Олеся Рамач зоз Руского Керестура студентка на новосадскей Академиї уметносцох, на Департману музичней уметносци, напрям – виолина, у класи професора мр Михала Будинския. Грає у даскелїх оркестрох, отримала вельо концерти, участвовала на рижних змаганьох, а у априлу того року освоєла другу награду на седмим Медзинародним змаганю на смикових инструментох у Нишу.
Интересованє за музику указала ище як дзецко. До Школи за основне музичне образованє Кула, ґу наставнїци Лїляни Барна Никитович, почала ходзиц кед мала лєм 5 роки. Уж теди знала же виолина будзе часц єй каждодньового живота.
– Моя старша шестра Оксана почала учиц грац на виолини, та родичи уписали и мнє до музичней школи, гоч сом була барз мала. То ми лєм помогло. Родичи ше цалком
жертвовали за нас, два раз до тижня нас вожели до Кули на годзини, мали вельо сцерпеня и розуменя, окреме на самим початку кед було вельо шкрипаня, фалшираня, та верим же нє мали мира од нас. Алє вше нас потримовали. Наставнїца була барз коректна, одмалючка сом ше упатрала на ню и дзекуюци єй сом научела нє лєм грац, алє и любиц виолину. Велї ми нє веря, алє я наисце ище у вчасним дзецинстве одлучела же то будзе моя животна професия. Анї у єднєй хвильки у живоце сом ше нє предумала – гвари Олеся.
У нїзшей музичней школи була школяр ґенерациї, а по законченю порядней основней, уписала ше до штреднєй Музичней школи „Исидор Баїч” у Новим Садзе дзе була у класи професорки Арабели Зорян.
– У тей школи велька конкуренция, школяре барз талантовани, вельо ше роби. „Исидор Баїч” наймоцнєйша музична школа у держави, и по наградох, и по квалитету професорох. Нє було лєгко, бо то були барз динамични штири роки, алє сом нє побановала, бо сом достала широке знанє и то була барз добра одскочна деска за упис на Академию – толкує Рамачова.
УПАРТОСЦ И ВИТИРВАЛОСЦ ШЕ ВШЕ ВИПЛАЦА
Олеся ше школского 2014/15. року уписала на Академию уметносцох у Новим Садзе, на Департман музичней уметносци, напрям – виолина, до класи професора мр Михала Будинския, а на єшень ше упише на други рок студийох.
– Нїч друге нє приходзело до огляду, лєм Академия. Паметам чеканє резултатох зоз примацого испита. Шедзела сом у якейшик пицериї и кажди 5 минути сом провадзела податки на сайту. То бул найвекши нємир и найвекша трема у моїм живоце. Кед вишли резултати, буквално сом ше розплакала од щесца, нїч ми нє було важне, анї дзе сом, анї з ким. Задовольна сом зоз студиями. Професор Будински ми наисце помага. Максимално ше пошвецує студентом и упарти є. Од октобра потераз сом барз напредовала дзекуюци праве йому. Окреме ми мило же ми то перши ментор з хторим можем бешедовац на своїм мацеринским язику – додава вона. Од дзецинства нєпреривно участвує на рижних змаганьох, достала вельо награди и припознаня.
– У основней школи сом каждого року участвовала на Медзинародним змаганю на смикових инструментох у Сримскей Митровици. На тих змаганьом сом була и перша, и друга и треца… Змагала сом ше и на Републичним змаганю на смикових инструментох у Беоґрадзе, як и на Фестивалу музичних балетских школох. Тот Фестивал ше отримує каждого року у другим месце, та сом була у Убу, Вршцу, Чуприї, и отамаль, тиж, мам припознаня и награди. Часто напарто провадзиц таки темпо и фурт вежбац и усовершовац ше, алє ше вше виплаци – визначує Олеся. У априлу того року ше отримало седме Медзинародне змаганє на смикових инструментох у Нишу, дзе освоєла другу награду.
– Нє мала сом трему, бо трема на таких змаганьох може лєм почкодзиц. Нажаль, моя корепетиторка хтора ме требала провадзиц на клавиру нє могла присц. У остатнєй хвильки сом дознала же ме друга професорка будзе провадзиц, нє мали зме вельо часу увежбац ше. Заш лєм ше ми поспишело вивесц композицию. Могло буц вельо лєпше, алє сом задовольна зоз другу награду, и то вельки успих – припознава Рамачова.
МУЗИКА ЗАЄДНЇЦКИ ЯЗИК
Олеся грає у Симфонийним оркестру Академиї, потим у камерним составе, дзе сотрудзує зоз єдну гарфистку и виолончелистом, ма и свой смикови квартет, а грає и на електричней виолини у „Лила бенду”. Одмалючка грає у Народним оркестру Дома култури у Руским Керестуре, як и у Националним оркестру Руснацох. Грає и у КУД-у „Железничар”, у фолклорним ансамблу „Вила”.
– Нє чежко ми грац зоз вецей оркестрами. И кед нє бешедуєме на истим язику, розумиме ше, прето же музика наш заєднїцки язик. Ноти опрез нас и шицки знаме цо треба робиц. Любим грац и соло, и у оркестру. Напевно же постої розлика и у файтох музики. Руска музика дакус нїжнєйша, маме вельо валцери, лирска є, док ше сербску муши грац наглєйше, твардейше, а класику ше, заш, грає на окремни способ. Найволїм грац Бетовеново и Моцартово композициї, як и композициї Чайковского – гвари вона и предлужує:
– Зоз медзинародним оркестром „Триорка”, 2012. року сом мала нагоду путовац до Нємецкей, а 2013. року до Лондону. Оркестер „Триорка” то музични проєкт порушани у Норичу, у Анґлиї. Циль проєкта позберац младих музичарох зоз Анґлиї, Нємецкей и Сербиї, а я до ньго була уключена вєдно зоз ище дас петнац музичарами оталь. Препоручели нас и до того оркестра поволали нашо професоре зоз штреднєй школи. То було єдно богате искуство и нагода нащивиц Лондон, Норич и Кембридж, хтори ме окреме одушевел. Прекрасни город, а барз интересантне же ше у нїм знїмало велї сцени зоз филма „Хари Потер”, та сом и препознала дзепоєдни места. Окрем концертох у Анґлиї, мали зме концерти у Нємецкей и Сербиї. Таки искуства бим нїґда нє дожила кед би нє було музики – закончує Олеся Рамач.
Зоз вельку упартосцу и витирвалосцу Олесї ше поспишело витвориц дотерашнї сон – уписац ше на Академию уметносцох. Вона гвари же нєт одпочивку – планує ше пририхтовац за шлїдуюци и ище озбильнєйши змаганя. Шицко тото то лєм початок. Будзе требац ище вельо вежбац, учиц и робиц.
