Дюрдьов и його Руснаци – єдна богата история

автор Любица Отич
515 Опатрене

На месце дзе ше нєшка находзи валал Дюрдьов, исновало ище у штреднїм вику населєнє. Його назви ше меняли, алє етимолоґийно були барз подобни нєшкайшому; Almas-Szent György, Gyứrken, Ђурђевац. Предходне населєнє знїщене и аж по 1800. рок тот простор бул пустара. У цеку 18. вику, австрийски двор запровадзовал планску колонизацию пустого простору нєшкайшей Войводини. Так одлучене же и у рамикох Шайкашского батальону, попри иснуюцих, формую два нови населєня: Дюрдьов и Надаль. Вєшенї 1799. року австрийски власци дошлєбодзели 203 сербским фамелийом з Темерину же би ше приселєли на простор нєшкайшого Дюрдьова, як гранїчаре (шайкаше). Новим жительом додзелєна жем хтору буду обрабяц, як и материял за хижи, безплатне нашенє и ошлєбодзенє од порцийох на три роки. Такой по снованю, Дюрдьов одредзени за шедзиско компанийней власци.

У перших деценийох 19. вику, найвекшу часц жительства у валалє творели Серби, а з часом ше присельовали и припаднїки других народох: Мадяре, Нємци, Румунє, Руснаци и други етнїчни заєднїци. После Другей шветовей войни, з колонизацию сербского жительства з Босни и Герцеґовини, число жительох у Дюрдьове ше звекшує. Зоз тим значно пременєта национална структура валалу, а ище векши пременки настали дзеведзешатих рокох як пошлїдок войнох на просторох дакедишнєй держави. Национална, вирска и културолоґийна рижнородносц препознатлїва у шицких сферох живота того валалу. Же бизме ю лєпше розумели, мушиме ю лєпше упознац.

За насельованє териториї Шайкашского батальона, Руснаци були заинтересовани ище штредком осемдзешатих рокох 18. вику, док Дюрдьов як населєнє ище анї нє бул формовани. Нє точно познате кеди ше дзепоєдни медзи нїма приселєли на тоту територию, алє у парохиялним попису вирних новосадскей грекокатолїцкей парохиї з 1810. року ше наводзи податок же до Шайкашскей населєни 86 Руснаци, а же з того 13 було у Дюрдьове. У слїдуюцим попису (1825) у Шайкашскей було вкупно 213 Руснацох и то 25 у Дюрдьове. Гавриїл Костельник у Хронїки грекокатолїцкей парохиї у Керестуре наводзи же ше Руснаци, хтори перши пришли до Дюрдьова, посербели, а гевти цо тото нє поробели сцекли под час Револуциї 1848/49. Мирко Боїч, грекокатолїцки парох у Дюрдьове у периодзе медзи двома шветовима войнами, наводзи слїдующи мена перших Руснацох у Дюрдьове: Микола Сеґеди, Чапко, Бабянски, Паланчаї, Дїтко, Преґун, Михал Маґоч и Ферко Молнар.

О Руснацох у Шайкашскей до револуциї 1848. року попри статистичних податкох, барз ше мало зна. Дакус вецей податки о Руснацох ше находзи у документох  зоз седемдзешатих рокох 19. вику. По попису зоз 1880. року, у Дюрдьове жию 326 Руснаци, а 1894. зазначени 930 Руснаци у тим бачванским населєню. З часом ше їх число звекшовало та их так 1910. року було вкупно 1476, 1921. – 1675, 1931. – 2129, 1948 – 2311, 1953 – 2298, 1961. – 2213, 1971. – 1908, 1981. – 1700, 2002. – 1197, а нєшка их єст коло 900.

Руснаци свою еґзистенцию базовали скоро виключно на польопривредней продукциї, гоч ше константно зочовали з нєдостатком обрабяцей жеми. Аґрарна реформа котра запровадзена штредком 19. вику питанє власнїцтва над жему ришела лєм за єдну часц парастох, покля векша часц жила у худоби. Таки стан потирвал през цали 19. вик. Пре илустрацию, под час снованя Кральовини СГС, на єдного Руснака ишол гольт и пол жеми. Таки маєток бул достаточни лєм за основну еґзистенцию, та велї поставали наднїчаре.

У Дюрдьове ше у велькей мири пестовало конопу. Исновала кудзелярня як и Кудзелярска  задруґа хтора основана 29. септембра 1940. року на инициятиву Михайла Балинта младшого. Основни циль формованя тей Задруґи бул же би з фаховима упутствами прейґ Дїловного союзу кудзелярских задруґох давала членом напрямки за цо рационалнєйше пестованє конопи, же би им обезпечовала нашенє, штучни гной и други потреби, як и же би робела на вибудови фабрики за преробок кудзелї. Цо ше дотика пестованя польопривредних културох, до вельких пременкох пришло после 1945, окреме шейдзешатих рокох 20. вику кед дюрдьовски польопривреднїки почали продукцию заградкарских културох, насампредз гращку и ґереґох, а потим и паприґи.

Гоч примарна дїялносц Руснацох у Дюрдьове була польопривреда, було и гевтих цо ше занїмали з рижнима файтами ремеслох. З архивних списох дознаваме же у медзивойновим периодзе у валалє були заступени шлїдуюци ремесла: байбере, кушнїре, ковалє, ципеларе, тишлїре, тарґовци, месаре, бочкораше, скравци, муляре, шлосере, коминяре и други. Як ше число тих ремеселнїкох меняло, шведочи попис шеґертох и майстрох у периодзе 1927–1931. Вкупне число шеґертох у тим периодзе було 68, а медзи нїма були 18 Руснаци. После 1945. число ремеселнїцких мигельох ше зменшовало, алє по шейдзешати роки заш лєм робели 82 ремеселнїки, од хторих 36 були рускей етнїчней припадносци.

Присельованє Руснацох осемдзешатих рокох 19. вику створело потребу за школу по руски та прето 1880. року у валалє основана Руска школа, змесцена у будинку нєшкайших улїчкох Краля Петра Першого и Рускей. Перше то була скромна набивана хижа з учальню хтора настала з валяньом преградного мура медзи двома хижами, а у заднєй хижи бул квартель за учителя. Спочатку, наставу окончовали поєдини грамотни парасти, а найчастейше то були дзияци. Перши таки „учитель” бул Дюра Кираль, а после нього Янко Ґубаш. Пре подли квалитет настави, Руснаци у Дюрдьове порушали 1883. року инициятиву за снованьом державней школи цо и витворене 1884. кед основана Руска державна школа. Настава у нєй отримована на державним, мадярским язику, а перши учитель бул Антоний Терек. Число руских дзецох нєпреривно росло, та проблем змесценя школи и далєй бул присутни. Вибудов нового руского школского будинку почал 1914, була претаргнута под час Першей шветовей войни, а вец знова предлужена по ошлєбодзеню и будинок шветочно отворени 1923. року. Руска державна школа приключена Державней сербскей основней каждодньовей школи кед достава назву Державна основна школа у Дюрдьове и од теди розвой школства у Дюрдьове провадзиме през роботу єдней школи. Цикави податок же 1939. року у сербским оддзелєню було вкупно 278 школяре, а у руским – 261 школяр. През свою историю школа у Дюрдьове пременєла даскельо назви, а нєшка ма назву Основна школа „Йован Йованович  Змай”.

По Першу шветову войну, културни и дружтвени живот Руснацох бул скромни и углавним ше одвивал у рамикох грекокатолїцкей церкви и школи. Медзитим, були присутни и други традицийни форми забави и друженя, часто вязани за християнски швета и фамелийни преслави.

Можебуц найприсутнєйша форма забави при дюрдьовских Руснацох були  пратки  орґанизовани у жимских мешацох, док у лєтнїх мешацох огранизовани роґлї, кед ше младеж зберала на драже пред дачиїм обисцом и забавяла ше до позних годзинох. У дзепоєдних валалских карчмох (Чордашова, Копчанского, Планчакова) орґанизовани танци и бали, теди окреме популарна форма дружтвеного живота у цалей Монархиї, ище од першей половки 19. вику. Иснує податок же перши руски бал у Дюрдьове орґанизовани 1923. року у Чордашовей карчми. Була то свойофайтова атракция у влалалє, хтора заинтриґовала окреме младеж, алє и других жительох. Други традицийни форми забави вязани за церковни швета, а на окремни способ було означоване швето Рождества Пресвятей Богородици, хторому пошвецена грекокатолїцка церква у Дюрдьове.

У Дюрдьове од розвояченя Батальона по Першу шветову войну исновала єдна читальня – ткв. „Руска читальня”, основана 1900. року. Тоту читальню основал грекокатолїцки священїк Андрий Лабош, вєдно з учительом Александром Котом, хтори у нєй отримовали велї преподаваня у цилю народного просвищованя. Зазначене же Руснаци дзечнє одходзели до Читальнї и були дисциплиновани „як дзеци у школи”. Дюра Биндас 1912. року основал Ґаздовске дружтво, а од 1913. року у Дюрдьове иснує Општинске привредне дружтво хторе припадало виключно Руснацом. После Першей шветовей войни основана Читальня на инициятиву священїка Мирка Боїча и була змесцена у карчми Дюри Хромиша – Бобаля и робела каждого штвартку.

Културно-просвитни живот Руснацох у Дюрдьове достанє свойо орґанизовани форми аж по снованю Руского народного просвитного дружтва 1919. року. Инициятива за його снованє рушела праве з Дюрдьова. Священїк Дюра Биндас у своїм писме од 13. децембра 1918. року упуцел вкупней рускей интелиґенциї поволанку за снованє єдней єдинственей рускей националней орґанизациї! У Дюрдьове уж 2. марца 1919. отримана схадзка у дворе тедишнєй рускей школи кед формовани Народни руски месни просвитини одбор, чий предсидатель бул о. Дюра Биндас. Попри РНПД-а, часц рускей интелиґенциї основала орґанизацию Културно-просвитни союз югославянских Русинох (КПСЮР), хтора од 1934. року мала свою секцию и у Дюрдьове. Єй предсидатель бул Янко Хромиш – Бачи Горки.

У медзивойновим периодзе, були и други форми  дружтвеного живота у Дюрдьове. Такой по Першей шветовей войни до валалу пришол Иван Владимирович Розанов, русийски емиґрант. Вон 1921. року основал хор хтори насампредз виводзел духовну музику и робел по 1936. рок. Мено його хороводителя ноши и нєшкайши хор грекокатолїцкей парохиї – Розанов. Початки театралного аматеризма при дюрдьовских Руснацох вяжу ше за 1923. рок кед виведзена перша дилетантска театрална представа – Ґу Христови (автор: Гавриїл Костельник), а пририхтали ю учительки Феброна Еперт и Верунка Рац, як и представа На синокосу (автор: Петро Ризнич Дядя).

Руснаци у Дюрдьове достали свой простор за богослуженя уж 1880. року, кед им Дюра Виславски уступел предню хижу у своїм обисцу. Ту направена и дзвонїца, а дзвон подаровали Руснаци з Керестура. Истого року од предатих столкох купена хижа од коваля Джавера дзе пренєшена потедишня церква. Грекокатолїки спочатку у орґанизацийним смислу подпадали под новосадску парохию.

Концом 1892. року основана парохия у Дюрдьове, а уж початком 1893. року достала и свойого стаємного священїка, Андрия Лабоша младшого. Приоритет у планох першого грекокатолїцкого пароха у Дюрдьове була активносц вязана за вибудов церкви. Його жаданя ше почали витворйовац аж 1900. року. Средства за будованє обезпечени так же Министерство угорскей влади дало 8.000 коруни, а остаток средствох зберани од жительства. Часц средствох пожичена з епархийного фонду и Месней акцийней каси. Жительство тиж помогло коло вибудови церкви так же давало помоц у транспорту будовательного материялу, кармело виводзачох роботох итд. За релативно кратки час, од 13. мая 1900. року кед поставени фундаменти, та по швето св. Архангела Михаїла (21. новембра), церква уж була пошвецена як церква Рождества Пресвятей Богородици. Од 1906. року на месце грекокатолїцкого пароха ше находзел священїк Максимилиян Хранилович хтори ту остал по 1912. рок, кед за нового пароха 1912. року поставени Дюра Биндас. Його дїялносц на полю вирского и народного просвищованя була всестрана. Закладал ше за вибудов новей школи, а за старших жительох основал читальню хторей дал мено „Ґаздовске дружтво”. По законченю Першей шветовей войни, Биндас предлужел свою активносц за ище векшим ентузиязмом и еланом. На його инициятиву соноване Руске народне просвитне дружтво хторе, заш на його инициятиву, почало видавац Руски календари од 1921. року. После Дюри Биндаса до грекокатолїцкей парохиї у Дюрдьове пришол священїк Мирко Боїч. Його дїялносц на подзвигованю вирского и културно-просвитного живота при Руснацох у Дюрдьове була рижнородна и плодна. Попри стараня о отримованю самей парохиї, вон основал Читальню младих Русинох, Кредитну касу, а з його заслугу на руским теметове 1927. року вибудована каплїчка. Тот священїк напущел дюрдьовску парохию 1936. року, а на його место пришол Михал Бесерминї и остал ту длуго после Другей шветовей войни. На його место пришол Владимир Пап Дюрань, а окремну значносц у историї рускей парохиї вшелїяк припада о. Йоакимови Холошняйови, хтори у нєй службовал од 1971. по свою шмерц. Таку традицию нєшка предлужел и його син – о. Михаил Холошняй.

Нєшка зме шведкове деґрадациї и замераня валалу, як и нєставаня шицких вредносцох хтори у нїм творени виками. То насампредз рухоми и нєрухоми културни добра и то як материялни и як нєматериялни, хтори творя єден з фундаментох идентитету каждого валалу. У таких обставинох, з пиху можеме повесц же Руснаци у Дюрдьове укладаю вельки усиловносци же би зачували нє лєм свой национални идентитет, алє и идентитет валала у хторим жию. Чуваню духовней култури у велькей мири вшелїяк доприноши грекокатолїцка парохия, потим КУД „Тарас Шевченко” и школа. Же би ше зопарло нєставанє єдней часци руского културного скарбу, велька заслуга припада о. Михаилови Холошняйови хтори з вельким ентузиязмом позберал вельке количество историйного и етнолоґийного материялу, множество драгоциних рукописних и друкованих кнїжкох и тоз тим створел єдну красну музейну збирку – Руску одлогу.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ