Дальша перспектива

автор дю. латяк
183 Опатрене

Ище 1935. року заґребски руски студенти богословиї започали видавац свойо твори у форми билтена. У 1936. року тот „билтен” достал мено „Думка” и бул реґистровани. У 1952. року вишло з друку перше число Часопису за литературу и културу „Шветлосц”, котри и нєшка виходзи.

Од 1993. по 2000. рок директор НВУ „Руске слово” була Наталия Дудаш. Пре чежки финансийни обставиви (и нє лєм финансийни!), вона пробовала направиц радикални кадрово пременки и шицки ушорйовацки функциї превжала на себе, а реализацию окончовали особи котрим то вона зверела. Розуми ше же у таких условийох наша литературна творчосц нє могла напредовац. Церпела нє лєм Новинско-видавательна установа „Руске слово”, алє и цала руска литература. Писателє старших ґенерацийох помарли, стредня радикално преридзена, а нова ше нє мала дзе оформиц и афирмовац. А поставя ше и питанє докля (и кельо) будуци потенциялни писателє, у нєшкайшим комерциялизованим швеце, зосцу писац и обявйовац свойо твори задармо и чи нє преориєнтую свойо творчи потенцияли на обласци котри ше баржей виплаца. Шицко тото указує же статус нашого часопису ище вше до конца нє ришени.

ШТИРИ ЧИСЛА ДО РОКА

Руководзаци особи уж роками укладаю вельки усиловносци на винаходзеню стабилних условийох финансованя того нашого часопису. Нє каждого року им ше то єднак удава. Алє ше „Шветлосц” заш лєм стабилизовала на штири числа рочнє. З тим литературни твори наших писательох и надалєй маю отворену драгу ґу потенциялним читачом. Тиж так, и корпус нашей литератури ше з каждим роком звекшує и прейґ „Шветлосци”. У медзичаше зме достали и писану „Историю рускей литератури”, чий автор др Юлиян Тамаш.

Пишуци о обявених текстох о рускей литератури од 1825. по 1975. рок, з окремним огляднуцом на тоти зоз двацетого вику, др Юлиян Тамаш заключує:

„Шицки потераз описани тексти блїжей або далєй, алє вшелїяк су коло литератури. Перши, преложени з язика на хторим Руснаци у Югославиї бешедую и пишу, зявюю ше у Лїтопису (Матици сербскей – зам. Дю. Л.) 1974. року. Слово о панорами поезиї под насловом „Из савремене поезије југословенских Русина” у котрей присутни писнї М. Ковача, М. М. Кочиша, Дю. Папгаргая, М. Стрибера и Ю. Тамаша у виборе и прешпиве Ю. Тамаша, после чого шлїдзи и його есей „Поезија југословенских Русина”. Уж слїдующого, 1975. року зяви ше виривок з приповедки М. Ковача „У лєше”, у рамикох ювилейного числа з хторим означена 150-­рочнїца Лїтопису. Текст Ковачовей приповедки представял руску литературу у кругу югославянских и з нїм, ниа, руска литература у року ювилея сцигла послац знаки живота и обачлїви квалитативни скоки од 1963. року по нєшка, период за котри без превершованя мож повесц же у нїм обявени найвреднєйши твори литератури руского язика. И Ковачова приповедка и єй преклад (Дю. Латяка) вжати зоз кнїжки „Глїбока бразда” з вибору приповедкох сучасних руских писательох котру Матица сербска обявела 1975. року. Ювилейне число Лїтопису будзе початок нового живота рускей литератури у горизонту сучасних югославянских и шветових литературох…”

Вецей нїхто нє може посумняц до иснованя литератури на язику рускей националней заєднїци у Сербиї, о котрей маме писани шлїди од трецей децениї 19. вику. Преходзаци свою историйну драгу од Костельникового идилского венца „З мойого валала” (1904) по початок виходзеня часопису „Шветлосц” (1952), а вец и на його бокох, вона доказала свою виталносц и видзвигла ше на место котре єй и припада медзи литературами на язикох з котрима є у окруженю, чуваюци источасно и контекст з котрого виросла.

АКЦЕНТ НА НАУКИ

Кед слово о дальшей перспективи часопису „Шветлосц”, вец ю найпрецизнєйше указує виривок зоз програмней статї  „Сучасни статус и перспектива НВУ ,Руске слово’”, чий автор актуални  директор тей установи др Борис Варґа, обявеней у моноґрафиї „Руске слово 1945–2020” (боки 102-103),  котри ту наводзиме:

„НВУ ,Руске слово’ у 2018–2020 вецей уваги пошвеци науки и науковим виданьом. Тота одлука мотивована пре вецей причини, нє лєм пре стереотип же Руснаци медзи найобразованшима народами у Сербиї и же по прешлих статистикох мали найменше число нєписмених и найвекше число докторох наукох, алє и прето же би ше тот факт претворело до видлївей пракси.

Главна причина акцентованя на науку практична, а то же би часопис за литературу, културу и уметносц „Шветлосц” бул катеґоризовани як наукови часопис од националного значеня (М54) з боку Министерства просвити, науки и технолоґийного розвою Републики Сербиї. У 2019. року часопис „Шветлосц” бул медзи виданями котри мали найвекшу трансформацию у Установи: пременєни поднаслов часописа, на „часопис за науку, литературу, културу и уметносц”; пременєни состав Редакциї зоз особами з найвисшима науковима званями и розгранїчени часци за науку и литературу, културу и уметносц. Шицки пременки були координовани зоз Министерством просвити, науки и технолоґийного розвою Републики Сербиї (Акт о ушорйованю наукових часописох) и зоз Оддзелєньом за русинистику. Рок 2020. и 75-рочнїцу Установи  часопис „Шветлосц” дочекало як виданє котре позберало водзацих науковцох з обласци дружтвених наукох зоз Сербиї и швета (Україна, Польска, Словацка, Италия, Русия, Япон), а цо найважнєйше – позберал водзацих науковцох котри ше занїмаю зоз русинистичнима студиями”.

Тота пременка у реґистрациї би мала помогнуц и у ришованю финансийного статуса „Шветлосци”. З формалного боку шицко зробене цо ше дотика компетенциї НВУ „Руске слово” як видавателя, а час укаже чи то так и будзе.

Микола М. Цап

МИКОЛА  М. ЦАП, историчар литератури, новинар, редактор

 Народзел ше 3. септембра 1959. року у Коцуре. Там закончел основну школу, а ґимназию у Вербаше 1978. року. На Филозофским факултету у Новим Садзе (югославянска литература зоз общу литературу) дипломовал 1988. року. Такой после дипломованя почал робиц у НВРО „Руске слово” як сотруднїк у Редакциї часопису „Шветлосц (а як член Редакцийного колеґиюма „Литературного слова, подлїстку у  новинох „Руске слово”,  уж од 1981. року на даскельо заводи го самостойно пририхтовал до друку). 

Од 1993. року є на месце редактора у Видавательним оддзелєню и у спомнутим року нашлїдзує Дюру Папгаргая на месце главного и одвичательного редактора часопису „Шветлосц”, алє по потреби окончує и роботи лектора написох у новинох и окремних виданьох.

 После кадрових пременкох у 2000. року вон ше у импресуме  часопису „Шветлосц” наводзи як редактор, лектор и коректор. Од априла 2005. року є пременовани за одвичательного редактора „Шветлосци”, а од 2019. року (од кеди часопис реґистровани и за обласц науки) та по нєшка ше водзи як одвичательни редактор за фахову обласц (литературу, културу и уметносц).

 (Конєц) 

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ