И у найчежших рокох нє престал виходзиц (VII)

автор дю. латяк
2.9k Опатрене

Ище 1935. року заґребски руски студенти богословиї започали видавац свойо твори у форми билтена. У 1936. року тот „билтен” достал мено „Думка” и бул реґистровани. У 1952. року вишло з друку перше число Часопису за литературу и културу „Шветлосц”, котри и нєшка виходзи. 

Од 1977. року, та по 1992, гоч у остатнїх пейцох рокох зоз зменшаним обсягом, „Шветлосц” виходзела шейсц раз рочнє. То час кед ище вше на чолє Редакциї  Дюра Папгаргаї. Прето Ирина Гарди-Ковачевич ма подполне право кед у своєй статї „Путованє по янтар”, пошвеценей 70-рочнїци живота и 50-рочнїци литературней творчосци Дюри Папгаргая, обявеней у часопису „Шветлосц” ч. 4/2006, на бокох 419-426, медзи иншим спомина:

БУДНИ ПРОВАДЗАЧ НАШЕЙ КУЛТУРИ

„За поезию, а и за „Руске слово” як институцию у котрей почал и закончел свою професийну кариєру (а цо у сущносци було и нєшка є нєпретаргуюце двойство) остал вязани и кед на кратше подумал же би ше могол оддвоїц. (нєпотребне вихабел – Дю. Л.)…  То була природна драга после його креативного анґажованя на будзеню литератури при Руснацох, скоро загашеней, бо ю, єдноставно, нє було дзе обявйовац. Вон иницировал и запровадзел до дїла отверанє новинох за литературу, уводзаци литературни подлїсток „Литературне слово”, котри з рижнима пременками жиє и нєшка на постулатох першобутней идеї оможлївиц насампредз младим, зявиц ше, одмерац моци медзи своїма парняками, алє и з чечуцу продукцию стредка, та и ширше. „Шветлосци” остал вирни по пензию, 1993. року, пробовал робиц и инше (єден рок бул директор драми у Сербским народним театру у Новим Садзе), алє „Руске слово” нє могол охабиц покля нє мушел. ”

А вец кус далєй пише:

„Институциї конкурсох за литературу котри часто обдумовал, або и запровадзовал зоз свойого роботного места або лєм як сотруднїк дали своєчасово нови лєт ориґиналней творчосци на руским язику. Пестовал и праксу нужного паралелного увиду споза нашого националного мурика, през преклади з других язикох котри як редактор пестовал. Тому, такому похопйованю своєй улоги у нашей рускей култури Папгаргаї служи и нєшка. Як писатель, режисер, орґанизатор, та будни провадзач шицкого цо ше у нашей култури случує, вон обогацує тот наш час, нашо дзекеди скромни условия помага претвориц до пракси, до можлївосцох”.

А тоти „скромни” условия после Папгаргайового одходу до пензиї поставали з каждим роком вше скромнєйши. Уж и остатнї два-три роки пред його пензионованьом почали нагадовац початок новей кризи.

ВИТАЛНОСЦ И УПАРТОСЦ ДАЛИ РЕЗУЛТАТ

З оглядом на кризни роки и значни пременки на политичней сцени у нашей жеми, як и на териториялну подзелєносц бувшей Югославиї, „Шветлосц” штерацецрочнїцу свойого виходзеня скромно означела зоз єдним интеґралним виданьом числох 2-6. И, кед би нє було уводней статї зоз подписом Редакциї, тот значни ювилей би прешол нєзамерковано. А у тей статї, медзи иншим, остало зазначене:

„Часопис „Шветлосц” на своєй розвойней драги прешол през два основни етапи. Перши период припада часу снованя часописа 1952­1954. Були то часи кед часопис виходзел квартално, штири раз до рока, перши три роки. Вец од 1954­1966 рок наступела дванацрочна пауза. Часопис, пре материялни причини, престал з виходзеньом, а литературна творчосц у тим чаше зохабена боком Народного календара и новином „Руске слово”. Так наш литературни живот наишол на вельке препреченє и його животаренє тирвало по май мешац 1964. року, кед ше як додаток новином „Руске слово” зявело „Литературне слово”. Воно з добрей часци виполньовало пражнїну нєдостатка часописа и було права ґарадича ґу порушованю обновйованя „Шветлосци”, чийо ше перше обновене число зявело у октобру 1966. року. По нєшка „Шветлосц” виходзела перше квартално, штири числа до рока, а потим, од 1977. року, двомешачно – шейсц числа до рока.

Под час цалого свойого штерацецрочного живота, „Шветлосц” була жвератко литератури, култури, уметносци, науки, та и дружтвеного живота Руснацох, цо було условене зоз часовима етапами през яки часопис преходзел. Заш лєм, найзначнєйши задаток часописа тот же вон бул найеминентнєйша трибина за творчосц у обласци литератури, култури и науки (окреме у розвою язика и преучованю историї). Як така трибина часопис бул глєдани и читани, як од младших, так од старших читачох, та ше  з добрей часци хасновал як додатна лектира у настави мацеринского язика у наших школох.

Тираж  часописа шведок же „Шветлосц” и барз хасновита и барз глєдана наша насущна потреба. Без огляду на малу численосц нашей народносци у СР Югославиї, наш тираж углавним исти, а при даєдних прикладох и векши, од подобних часописох на язику других народносцох. Вшелїяк же то єден з практичних доказох же „Шветлосц” постала состойна часц нашого еґзистованя, та и звладованє шицких почежкосцох на яки часопис у своїх розвойних етапох наиходзел, лєм доказ виталносци и упартосци руского етноса у южнославянских крайох. ”

Од того часу, кед означена штерацецрочнїца виходзеня „Шветлосци”, прешли ище 30 роки. Кризни обставини и далєй тирваю, з рока на рок з меншим або векшим интензитетом. Єден час наш часопис остал без финансийней потримовки з боку дружтвеней заєднїци, гоч шицким ясне же вон од предатого тиражу нє може подмириц анї трошки друкованя, а дзе ище авторски гонорари, плаца редактора и административни трошки видавателя. Та, заш лєм, дзекуюци цалому роботному колективу НВУ „Руске слово”, часопис нє престал виходзиц. Було и таки роки (1996, 1999. 2000.) же вишло лєм єдно число. Алє вишло, предлужуюци континуитет.

(Предлужи ше)

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ