Дзецинство Саши Кетелеша було препровадзене далєко од моря и од ладьох, а океан, як и векшина нас з ровнїни, видзел лєм на карти швета. Сашова мац була родом з Руского Керестура а оцец и нєшка жиє у Петровцох. Єдну часц живота, як дзецко, Саша жил у Керестуре, Вуковару и Миклошевцох. Мож повесц же уж як дзецко „упознал швет” .
– Перши три роки мойого живота препровадзел сом у Вуковаре – почина свою приповедку Саша и предлужує: – Бивали зме на „древеним пияцу” (часц Вуковару). Бул сом барз нєсташне дзецко, ровно сом бегал и бавел ше по вонку, а у тим месце бул барз густи транспорт. Велї барз швидко гонєли авта по нашей улїци, та ше мац бала же би ми ше дацо нє случело. Прето инсистовала же бизме ше преселєли до валалу. Вибор спаднул на Миклошевци, бо там обидвойо мали нагоду за роботу, а и квартель бул на розполаганю потребному кадру. У тим случаю мац була у предносци, бо була медицинска шестра – приповеда Саша.
Кетелешово ше вяри преселєли, и наш собешеднїк такой видзел же то праве место за виглєдовацки експедициї по дворе. Нашла ше там стара древена студня хтора му здабала на древеного коня та ше питал оцови чи ю може ошедлац. Оцец бул у роботи коло селїдби, та змахнул з главу.
– И такой сом прекрочел паланки на нєй и єдине добре тото же сом нє спаднул нука – з ошмихом памета Саша. Мац у истей хвильки вимагала же би ше студню замуровало.
Саша перши з правого боку з братом Иґором и оцом Томиславом
Док мойо родичи були на роботи, чувац ме почали часни шестри хтори бивали обок, алє анї вони нє витримали длуго зо мну. Сцекол сом им у церкви на ковруш и скрил ше до церковней годзини. На мойо щесце, вельки зупчанїк ми заквачел лєм панталони на задку, алє часни шестри ше так барз позлєкали же вецей нє сцели одвитовац за таке гиперактивне дзецко як сом бул, а з хторим нє могли висц украй. Прето ме мойо вєшенї дали до оводи хтора була отворена у Миклошевцох. Там бул режим цалком иншаки. Старши чували младших, а учителька и нини цо там робели, надпадрали, поучовали… Розуми ше же и мерковали на нас и знали же на мнє треба окреме обрациц увагу, бо о моїх „схопносцох” знал так повесц цали валал.
Мнє чувал, тераз уж покойни, Зденко Хома, а наволал ме Малке. Бул сом таки „вельки” же кед сом почал ходзиц до оводи, шапка Дейвид Крокет ше ми цагала по жеми – през шмих приповеда Саша, здогадуюци ше подїйох з вчасного дзецинства. Од теди го велї у Миклошевцох волали „Малке”.
ШКОЛОВАНЄ
– Миклошевци були место дзе сом почал ходзиц до основней школи и дзе сом активно участвовал у драмскей секциї хтору водзел учитель Дюра Лїкар. Красни то були часи – з носталґию ше здогадує и враца на тот период.
А вец ше надумал уписац до стреднєй машинскей школи. Предумал ше, и познєйше го драга одведла на Катедру за руски язик и литературу у Новим Садзе. Остало му попокладац даскельо испити, алє анї ту ше нє пренашол. Пошол одслужиц воєни рок, як то теди шицким леґиньом була задача, а потим вжал пасош и рушел до швета.
Квалификациї приходзели як цо преходзели и роки. Нєшка є шеф району и надпатра келнерох на крузеру.
ДАЛЄКИ МОРЯ
– Думам же ме красоти моря одвше прицаговали и лєм було питанє часу кеди закончим на ладї – предлужує Саша. – Мойо перше таке путованє було зоз Венециї до Барселони. Тирвало два тижнї. Робел сом як келнер. У дзепоєдних местох зме ше знали затримац по два днї, алє я ище теди нє бул свидоми яки капацитет тей ладї на хторей робим и яка вона велька. Вец дзешка у Ливорну, док зме служели вчасни фриштик госцом хтори додня рано одходзели на вилєт, збачел сом скулптуру конянїка з бонзи, хтори патрел директно на мнє. Аж сом ше таргнул! Було ище дакус цма, а вон таки ошвицени, дас на 20 метери одо мнє. Якешик чудне чувство… Нє знаш одакадз ше створел… Находзел сом ше на єденастим поверху ладї хтора була у тамтейшим порту и як слунко виходзело, похопел сом же ше тот конянїк, у ствари, находзи на верху якейшик катедрали у тим месце и же є барз високо и барз далєко, алє з перспективи 11 поверху мойого крузеру то цалком иншак випатрало. Варош випатрал як кед би нам бул под ногами. Тота сличка ми ше урезала до паметаня так моцно же гоч прешло уж скоро 20 роки, ище є вше така швижа як да було вчера.
МОРСКИ НОГИ
Кед ше Кетелеш на початку приявйовал за роботу на крузеру, жаданє му було же би обишол цали швет. Конкуровал до компаниї Cunard, бо дознал же вони нїґда нє уходзели два раз до истого пристанїща, а путовало ше по цалим швеце.
– Як чловек з ровнїни, швидко сом достал „морски ноги” и ниа, за скоро 20 роки як сом на ладьох, нїґда сом ше пре габи нє похорел. А прежил сом и два ураґани. Таки габи и таке страшне нє мож поровнац нї зоз чим у нашим краю, алє кед ше таке случи, и компания и капетан патра же би цо скорей сцигли по сиґурне пристанїще. Раз зме ше так склонєли за Кубу. Госцох ше вец змесци до готелу, а найнужнєйша посада ладї муши остац на нєй. То барз вельки ладї, алє кед их залапи ураґан, випатраю як орехова лупа у рисованих филмох. З єдним словом – муши ше сцекац з отвореного моря.Таки подїї чежко приблїжиц зоз словами, алє нєшка єст вельо того на интернету, та мож поопатрац кед дакого интересує – гвари Саша.
Зоз супругу и синами
Службови язик на крузеру дзе тераз роби, анґлийски. Гвари Саша же так на велїх крузерох. Там дзе вон роби, крузер превожи 5 500–6 000 людзох а ма коло 1 500 членох посади (занятих). Поведло би ше, лєм туристох єст тельо як дакеди жительох у Керестуре, а занятих як у даякей векшей фабрики.
– Цо бим препоручел дакому хто би сцел робиц на крузеру? Нє лєгка то робота, алє кед сцеш мац вецей пенєжи як зарабяш у своїм краю, вец сцишнї зуби и руш. Мнє гуторели же найважнєйше живци на бок, а мозоґ до глави, та и я так тераз гуторим другим. Психично ше муши буц барз моцни, бо кед ше раз випендраш на ладю, нєт долу. Односно, дахто можебуц и одустанє, алє нєт вельо таких. Найчастейше витримаю, голєм перши шейсц мешаци. А вец ше векшини попачи дзе ше путує, хтори дестинациї видзели, попачи им ше кельо зарабяю, а найду и добрих роботних колеґох, та постаню з нїма як єдна фамелия. Ту найчежше же нам фамелиї далєко. Барз хибя жена и дзеци, а звичайно ше ма контракт на 6 мешаци. Правда, потим ше зна буц по 3 мешаци дома, алє знаце як, кед маце мали дзеци и младу жену, любели бисце стално буц з нїма. Но, живот таки, вше дацо мушице жертвовац же бисце дацо лєпше достали.
Так и я одлучел же моєй фамелиї осиґурам лагоднєйши живот, а у нєшкайшим чаше кед ше можеме видзиц прейґ интернету, дзеци ме, на мою радосц, нє доживюю як странца кед о 6 мешаци придзем дому.
Опитали зме ше Сашови и хтора його фаворит дестинация понеже як сам гвари, обишол по морйох и океанох цали швет, а вон през ошмих гутори – после телї рокох на ладьох, моя фаворит дестинация то мой дом и моя фамелия.
Саша нєшка ма двох синох, Езру и Патрика, супругу Юлияну, а жию у Умаґу, у Горватскей. Сашова мац давно умарла, оцец жиє у Петровцох, а старши брат у Канади, алє як Саша гвари: – Mи Кетелешанци моцни як камени гори.
АЛЯСКА, ОРКИ И САНКАНЄ
– Остатнї 10 роки робим за компанию „Disney”. Нєдавно зме були на Аляски. Шнїг коло нас, а так цепло же мож буц у кратких рукавох, феномен тамтейших крайох. Туристи ше припатраю на орки, санкаю ше на санкох, а цагаю их пси, одходза на лядовнїки, а и ми цо зме заняти на крузеру, нє раз достанєме шлєбодне висц на копно. Вец ше и я науживам у тамтейшей природи, упознам нови места хтори бим иншак можебуц нїґда нє мал нагоду обисц. Голєм нє шицки хтори сом обишол. Раз сом як госца мал и єдного архитекту зоз Канади хтори по походзеню Руснак.
Колеґинї и колеґове на крузеру