Моя драга – вельке богатство (II)

автор Ол. Живкович
348 Опатрене

Пред Вельку ноцу шестра Служебнїца Михаїла Воротняк одкрила часточку свойого живота и поволаня за котрим пошла на свойо млади роки. Служела вшадзи дзе требало, а кед беоґрадски надвладика Хочевар писал молбу и волал шестри служиц до Беоґраду, шестра Михаїла прилапела нову обовяку.

Гоч Римокатолїцке надвладичство нє у нашим обряду, глєдали три шестри Служебнїци. Вєдно зоз ш. Михаїлу, котра була одвичательна за заєднїцу, до надвладичества 2008. року пошли ище два нашо шестри.

– Шицко було нове. Владика орґанизовал порядни стретнуца духовней обнови, на котрих участвовали и до 25 особи. Шестри ше мали остарац же би шицко було чисте, старали ше о полудзенку и послуженю, и на концу шицко поодкладац и попораїц. Службованє у Беоґрадским надвладичесту при надвладикови Хочеварови за шестру окремне дожице. Владика бул европски чловек, окремного духа и енерґиї.

Вец знова – обраценє

Шестри ище остали Беоґрадзе, а ш. Михаїла була вибрана за заменїцу главней провинциялней шестри ш. Вероники Ґралюк, теди знова пришла до Керестура, алє є у фебруару 2012. року премесцена до Коцура. Коцур за ню бул цалком нєпознати. Там бул перши манастир шестрох Служебнїцох НДМ, а сама о тим мало знала. У коцурскей заєднїци була наймладша и одвичательна заєднїци.

– Мнє шерцо по нєшка остало у Коцуре. Седем роки сом була там, людзе ме барз полюбели, алє и я их. Священїк о. Яков Новак, барз потримовал мойо служенє и приповедал же ше треба порихтац за 100-рочнїцу приходу шестрох до Коцура и снованє манастира, котре мало буц о три роки. Ми нє були свидоми цо то значи, а вон нам помогнул шицко освидомиц. Почала сом виглєдовац архив, читац. Нашла сом кнїжку оца Кирила Салецкого котри вечарами зазберовал вирних и читал им кнїжки. З оглядом на тото же зме у дворе мали обєкт котри нє бул вихасновани, порадзела сом ше, та кнїжки зоз манастирскей библиотеки преруцени до ушореного простору. Так зме у дворе манастира отворели Духовну библиотеку отца Кирила Салецкого у ювилейним 2014. року и того року уж, ниа, 10 роки як то зажило. Коцур ма читальню як окремну установу, а Керестур ма як окремну установу центер „Йосафата” – приповеда ш. Михаїла.

Задовольство у роботи

Шестра була три роки координатор Каритасу и у тим периодзе орґанизовала рижни акциї: дунц шпайз, правенє ґаґоркох… Любела буц у Коцуре, бо там єст вельо активносци вирних коло церкви. Означую ше перши пиятки, Ружанцово дружтво активне и живе. На перши пиятки приходзели 40 особи модлїц ше пред Святима Тайнами. Вона пришла на тоту традицию, провадзела людзох, старала ше же би ше младши анґажовали. Мали служби за старших були соботами, а помагали и одборци котри привожели старших, часто и зоз караґулями, у кочику, бо и тоти вирни мали потребу присц до церкви, ришели и проблем уходу за инвалидох. Вельо робела, алє мала нагоду, окреме 2015. року, означиц у Коцуре ювилей и видац нєвельку кнїжочку „Кратку историю коцурского манастира”. Шестра надпомина же 2027. року, о три роки, будзе сторочнїца живота шестрох у манастире у Руским Керестуре, и гвари, уж треба роздумовац о тим ювилею же би ше го достоїнствено означело.

Позитивна минута

И ознова ше пременєло, та шестра мала нови обовязки у манастире у Керестуре дзе була задлужена за варенє. Навариц за шестри у манастире котри часто и сами добри кухарки, озбильни задаток од котрого ше шестра дакус и обавала. Но, нєодлуга пришло до пандемиї корона вирусу и нє було у храме служби, анї духовни стретнуца. У тим периодзе шицким було чежко. Заш лєм мала нагоду участвовац на семинару „Рок духовней обнови” у Польскей. Под час пандемиї провадзела видео знїмки єдного священїка зоз Босни. – „Позитивна минута”. Хаснуюци искуство зоз семинару у Польскей и роздумованя священїка, сама за себе викомбиновала тоти спознаня и после законченя мирох процив ковида, орґанизовала у Керестуре стретнуце вирних з истим меном. Каждому теди була потребна позитивна минута, бо шицко пред тим було неґативне.

– У Керестуре сом була коло два роки, а вец ше ознова указала нова потреба. У Беоґрадзе єст Апостолска нунциятура, цо практично Ватиканска амбасада. Тераз нунций, амбасадор Ватикану зоз Италиї, нунций Санто Ґанджеми. У таких установох службую и монахинї и зоз нуциятури замодлєли нашо шестри Служебнїци же би пришли робиц до амбасади. То специфична служба и одвичательна, хибела им треца шестра. Теди сом була у шпиталю, и подумала же Бог одо мнє можебуц глєда тото служенє и прилапела нове виволанє. То наисце була велька чесц, нєт вельо комуникациї зоз людзми, требало звладац италиянски язик, научиц италиянску кухню… То и нагода за нове богатство, розудмує шестра Михаїла. Служба барз одвичательна, деликатна. Важне буц присутни, на услуги, довирлїви, културни. Опрез будинку у котрим служа нашо шестри ватиканска застава, то державна установа Ватикану, и треба ю почитовац.

На концу, шестра Михаїла гвари же єй животна драга вельке богатство. Нє буц навязани на єдно место нє лєгко, вше починац дацо ознова, чежко. Вона пришагала жиц у чистоти, послушносци и скромносци. То обецунка. А жиц у чистоти значи нє вязац ше анї за место, анї за людзох, алє буц шлєбодна служиц там дзе треба. Служиц Богу по прикладу Мариї. Служиц тераз у тим моменту тото цо потребне.

Свойо святинї треба почитовац 

У периодзе вируса корона случело ше и мойо „зблїжованє” зоз Водицу. Водица окремни феномен у нашим краю, алє и мнє особнє. Нє познаме достаточно єй историю, алє ше треба остарац дознац ю. Роздумовала сом о тей икони котра стої у церквочки, там на боку и мнє самей то нє значело вельо. Случело ше цошка нєзвичайне. У моєй ше души якош формовали слова: „Обрацце ше ґу мнє, я вам можем помогнуц.” То нє мойо слова, то Марийово слова. Нє видумала сом их, одкаль вони у мнє кед нє од Нєй? Почала сом ше интересовац за историю Водици, церквочки и похопела же тота икона, котра намальована 1861. року праве 2021. року мала 160 роки. Ми у Водици маме святиню, а вона стої дзешка з боку. Иконутреба обновиц, можебуц и врациц як запристолну, пренєсц до катедрали, бо нє шицки людзе можу пойсц до Водици. Роздумовала сом як приблїжиц тоту икону вирним. З благословом кир Георгия, мала шестра Мартина написала меншу икону, котру владика и пошвецел. Зоз тоту икону за седем мешаци обишли зме кажду нашу парохию. Була сом у каждей нашей парохиї вєдно зоз Янком Цаповим и Фемку Рацову зоз Руского Керестура. Можем подзековац и им и одборцом котри ше анґажовали, нашим шестром и вирним.

(Конєц)

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ