул и терен за бавенє – предлужує наш собешеднїк о тим чого ше перше здогада. Мац була ґаздиня, и окрем же кончела шицко цо требало, мала трох синох и громаду роботи од рана до вечара. Оцец Осиф бул овоцар и робел у розсаднїку овоци „Бранєвинa”,  a бул активни у КПД „Дюра Киш”.

Аматере KПД ”Дюра Киш” 1939. року

ДОМ НЇҐДА НЄ БУЛ ПРАЗНИ

– Зоз приповедкох знам же оцец ище пред войну як леґинь бул активни у Дружтве, у ґлумецкей секциї. Року 1939. ґлумел у театралним фалаце „Хмара”. Тоту любов ґу театру предлужел и после войни, а кед ше оженєл, опробовал ше и як режисер у фалаце „Чудотворни калап”. Ми ше, як дзеци, припатрали на тоти драмски проби – гвари вон. Кажди дзень у Рускей школи було дакого, окреме вечарами. През тидзень ше отримовало проби секцийох, а кед през викенди були забави и танци. Вєшенї була оберачка грозна, вжиме прадки и бали.

– Добре сом познал кажди куцикц у тим доме. Паметам же у сали бул єден клавир и гармоника. Син паноца Ерделя, Мирон ме пробовал учиц грац на контрабасу, алє я швидко престал. Нє мал сом слух за ритем, за танєц и шпиванє  приповеда щиро Гарвильчак, п предлужує же за тото цо любел, нє требал ше учиц. Барз любел ходзиц на змаганя, окреме кед бавела „Слоґа”. Ишло ше и до Ловасу, Петровцох и Миклошевцох, а тедишнї фодбалер Срета Мерданович мал трактор, та то нє бул проблем. Гайд на прикоч и так ше одходзело на госцованя. Теди ище нє було телевизори, та ше и младши и старши, а на концу и сами дзеци, частейше дружели и зазберовали.

АТРАКЦИЯ ЗА ПАМЕТАНЄ

Памятки врацаме на Руску школу и на часи кед у дворе була збудована лєтня бина, а доокола цегли пополнєти зоз жему. Були поставени и слупи, на нїх розцагани дроти, а вец ше приношело грозно и квачело на тоти дроти…

– Е, то була атракция. Шицки теди познали професора Еуґена Сабола хтори тримал секциї у Дружтве. Грала и жива музика ВИС „Комети”, а окреме було весело пред и под час Кирбаю. У сали бул патос з дескох хтори ше раз тижньово премасцовало з преробеним олєйом же би ше го цо лєгчейше отримовало.

А у сушедстве була пекарня бачика Кирила Михняка и там сом препровадзовал свой час. Кед ше хлєб упекол, бачи Кирил го винял з пеца, я зоз щетку почухал хлєб од долу, а бачи пекар од горе з влажну щетку, же би хлєб випатрал швицацши. Цешел сом ше.

Було надосц дзеци у сушедстве и шицки зме ше бавели. Дзеци хтори нє були з руских фамелийох од нас научели нє лєм розумиц, алє знали аж и бешедовац по руски – гвари Владимир.

Тирвало тото дзецинство потамаль док Владимирово родичи нє купели порту на Долнїм шоре (терашня улїца Сави Шумановича). Надумали вибудовац хижу. По Владимирових словох, тирвало тото будованє даскельо роки. Вальки ше правело под брегом на концу порти, а на „Бранєвини” пеклo цегли. О даскельо роки Гарвильчаково ше преселєли до нового обисца.

Теди Владимир уж бул леґиньчок, алє памятки на дзецинство и на Руску школу чува и нєшка.

 ПЕРШЕ ОЦЕЦ, А ВЕЦ СИН

Владимир нам гвари же його оцец Осиф бул активни нє лєм як ґлумец и режисер, алє велї роки предавал и Руски народни календари.

Опрез будинка Рускей школи посадзел два древка лїпи хтори виросли по вельки древиска, алє су 1995. року попилєни, теди кед збудовани нови Руски дом.

Владимир даскельо роки робел як колпортер, розношел новини „Руске слово”, алє и велї други виданя шицким читачом у шидскей општини.

 ЛЄМ ЦО НЄ ВИРВАЛИ

За порту Рускей школи, а на Джиґури, було обисце бачика Йовґена Данча хтори бул параст.

– Паметам же зме ше раз ми, хлапци, позберали и надумали печиц сланїну. А блїзко було сушедово Данчово гумно и слама… Кед вон обачел цо робиме, таки бул нагнївани и так нас вилал, же зме ше шицки такой порозбеговали. Вон ше бал же би нє вибухнул огень, а ми о тим теди нє штудирали – памета наш собешеднїк.

Руска щкола

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ