Валал вигодни за старших

автор сас
1.3k Опатрене

Колбасово Михайло и Златка ше пред седем роками приселєли до Дюрдьова, до Михайлового родного места. Нїґда нє думали же буду жиц на валалє, гоч єден час жили на релациї Нови Сад – Футоґ.  Шицки значни, красни подїї, алє и спокуси вєдно ришовали, так же ше нєшка, на штерацету рочнїцу малженства, найбаржей цеша у осмерих унучатох.

Михайло Колбас зоз Дюрдьова до Нового Саду пошол жиц 1968. року. Там закончел штредню школу, нашол роботу, а по приходу зоз войска ше оженєл зоз супругу Златку. Од теди шицко робя вєдно. Гваря же почитованє и толеранция барз важни за добре малженство.

Колбасово жили у квартелю у Новим Садзе, познєше з часу на час и у Футоґу дзе справели хижу, а пред седем роками одлучели жиц на валалє, у хижи котру мушели реновирац. У тей хижи, у Дюрдьове, Михайло одроснул. Нє сцели ю предац, алє ше до нєй преселєли. Бул то нови початок, и нови обовязки обидвоїм. Пошвидко у дворе мали пси, кури, морки и кощата, а у кармикох швинї и овци.

И попри тим же Златка народзена у Новим Садзе, од младосци є научена вариц парадичанка и маджун, класц до дунцох овоц и желєняву. До шицкого упутена, тераз спомнуте рихтала  з того цо виховала у загради.

Як и векшина продкуковательох домашнїх продуктох на валалє, и Колбасово були зочени з проблемом – як и кому предац тото цо випродукую. Понеже Златка прави сира з кожого млєка, предавала го на пияцу у валалє, алє гвари же ше там баржей купує сир з кравского млєка. Индзей нє пробовала предавац, бо ше єй, як гвари, нє виплаци. Нє одустала од идеї затримац кози пре швиже и здраве млєко, бо го барз любя и їх унучата.

22 kolbasovo

ЄДЕН ДВОР ПОЛНИ З КВЕЦОМ, ДРУГИ ЗОЗ ЖИВОТИНЯМИ

Кобасово од трох синох, найстаршого Златка и нєвести Олї, Зденка и нєвести Александри и наймладшого Дарка и нєвести Кристини маю осмеро унучата, найстаршого Ивана хторому тринац роки, а вец Лидию, Иґора, Владу, Аню, Андрея, Калину и Давида як наймладшого унука, хторому два роки.

Шицки вони док служа у дїда и баби найволя препровадзовац час на дворе, а окреме намиряц з дїдом.

  – Полни нам шерца кед су коло нас, нє мож то анї описац. Крашнє видзиц шицки дзеци кед пошедаю застол єсц, теди нє мож коло нїх настарчиц. То симпатични и красни ситуациї котри вше будземе паметац – гвари Михайло. Док з нїма намиряю, муша и мерковац на нїх и ровно им надпоминац же цо ше шму, а цо нє. Раз так кед ишли ґу статку, єдна з унукох уж сама почала наказовац – „нє оганяй курчата, нє лапай кози, нє скакай, меркуй дзе ходзиш”– приповеда Михайло дожица з унучатами.

Перши двор у Колбасових полни з квецом котре засадзене до вшелїяких интересантних черепчкох, а у другим кармик, курнїк, обори алє и камп хижочка у котрей ше унучата часто бавя. Вельо того интересантного од нїх мож видзиц, та и чуц.

– У пензиї зме, та нє мушиме понагляц на роботу, алє шицко робиме опущено и з темпом котри нам одвитує. Добре нам жиц у хижи хтора ма и вельки двор. Правда, маме досц обовязки, алє шицко постарчиме так як нам одвитує. Та заш лєм, дакеди нам хиби тото цо мож видзиц у Новим Садзе. Прето, кед мам нагоду пойдзем до варошу „наполнїц батериї”. Шпацирам ше,  розпатрам авзлоґи  –  щира Златка.

Колбасово ше шицки вєдно сходза каждого року на вельки швета. Теди за столом шедзи шеснацчлена фамелия, односно три ґенерациї: баба и дїдо, синове зоз супругами и їх дзеци, Михайлово и Златково унучата. Теди, як гваря, нїхто нє шме стануц од стола, бо швидко останє без места за шедзенє.

ВЄДНО У ШИЦКИМ

Нєщешлїви роки кед велї роботнїки оставали без роботи, залапели обидвоїх, и Златку, и Михайла. Вон бул без роботи три роки, а Златица пейц. Гоч мали вецей децениї роботного стажу и завидне искуство, остали без плацох, алє и  у рокох кед нє лєгко започац нову роботу. Мушели найсц способ заробиц же би себе уплацовали за пензию. 

 – Мал сом понукнуца достац роботу, алє сом ше опредзелєл остац дома. Купел сом казань, та уж петнац роки печем палєнку, нє лєм  себе, алє и другим. То нам бул и додатни пенєж котри нам бул потребни, гварел Михайло Колбас. Златка єден час викармйовала и предавала курчата. Припознаваю же научели жиц з тим же нє мож знац на чим ши, алє як гваря, так жию велї фамелиї у Сербиї. У шицким витирвали и вєдно, потримовали ше и радзели. Дзекуюци тому здобули пензию, сином обезпечели обисца, и тераз на мире уживаю у унучатох.

ШТИРИ ДЕЦЕНИЇ ВЄДНО

022 kolabsovoМихайло и Златка ше упознали концом шейдзешатих рокох кед танцовали у фолклорней ґрупи у новосадскей матки, тедишнїм КУД „Максим Горки”. Там танцовали и їх дзеци, а нєшка и унучата.

Колбасово ше повинчали 1977. року, так же 14. мая преславели штерацету рочнїцу у малженстве.

– Найважнєйша злагода, толеранция, почитованє и порозуменє. Здравє нас затераз служи, то тиж барз важне, бо кед чловек здрави, и дзеку за шицко ма – гварели Колбасово.

НЇҐДА ИМ НЄ ДОПИТО

Михайло и Златка розвагу нашли у валалским пензионерским Здруженю. Златка викладала свойо ручни роботи при Здруженю женох „Олория” у котрим, у драмскей секциї, ґлумел Михайло. Вон була активни и у шпивацкей жридловей ґрупи у Културно-уметнїцким Дружтве „Тарас Шевченко”. Розваги гваря, єст и на валалє,  лєм за тих котри ю сцу найсц.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ