Kоцурци, Иваново, Мария и Янко уж полни 60 роки у малженстве. За тоти шейдзешат роки прейґ хрибта предрилєли вельо того, шицко цо живот ношел, як гваря, и красне и смутне. Тераз их найвекша радосц дзеци, унучата и праунучата.
Повинчали ше давно, теди кед ше иншак патрело на дзепоєдни вредносци у дружтве, и кед снованє фамелийного гнїздочка було на першим месце младим леґиньом и дзивком.
– Мал сом 19, а Марча 17 роки кед зме ше побрали. Таки були часи же леґинє накадзи ше поженєли якошик ишли до войска. Алє, теди нє було телефони як тераз, посилало ше писма и раз у трох мешацох зме ше видзели, кед я пришол дому, або кед вона мнє пришла опатриц. Так Марча чекала, а тиж и я, же би два роки цо скорей прешли – памета Янко.
Мария гвари же тоти шейсц децениї наисце швидко прелєтли и же, гоч було и чежки хвильки, паметаю ше лєм тоти красни.
– Здогадуєм ше же сом Янка упознала кед сом мала 15 роки. Була сом добра пайташка з його шестру, та сом часто приходзела до нїх, а вец, кед зме ше почали дзивчиц и ходзиц на танци, Янко ше почал круциц коло мнє, та зме пошвидко постали леґинь и дзивка – памета Мария.
Млади дзивки теди анї нє роздумовали о самостойним живоце, лєм зоз супругом и дзецми, живот у заєднїци ше подрозумйовало.
– Патрим нєшка, млади цалком иншак жию, раз два ше розиду, а теди ше о тим анї нє роздумовало. Нєвеста помагала швекри, учела ше, мала обовязки коло обисца, а понеже зме мали крави, научела сом шицко цо требало коло млєка, и од нїчого ше нє унїмала – памета Мария.
ОШМИХ ШИЦКО ПРИКРИЛ
Андя децениями правела швапски сир, и тот тварди и гевтот кляґани, и кажди дзень мерковала же би ше нє сквашнєл, а шметанка нє згоркла. Нє лєгка то робота була, бо вельо раз требало ґу сиру ставац як ґу малому дзецку, опатриц же чи шицко так як треба, и праве прето була позната по добрих продуктох. Роками мала стални муштериї на вербаским пияцу, и вше шицко попредала. Тот хто раз од нєй купел, вше приходзел, а була препознатлїва и по окремним ошмиху. Ґу каждому ше крашнє озвала. Нїґда нє випатрала вистато, як кед би шицки кабли полни зоз сиром хтори требало наполнїц и шицко з нїх повикладац, и кед вонка минус, алє и кед з чола капкало, з єдним словом – нє було нїч. У шицким тим єй помагал єй Янко.
– Ми ше якошик складали през шицки тоти роки, помагали зме єдно другому, а як и вшадзи, и ми мали и бриґи, алє нам ше вше якош удало у мире их ришиц – закончує Мария Иван.
Пред двацец роками Марию шлоґирало и од теди ше чежко руша, чежше и ходзи, алє ше заш лєм нє да.
– Теди наисце було, най так повем, досц чежко. Думала сом же ми ше конєц блїжи, паноцец ме пришол висповедац, алє заш лєм ше обрацело и я кельо-тельо виздравела. Було и после кризни ситуациї кед слово о здравю, алє пребродзуєме их, затераз успишно – през ошмих бешедує Мария.
ГОЛЄМ ЄДНО УНУЧЕ МОГЛО ОСТАЦ У КОЦУРЕ
Иваново маю двойо дзеци, Лидию и Юлияна котри остали жиц и робиц у Коцуре, алє унучата ше розошали по швеце.
– Маме троїх унукох, єдну унуку, двойо праунучата, а єдно праунуче ше ма народзиц у януару. Жаль ми же голєм даєдно од унучатох нє остало у Коцуре, алє вони гваря же им там дзе су, лєпше. Тоти цо у иножемстве обиходза нас раз до рока, а кед их випровадзам вше ми ше плаче. Карло и Иван у Норвежскей, Тони у Нємецкей, а Даниєла у Новим Садзе. Ми уж стари за нови технолоґиї, та ше видзиме кед приду до Коцура – гвари наша собешеднїца.
НЄТ РЕЦЕПТ, АБО ИДЗЕ, АБО НЄ
Младим Иваново совитую же малженство може обстац лєм кед ше двойо складаю и найду заєднїцки язик. Дакеди, гваря, дацо треба прецихнуц, дакеди бриґи обрациц на франту, а тото анї андї, а окреме бачикови Янкови, ишло одрук. Бул, и ище вше є познати по франтох, перше на свой, рахунок, озда праве прето ше ґу ньому любя озвец и млади, вон вше ма порихтане…
Иваново цали свой живот препровадзели у Коцуре. Нєшка уж нє можу робиц, та кед красна хвиля, найволя одпочивац на лавочки опрез хижи. Вше наидзе дахто познати з ким поприповедаю, учую цо єст нове у валалє, пофрантую, випатраю своїх…
ТАК ШЕ УПОЗНАЛИ
„Здогадуєм ше же сом Янка упознала кед сом мала 15 роки. Була сом добра пайташка з його шестру, та сом часто приходзела до нїх, а вец, кед зме ше почали дзивчиц и ходзиц на танци, Янко ше почал круциц коло мнє” – памета Мария.
ПРИ ҐОБЛЕНОХ ОДПОЧИВАЛА
Мария Иванова од часу кед ше одала вишила коло 100 ґоблени. То єй бул гоби у шлєбодним чаше, през жиму, кед нє було тельо роботи на полю и кед ше одпочивала од роботи з млєком и од пияцу.
– Вишиванє ме опущовало, а теди кажда млада дзивка и нєвеста мушела знац даяку ручну роботу. Нажаль, тераз уж слабше видзим, та уж роками нє вишивам, алє мило ми кед видзим свойо ґоблени и плоди длугорочней роботи хтори настали з гобия – гвари Мария.
АНЕҐДОТА ДЛУГА ШЕЙСЦ ДЕЦЕНИЇ
– Пред свадзбу, дзень-два кед сом пошол до Марчи, уж ше навелько свадзба рихтала, пришла ґу мнє єй сушеда Роса, та ме поцагла на бок и пошептала же лєм най ше оженїм зоз Марчу, та будзем млади ґдовец, бо вона ма зроснути два пальци на ноги. Часто франтуєме же я уж 60 роки чекам же бим бул млади ґдовец, гоч сом до врачкох нїґда нє верел – гвари Янко.