Ище 1935. року заґребски руски студенти богословиї започали видавац свойо твори у форми билтена. У 1936. року тот „билтен” достал мено „Думка” и бул реґистровани. У 1952. року вишло з друку перше число Часопису за литературу и културу „Шветлосц”, котри и нєшка виходзи.
Од 1977. року, та по 1992, гоч у остатнїх пейцох рокох зоз зменшаним обсягом, „Шветлосц” виходзела шейсц раз рочнє. То час кед ище вше на чолє Редакциї Дюра Папгаргаї. Прето Ирина Гарди-Ковачевич ма подполне право кед у своєй статї „Путованє по янтар”, пошвеценей 70-рочнїци живота и 50-рочнїци литературней творчосци Дюри Папгаргая, обявеней у часопису „Шветлосц” ч. 4/2006, на бокох 419-426, медзи иншим спомина:
БУДНИ ПРОВАДЗАЧ НАШЕЙ КУЛТУРИ
„За поезию, а и за „Руске слово” як институцию у котрей почал и закончел свою професийну кариєру (а цо у сущносци було и нєшка є нєпретаргуюце двойство) остал вязани и кед на кратше подумал же би ше могол оддвоїц. (нєпотребне вихабел – Дю. Л.)… То була природна драга после його креативного анґажованя на будзеню литератури при Руснацох, скоро загашеней, бо ю, єдноставно, нє було дзе обявйовац. Вон иницировал и запровадзел до дїла отверанє новинох за литературу, уводзаци литературни подлїсток „Литературне слово”, котри з рижнима пременками жиє и нєшка на постулатох першобутней идеї оможлївиц насампредз младим, зявиц ше, одмерац моци медзи своїма парняками, алє и з чечуцу продукцию стредка, та и ширше. „Шветлосци” остал вирни по пензию, 1993. року, пробовал робиц и инше (єден рок бул директор драми у Сербским народним театру у Новим Садзе), алє „Руске слово” нє могол охабиц покля нє мушел. ”
А вец кус далєй пише:
„Институциї конкурсох за литературу котри часто обдумовал, або и запровадзовал зоз свойого роботного места або лєм як сотруднїк дали своєчасово нови лєт ориґиналней творчосци на руским язику. Пестовал и праксу нужного паралелного увиду споза нашого националного мурика, през преклади з других язикох котри як редактор пестовал. Тому, такому похопйованю своєй улоги у нашей рускей култури Папгаргаї служи и нєшка. Як писатель, режисер, орґанизатор, та будни провадзач шицкого цо ше у нашей култури случує, вон обогацує тот наш час, нашо дзекеди скромни условия помага претвориц до пракси, до можлївосцох”.
А тоти „скромни” условия после Папгаргайового одходу до пензиї поставали з каждим роком вше скромнєйши. Уж и остатнї два-три роки пред його пензионованьом почали нагадовац початок новей кризи.
ВИТАЛНОСЦ И УПАРТОСЦ ДАЛИ РЕЗУЛТАТ
З оглядом на кризни роки и значни пременки на политичней сцени у нашей жеми, як и на териториялну подзелєносц бувшей Югославиї, „Шветлосц” штерацецрочнїцу свойого виходзеня скромно означела зоз єдним интеґралним виданьом числох 2-6. И, кед би нє було уводней статї зоз подписом Редакциї, тот значни ювилей би прешол нєзамерковано. А у тей статї, медзи иншим, остало зазначене:
„Часопис „Шветлосц” на своєй розвойней драги прешол през два основни етапи. Перши период припада часу снованя часописа 19521954. Були то часи кед часопис виходзел квартално, штири раз до рока, перши три роки. Вец од 19541966 рок наступела дванацрочна пауза. Часопис, пре материялни причини, престал з виходзеньом, а литературна творчосц у тим чаше зохабена боком Народного календара и новином „Руске слово”. Так наш литературни живот наишол на вельке препреченє и його животаренє тирвало по май мешац 1964. року, кед ше як додаток новином „Руске слово” зявело „Литературне слово”. Воно з добрей часци виполньовало пражнїну нєдостатка часописа и було права ґарадича ґу порушованю обновйованя „Шветлосци”, чийо ше перше обновене число зявело у октобру 1966. року. По нєшка „Шветлосц” виходзела перше квартално, штири числа до рока, а потим, од 1977. року, двомешачно – шейсц числа до рока.
Под час цалого свойого штерацецрочного живота, „Шветлосц” була жвератко литератури, култури, уметносци, науки, та и дружтвеного живота Руснацох, цо було условене зоз часовима етапами през яки часопис преходзел. Заш лєм, найзначнєйши задаток часописа тот же вон бул найеминентнєйша трибина за творчосц у обласци литератури, култури и науки (окреме у розвою язика и преучованю историї). Як така трибина часопис бул глєдани и читани, як од младших, так од старших читачох, та ше з добрей часци хасновал як додатна лектира у настави мацеринского язика у наших школох.
Тираж часописа шведок же „Шветлосц” и барз хасновита и барз глєдана наша насущна потреба. Без огляду на малу численосц нашей народносци у СР Югославиї, наш тираж углавним исти, а при даєдних прикладох и векши, од подобних часописох на язику других народносцох. Вшелїяк же то єден з практичних доказох же „Шветлосц” постала состойна часц нашого еґзистованя, та и звладованє шицких почежкосцох на яки часопис у своїх розвойних етапох наиходзел, лєм доказ виталносци и упартосци руского етноса у южнославянских крайох. ”
Од того часу, кед означена штерацецрочнїца виходзеня „Шветлосци”, прешли ище 30 роки. Кризни обставини и далєй тирваю, з рока на рок з меншим або векшим интензитетом. Єден час наш часопис остал без финансийней потримовки з боку дружтвеней заєднїци, гоч шицким ясне же вон од предатого тиражу нє може подмириц анї трошки друкованя, а дзе ище авторски гонорари, плаца редактора и административни трошки видавателя. Та, заш лєм, дзекуюци цалому роботному колективу НВУ „Руске слово”, часопис нє престал виходзиц. Було и таки роки (1996, 1999. 2000.) же вишло лєм єдно число. Алє вишло, предлужуюци континуитет.
(Предлужи ше)
