Геленку Андичову, Джуньову, хто як волї, а потим Пащанову, у Руским Керестуре познаю шицки, а вец и гевти зоз кулскей општини, Нового Саду, алє и Нємецкей, Австралиї… Познаю ю як вредну, нашмеяну и вше добрей дзеки за приповедку.
– Оцец Єфрем Андичов бул наймладши од пейцох братох. Перши од нїх умар, а коло мацери остали шестра Меланка (Павловичова) и я – гвари Геча, так ю волаю и блїзши и менєй блїзки.
– Шицки Андичово були муляре, та и мой оцец. Мац ше старала о обисцу и нас шестрох. Давно нєт анї оца, анї мацери, а зохабела нас и моя шестра. Зоз мужом Кольом заєднїца кратко тирвала, а и нєт вельо красного за паметанє зоз заєднїцкого живота – гвари вона.
Но, кед же єст красного, а вше єст, то же народзени два злати дзивочки, Тамара перша, а вец Лора. И як то уж живот зна ушориц, кед Геча почала жиц пензионерски живот у валалє, дзеци одлєтли. Пирхли як птици, звиц гнїздо под другим нєбом, на другим краю жемовей кулї. Тамара зоз мужом Владом Паланчайовим тераз жиє и роби у Австралиї, Лора зоз супругом Дзвоном у Канади.
– Жаль ми лєм, сциха приповеда врацаюци ше до дзецинства, же мац нє сцела анї чуц же бим пошла до даякей уметнїцкей школи, а знала сом мальовац и рисовац аж на то – добре памета, та и тото же ю Петро Ризнич учел мальованю, а и сам припознавал же Геленка ма окремни талант за уметносц.
После законченей основней и штреднєй економскей школи пришли часи кед потреби були вше векши, а можлївосци вше менши. Теди зоз Кольом надумали пойсц до Нємецкей, седемдзешатого року, кед шицким требало добрих роботнїкох, а миґрациї, дочасово, алє насампредз шицкого економски, були каждодньова ствар.
– Зоз Нємецкей одходзиме до Австралиї, до Мелбурну. Тамара мала два и пол, а и Лора була у драже. Паметам путованє, пребарз длуге, пречежке. Мелбурн, центер за миґрантох, ученє язика и глєданє роботи… На шицко щесце нє тирвало длуго, супруг достал роботу у державней друкарнї, а Геча першу роботу достала у фабрики еластичних тканьох. Робело ше, добре зарабяло, алє прах зоз предзи, яку ше хасновало почал чкодзиц, а барз, гвари Геча.
Дзивка Лора зоз фамелию жиє у Канади
ЛЮЦКЕ НЄБО НЄ ЄДНАК ПРИТУЛЮЄ
– Теди у Австралиї було наисце вельо Руснацох и зоз Дюрдьова, и зоз Коцура, та и з Керестура. Шицки нас прияли як своїх и дзечнє помогли хто як могол и знал. Меланка Будинского зоз Дюрдьова єй понукла робиц у шпиталю, дабоме приватним, котри тримали чесни шестри. Геча пристала и то олєгчало живот, кельо лєм могло.
Люцке нєбо нє шицких люби исто, дакому є наисце як мац, алє дакому анї мачоха нє може буц горша. Так, та. А носталґия прераста до болю, боль рошнє и прициска, постава вше векши… А дзивчата рошню, им муши буц…
– О проблемох зоз мужом анї нє жадам бешедовац, враца Геленка паметаня котри, просто, нє сцели буц красни. А жажда за домом и Керестуром росла як коровче. Швидше. Дохторка єдна и тамтейша товаришка, а Русиянка по кореньох, єдного дня ми лєм гварела:
„Тебе Геленко, ту анї лїка, анї живота нєт. Єдине цо пре себе и дзеци можеш зробиц, врациц ше дому”.
– Нє чежко було робиц у шпиталю, язик сом звладала и вецей як ми требало, алє вше ми на живци ишли барз богати и розмазани пациєнти. Лєбо им сок бул нє досц жимни, лєбо бул барз жимни, алє нїґда як треба. Заш лєм, знаходзели ше и ми, дакеди и исте назад достали, а други раз було добре. Боль за домом лєм роснул як и два мали дзивчата, а на мужа ше нє могло анї опрец, анї совитовац, анї потримовку даяку достац. Вон бул свой швет.
ПРИХОД ҐУ СВОЇМ
– Потирвала Австралия коло три и пол рока. Вецей нє було анї дзеки, анї моци. Дому! Дзивчата спаковала и до валалу. Озда сом уж у авиону почала иншак дихац, лєгчейше – щира Геча.
Врацела ше до валалу, до свойого, робела ту и там и на даскельо мешаци и длужей и менєй, а вец достала роботу у Кули, у тедишнїм Комбинату, познєйше АИК „Штредня Бачка”.
Робела шицко, основне було кнїжководительство, рахунки, вирмани, фактури, а провадзела штири основни єдинки. Робела и напредовала, водзела и Синдикат тедишнього подприємства, велького и за нєшкайши поняца.
– Нє раз, нє два раз сом и до тижня роботу ношела дому, та до позних годзинох, алє поробела сом шицко. На першим месце були дзивчата, им требало порихтац цо треба за нєшка, за ютре, а вец ше лапац до роботи. Озда ю живот по теди научел но борбеносц та, як гвари и сама, анї цихо нє знала буц. Знали то ценїц и други, було и похвали, и награди.
– Паметаш, гвари, же дакеди писмо два тижнї лєм до Америки путовало, до Австралиї и два раз тельо. Комуникация нїяка, алє ишло як ишло. Щесце же тото пременєте – з ошмихом приповеда Геленка, и додава. – Нєшка шеднєш кеди сцеш за компютер, лєм прерахуєш годзини зоз Австралию лєбо Канаду и набешедуєш ше, сита, и зоз дзецми и зоз унучатми. А, слава Богу, ма их и за радосц и за потїху, од дзивки Тамари и єй Владу перши Мирко, други Дарко и треци Давид. Перши двоме уж хлопини. Наймладши, Давид, и танцош и балетан, цеши ше баба Геча. Помали будую свойо власни сни.
Наймладша унучка, єдина дзивочка од унукох, Елеонора, Нора, Лорова и Дзвонова. Ошмих на твари широки як нєбо.
– Опатри лєм винчовану котру ми Нора послала за Нови рок. А винчованка би була мила и тому котрому є нє послата, щира, дзецинска, преполна любови, а вироятно и жажди за стретнуцом зоз бабу Гечу. Нє исте то бабу на Скайпу видзиц и тримац ю за руку.
О дзивкох, власних, дакеди Пащанових тераз Паланчойовей и Маґочовей, котри уж и сами давно у швеце, баба менєй приповеда. На остатку, нацо приповедац о задовольству кед є и саме по себе красне.
– Тамара роби у аґенциї за нєрухомосци, идзе єй добре и задовольна є, та мушим и я буц. Лора, Лорин Пащан Маґоч, тиж и тераз цала у науки як кед ище док була мала годзинами приповедала зоз квецом. Насправди. Доктор є микробиолоґиї, робела у Австралиї на шветово познатим Гарварду у Америки, а тераз у Киченеру при Торонту у Канади.
И їх фамелия зробела тельо кельо сцела и жадала, подцагує баба, алє уча ше и далєй, з дня на дзень шицки.
– То двацец перши вик и нє мож стац у месту, напредок ше муши исц, а зоз и швидким, и з длугоким крочайом – гвари на концу наша собешеднїца.
Дзивка Тамара з мужом и синами жиє и роби у Австралиї