Хто крашнє шпива – три раз ше модлї

автор М. Афич, Фото: O. Папуґа
721 Опатрене

У парохиї св. оца Миколаю у Руским Керестуре, на треци дзень Крачуна, 27. децембра будзе точно 25 роки як запровадзена Служба Божа за младих и дзеци у новим термину – на пол дванастей. Скоро тельо часу шпиванє у нєй предводзи шпивацка ґрупа котрей на чолє Лидия Пашо. З тей нагоди ошвициме тот мали ювилей з їх боку.

Було то 1998. року у чаше пароха о. Владислава Раца, а капелана о. Михайла Малацка котри и бул инициятор же би ше прилагодзело термин малей, або дзецинскей Служби Божей котра од вше була на 8 годзин. То вимагали нови часи, нови звикнуца младих же нє барз любели вчас ставац. Єднa идея зажила, и  по нєшка жиє у тей парохиї. По здогадованьох, од самого початку шестра Михаїла порушала же би тедишнї млади сами и шпивали на своєй литурґиї. Ґу шестри ше придружели Анита, теди Костелникова нєшка Хедєшова, Ана Мария Рацова, Иван Гарди, од старших помагала Марча Сопкова, дакеди помагали и други шестри,  придружовали ше и други, медзи нїма и Лидия Пашова, теди студентка музики у України.

ЦЕРКОВНЕ ШПИВАНЄ ТО МОЛИТВОВИ ВИРАЗ

– Я теди пришла на розпуст, та зме ту з дзецми цошка рихтали, а вец о рок кед сом закончела студиї и врацела ше, уключела сом ше до тей ґрупи. Зо мну тиж и Марча Майхерова, Марча Стриберова, браца Мижо и Мирослав Шовшово, Мижо Рамачов, котри по нєшка у стаємним составе. През тоти роки кед приходзела дому, придружовала ше ґу нам и Ивана Будински, познєйше и Александар Планкош, а по нєшка нас потримую Анкица Рамач и Желько Ковач. Наш наймладши член то дванацрочна Доротеа Рамач ‒ гвари Лидия.

Якош природно було же праве вона як фахова млада особа почала ґрупу предводзиц, а як гвари, нє було єй то чежко, бо на України назберала надосц искуства у церковним шпиваню на богослуженьох. И по нєшка тота ґрупа наисце крашнє и злято шпива, кед су шицки присутни, штирогласно, два хлопски и два женски гласи, алє то як гвари Лидия, як народне шпиванє и кажде може з нїма зашпивац, бо нє шпиваю хорски. 

– Кед внєдзелю Служба, єст пременлїви и нєпременлїви часци, та ше пред тим вше порихтам же бим напредок знала, а нєдзеля у церкви то як коруна. У церковним шпиваню важна молитва, то перше, бо тото шпиванє то лєм наш молитвови вираз. Як гваря, хто крашнє шпива три раз ше модлї. Без огляду же нас людзе похваля як зме крашнє шпивали, алє думам же то найважнєйше же ту и душа муши буц присутна, нє лєм фини глас и перфектно одшпиване. И ми ше так намагаме шпивац, з души – потолковала Лидия, руководителька шпивацкей ґрупи, а ми додаваме и вислов же Хто КРАШНЄ шпива три раз ше модлї”.

ЇХ ДОПРИНОШЕНЄ ПАРОХИЇ

Єдна зоз стаємних членох шпивацкей ґрупи и Мария Майхер,  хтора гвари же єй нє було чежко придружиц ше у Служби на пол дванастей, бо уж мала шпивацкого искуства у Доме култури зоз Юлияном Рамачом Чамом, у дзивоцкей ґрупи, а вец и у хору.

 – Спочатку ци ше видзи же знаш Службу, алє кед треба почац шпивац, то нє цалком так. Внєдзелю треба знац хтори нєдзельов глас, кед швета хтори тропар. Лидия вше патрела порихтац нам и прилагодзиц так же нам вицагла на папер. Спочатку зме ше и частейше сходзели док зме нє навежбали и гласи и тропари, а з часом то ше шицко научи. Тиж вше єст и солидарносц медзи нами же би дахто нє остал сам шпивац, най зме голєм двойо, тройо кед евентуално Лидиї нєт – толкує Майхерова.

Треба визначиц же шпивацка ґрупа у тей Служби у церкви, а дакеди и у Водици, шпива на добродзечней основи, без пенєжного надополнєня, а заш лєм то обовязка.

– Кед то зажило, пачело нам ше тот термин, же то за младих и дзеци и їх родичох, и вец уж постала обовязка, бо ше подрозумйовало же ми  вше шпиваме. Дакеди було и таке же кед поведзме лєто, могло би ше пойсц даґдзе и купац, а ми маме шпивац. Но, и ту зме якош викомбиновали и порадзели ше. Мой упечаток у тим шицким же кед я мам тот дар же можем и любим шпивац, же то мой способ служеня тей парохиї. Най будзе на таки способ то мойо доприношенє, на славу Божу, а дакус и материялно допринєшеме церкви, бо ше нє муши дакому тото плациц – пошведочела Мария.

Подобнє роздумую и други члени, Мижо Шовшов котри шпива баритон, а його брат Мирослав бас. З тей нагоди Мижо потвердзел  же перше у хору тиж шпивали и Службу, та озда прето почали шпивац и у Служби на пол дванастей.

– То нам наисце красна „обовязка”, и мнє аж и нєзвичайно кед нє шпиваме. Поправдзе, цалком Службу иншак дожиєм кед ю ми шпиваме. Ґу тому, то и нас шицких зблїжело, гоч ше ми познали оддавна, алє дзекуюци тей Служби зблїжели зме ше як єдна фамелия. Бо и тот наш анґажман вимага и пораду, и гоч нє вше лєгко, тото нас искуство зблїжело. Сцем з тей нагоди подзековац Мариї Водицовей и Исусови же нам оможлївели тот дар, бо им можебуц нє можеме служиц на даяки иншаки способ, алє можеме так. Наздаваме ше же ше то предлужи и надалєй и док єст ентузиязму и дзеки, и док то Божа воля – заключел Шовшов.

Нєшка наймладши член шпивацкей ґрупи дванацрочна Доротея Рамач. Вона одмалючка, попри родичох Мижа и Анкици, упивала тоту „длужносц”, та ше так и научела шпивац у церкви. А притоки за шпиванє єй анї кус нє хиби. О тим шведочи и Майхерова.

– През тоти роки операли зме ше на Лидию котра започина шпиванє и дава нам интонацию. Мнє особнє барз страшне почац, бо ше обавам цо кед то нє будзе точне, т.є. високо або нїзко… Того лєта Лидия була длужей одсутна, та зме боме мушели и тото сами. Мала нам помогнуц шестра, алє ше похорела, та ше на мнє стало започинац. У тим ше питам Доротеї, як то идзе и вона ми лєм кус дала интонацию и так вец пошло далєй и до конца зме ше одшмелєли, та и шейсц, седем Служби без Лидиї добре пошли.

Свойо упечатки подзелєла з нами и Мария Стриберова.

 – Можеме буц подзековни иницияторови тей Служби парохови Малацкови, и тедишньому парохови Владиславови Рацови же мали чувства за потреби парохиянох хторим нови термин Служби баржей одвитовал. Думам же на тей Служби якаш фамелийна атмосфера – шпиваме и ми, и дзеци, и младежска ґрупа, старши… Людзе любя кед шпиваме, а кед шпиваме я тоту Службу богатше и глїбше дожиєм.

Маме красни памятки и на пароха Малацку хтори и казань на тей Служби прилагодзовал дзецом и младим, дакеди и пофрантовал, а по Служби зме ишли до ньго на кафу и на бешеду и друженє. Наздавам ше же ше таке шпиванє предлужи ище велї роки и же ше и други буду уключовац та же би, як дакеди, церква „гучала” од шпиваня.

ШПИВАЛИ НА КИРБАЙОХ

Шпивацка ґрупа з Служби на пол дванастей даскельо раз шпивала и на кирбайских литурґийох у других парохийох. Поволали их до Беоґраду, Суботици, Кули. Гоч ше им, як гваря, дакеди видзело же би уж могол и дахто други превжац тото цо вони робя 25 роки, часто ше случи же им хтошка подзекує и припозна же як ше з нїма нашпивал… И дзека ше ознова враци.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ