Двацец пейц роки глєда сина

автор маф
1.4k Опатрене

У Олеяровей фамелиї зоз Руского Керестура, 6. децембра наполнєли ше смутни и пречежки 25 роки як нєстал їх син, оцец и супруг, Ромко Олеяр. Под час воєних зраженьох у Горватскей бул резервни капитен ЮНА и, як и велї други теди, мобилизовани є. Одпочатку децембра 1991. року, траци му ше кажди шлїд.

Ромко мобилизовани зоз свойого роботного места у червинскей цукровнї дзе бул заняти як економиста, до новосадского корпусу 10. новембра 1991. року. Пошвидко є отамаль преруцени до Горватскей, нєдалєко од Осєку, а 5. децембра 1991. року є зарабровани з боку горватских силох безпечносци. Од того часу за його наймилших, супругу Ирину и малолїтни дзеци, теди дзевецрочного Владимира и седемрочну Наташу, а поготов за родичох Янка и Ирину, почина права голгофта нєвистатого глєданя їх єдинца Ромка, хтора анї о 25 роки нє ма свой епилоґ.

ОЛЕЯРОВО САМИ ВИШЛЇДЗОВАЛИ

Ромкова 82-рочна мац Ирина, пензионована учителька, уж барз вистата, алє ище вше ше наздава же ше єй, покля жиє,  витвори єдине жаданє – же би посмертни остатки свойого сина достоїнствено поховала коло його оца. Учитель Янко, єй супруг, накадзи дознал же Ромко нєстал, три роки глєдал сина. Кед дознал страшну правду же Ромко сурово забити, нє мал сили повесц супруги, поклєкнул од терхи, и умар у януару 1994. року.

Олеярово  сами  глєдали свойого сина прейґ шицких можлївих вязох, познанствох и приятельствох, на обидвох „бокох”, русийскей и українскей амбасади, при найвисших власцох и у Сербиї и Горватскей. Перше го обчековали прейґ урядовей черанки зараброваних з обидвох бокох, алє кед Ромка нє нашли, Олеярово з допущеньом сербских воєних власцох, и под час войни, сами, вецей раз путовали до Осєку. Там у полициї и штабу главнокомандуюцого Бранимира Ґлаваша, помали доходзели до информацийох о його судьби. Дошли и до полицая Ивана Микулича, хтори им познєйше сам припознал же Ромка у осєцкей полициї випитовал и бил, и як гварел, и вироятно  би го забил кед би го нє одняли тоти цо го зарабровали и приведли. Родичом було поведзене же Ромко, заш лєм, живи, и як зарабровани роби дзешка на воєним маєтку коло Винковцох, а познєйше є, нїби, преруцени дзешка до Истри. То Олеяровим отримовало надїю, та сина глєдали по шицких горватских гарештох, касарньох и шпитальох. Як контра услугу Микуличови, котрому нєстал власни брат у Сербиї, и ту пообиходзели шицки можлїви гарешти и лаґри. Алє нє нашли анї єдного,  анї другого. Обидвоме були забити.

Од Микулича Ромков оцец познєйше дознал и тото же му сина после випитованя и сурового мученя цали дзень и ноц, виведли и без судзеня заштрелєли у дворе осєцкей полициї. А зоз писма Микуличовей супруги хтора писала мацери Ирини, наша собешеднїца дознала страшну правду же єй син забити.

ГОРВАТСКИ СУД ВИГЛЄДОВАЛ РОМКОВУ СУДЬБУ

15 Olear Romko 48-11Учителька нє одуставала, нє раз одходзела до Осєку глєдаюци далєй, голєм посмертни остатки свойого єдинца. На основи шицких глєданьох Олеярових и вимаганя сербскей Комисиї за нєстати особи, у Горватскей почало судзенє пре 53 забити и нєстати особи у Осєку. Заґребски новини 15. авґуста 2005. року обявели и список забитих, дзе под числом 33 було записане и мено Ромка Олеяра. Пре тото, 2006. року учительку дома нащивели новинаре зоз горватских новинох „Ферал Трибюне”, хтори обсяжно писали о єй траґедиї зоз сином. Од нїх достала и урядово записнїки зоз Суду и тужительства за воєни злодїйства. У записнїкох учителька Ирина нашла и мена людзох хтори Ромка зарабровали. Поглєдала их у їх домох и од нїх дознала поєдинєчносци о хторих зме на початку писали. Кед потим упарто глєдала у осєцкей полициї информациї дзе єй син закопани, дожила и таке.

– Винервовани пре мою упартосц, отворели ми єден орман и указали ми пол метера документациї о Ромковим случаю и наших глєданьох цо доставали прейґ обидвох державних комисийох, обвависцуюцих и контраобвисцуюцих службох. А, я Ромка наисце упарто глєдала и обрацала ше ґу велїм, од предсидателя Тудьмана по кардинала Кухарича. Писала сом и папови и Карли дел Понте, Медзинародней комисиї за нєстати особи… Но, на концу ми у осєцкей полициї гварели же Ромко закопани у заєднїцким гробе на Централним теметове дзе ме нє сцели пущиц. Гварели ми и тото же най глєдам кнїжку похованих у децембру 1991. року, алє наглашели же можлїве и тото же у кнїжки тот бок дзе Ромко евидентовани видарти, понеже вон бул официр. И так, ознова нїч – огорчена учителька Ирина.

Роки преходзели и Олеяровим анї по нєшка держава Горватска нє дала урядови документ о шмерци єй сина. Ромкова мац з другима родичами нєвистато участвує на сходох медзидержавних комисийох за нєстати особи, писала молби и нашим предсидательом од Тадича по Николича, алє резултати нєт.

– Думам же за ексхумацию и идентификацию жертвох, та и мойого Ромка, нєт добрей дзеки, видзи ше ми же баржей з горватского боку. Вони нє сцу припознац свойо злодїйства, а як дознавам од нашей Комисиї, їх Комисия тераз нє сце з нашу анї комуниковац – розчарована учителька.

– Я ше лєм єдно наздавам, же дожиєм сина поховац на нашим керестурским теметове. А вец, цо Бог да. Лєм так, на мире, и я пойдзем.

И ҐЛАВАШ ШВЕДОЧЕЛ

– Мам и записнїки зоз судзеня и Ґлавашового шведоченя дзе спомина и Ромка. Кед ше му опитали за ньго, вон ше перше одтайовал, алє вец и сам гварел же сцел ище цошка повесц, алє му судия нє допущел. Ґлаваш коментаровал же „єдного дня поведза же сом нє сцел шведочиц о Ромкови, а зна ше хто го забил… – приповеда Олеярова.

ТАРҐОВАНЄ З ЛЮДСКИМ ЦЕРПЕНЬОМ

Пред тим як дознали правду о Ромковим забойству, родичи Олеярово дожили и страшни пробованя тарґовини зоз судьбу їх сина. Спреводзкоше и бездушни воєни профитере, хтори були добре упутени до їх траґедиї, пробовали заробиц так же им Ромка сцели „виратовац”. Перши за тото вицагли 8 000 тедишнї нємецки марки, а други сцели вжац ище 30 000 за його ошлєбодзенє. Но, Олеярово уж раз спреведзени, були осторожни и нє нашедли вецей на таки пробованя.

30.11.2016.-Uciteljka Olejarova Irina, 004

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ